Шамсу-д-дін ар-Рамлі
Шамсу-д-дін ар-Рамлі | |
---|---|
араб. مُحمَّد بن أحمد الرملي المنوفى المصري الأنصاري ![]() | |
Прізвисько | شمس الدين і الشافعي الصغير ![]() |
Народився | 1513[4] ![]() Мінуфія, Єгипет ![]() |
Помер | 13 січня 1596[1][2][…] ![]() Каїр, Єгипетський еялет ![]() |
Діяльність | улем, факіх, мухаддіс ![]() |
Вчителі | Shihab al-Din al-Ramlid, Abd al-Qadir al-Tabarid, Shams al-Din al-Dawoodi al-Maqdisid, Abu al-Soroor al-Sadiqid, Muhammad Hejazi al-Waeizd і Q130644174? ![]() |
Знання мов | арабська ![]() |
Напрямок | ашарити ![]() |
Magnum opus | Nihāyat al-muḥtāj ilá sharḥ al-Minhājd ![]() |
Конфесія | іслам[4] ![]() |
Батько | Shihab al-Din al-Ramlid ![]() |
Мухаммад ібн Ахмад аль-Місрі аль-Ансарі, знаний як Шамсу-д-дин ар-Рамлі (араб. شمس الدين الرملي; 1513, Мінуфія — 13 січня 1596, Каїр) — ісламський учений-богослов, хадісознавець і правознавець шафійського мазгаба[5].
Народився 1511 року, а за іншою версією — 1513 року (919 рік хіджри) в Каїрі (Єгипет). Помер там же 1596 року. Нісба «ар-Рамлі» (араб. الرملي відноситься до єгипетського села Рамля аль — Мануфія[6]. Це сучасний Рамлят Банха[7] у провінції аль-Калюбія[8], помилково ідентифікований Вінтером як Рамлят аль-Ангеб[9]. Його батько, Шихабу-д-дін ар-Рамлі (пом. 1550 року), був учнем Закарії аль-Ансарі (пом. 1520 року) і провідним єгипетським правознавцем шафіїтського мазгабу. Шихабу-д-дін ар-Рамлі обіймав високу посаду нагляд аль-хасс 1455/1500 року за мамлюцького султана аз-Захірі Кансусі[10][5].
Основним учителем Ар-Рамлі був його батько, який навчав його всьому спектру релігійних наук. Після смерті батька Шамсу-д-Дін прийняв обов'язки викладача в мечеті аль-Азхар. Він також обіймав керівні посади в шафіїтських медресе Хашшабія[11] та Шаріфія[12]. Ар-Рамлі активно передавав твори та тексти Закарії аль-Ансарі, право передачі яких (іджазу) отримав у дитинстві від аль-Ансарі[13], а також від свого батька[14]. Серед його вчителів також були:
- Бурхануддін Абу Ісхак Ібрахім ібн Мухаммад
- Шихабу-д-дін Ахмад ібн Абду-ль-Азіз аль-Ханбалі
- каді Шарафу-д-дин Яхья ібн Ібрахім ад-Дамірі аль-Малікі
- Нуру-д-дін Алі ібн Ясін ат-Трабулсі аль-Ханафі
Серед численних учнів ар-Рамлі, які навчалися шафіїтському мазхгабу і хадісознавству, були як сирійці, так і єгиптяни, найвидатнішим з яких був єгипетський правознавець шафіїтського мазгабу Нуру-д-Дін Алі ібн Яхья аз-Зайяді (пом. 1615 року хіджри)[15], а також фахівець у галузі літератури Шихабу-д-дін аль-Хафаджі (пом. 1659 року хіджри).
Його вплив також поширився на Хіджаз[16] завдяки викладанню в Мецці[17], куди він неодноразово здійснював паломництво[18].
1583 року провадив у Мецці період муджвари, тобто період перебування у святому місці, щоб вести аскетичний триб, провести час у релігійному спогляданні й отримати благодать цього місця. Як і його батько, ар-Рамлі був провідним правознавцем шафіїтського мазгабу Єгипту й офіційно визнаний таким[19][5].
І батько, і син були прихильні до суфій. Вони були у знайомих стосунках з славетним єгипетським суфієм Абду-ль-Ваххабом аш-Шарані (пом. 1565 року хіджри)[20], а зять Шамсу-д-діна Абу-ль-Мавахіб (пом. 1628 року хіджри) був сином суфійського лідера та поета Мухаммада аль-Бакрі (пом. 1586 року хіджри)[21][5].
Найважливішим з творів ар-Рамлі є його великомасштабний коментар до книги «Мінхадж ат-талібін» з Мухї-д-діна ан-Нававі (пом. 1278 року хіджри), названий як «Ніхаят аль-мухтадж мула шарх аль-мінхадж», розпочатий 1556 року і завершений 1566 року хіджри, приблизно через п'ятнадцять років після завершення «Тухфат аль-мінхадж бі-шарх аль-мінхадж» учня його батька Ібн Хаджара аль-Хайтамі[22].
Попри те, що його праця спочатку явно ігнорувався на користь «Тухфат» Ібн Хаджара[23], коментар ар-Рамлі був визнаний авторитетними шафіїтами за межами Ємену (включно з Хадрамаутом) і частиною Хіджаза, де дотримувалися коментаря Ібн Хаджара[24].
Та повага, яку мав ар-Рамлі та його значення в історії шафіїтського мазгабу, позначаються покладеним на нього почесним титулом 'аш-Шафі'і ас-сагір' (араб. الشافعي الصغير «аш-Шафі'ї-молодший»)[25]. Багато хто вважає його муджаддідом («обновником») X століття хіджри[5].
Серед його виданих праць:
- Ніхаят аль-мухтадж Шарх аль-Мінхадж (араб. نهاية المحتاج شرح المنهاج)[26]
- Гаят аль-баян фі шарх зубад Ібн Раслян (араб. غاية البيان في شرح زبد ابن رسلان)[27],
- аль-Фатава (араб. الفتاوي) — збірка фетв його батька[28][29][5].
- ↑ а б Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ а б LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції.
- ↑ а б Faceted Application of Subject Terminology
- ↑ а б الزركلي خ. ا. الأعلام: قاموس تراجم لأشهر الرجال والنساء من العرب والمستعربين والمستشرقين — 15 — بيروت: دار العلم للملايين, 2002. — Т. 6. — С. 7.
- ↑ а б в г д е Zysow, A., 1995.
- ↑ al-S̲h̲aʿrānī, 67 and al-Zabīdī, Tād̲j̲ al-ʿarūs, vii, 352, s.v. Ramla
- ↑ U.S. Dept. of Interior, Office of Geography, Gazeteer No. 45, Egypt and the Gaza Strip, Washington, D.C. 1959, 57
- ↑ M. Ramzī, al-Ḳāmūs al-d̲j̲ughrāfī li ’l-bilād al-miṣriyya, Cairo 1954-68, ii/1, 19; H. Halm, Ä gypten nach den mamlukischen Lehensregistern, Wiesbaden 1979-82, ii, 669 and Map 24
- ↑ M. Winter, Society and religion in early Ottoman Egypt: studies in the writings of ʿAbd al-Wahhāb al-S̲h̲aʿrānī , New Brunswick, N.J. 1982, 221-2
- ↑ Ibn Iyās, Badāʾiʿ al-zuhūr, ed. M. Muṣṭafā, Cairo 1383/1963, iii, 424, 440
- ↑ Lutf al-samar, i, 265; cf. al-Kawākib al-sāʾira, ii, 36
- ↑ al-Muḥibbī, i, 146
- ↑ Lutf al-samar, i, 78
- ↑ al-Muḥibbī, i, 332, Ibrāhīm al-Kūrānī, al-Amam li-īḳāẓ al-himam, Ḥaydarābād 1328/1910, 79-80
- ↑ Lutf al-samar, ii, 568-78; al-Muḥibbī, iii, 195-7
- ↑ al-Iṣāmī, Simṭ al-nud̲j̲ūm al-ʿawālī fī anbāʾ al-awāʾil wa ’l-tawāli, Cairo n.d., iv, 357 quoted by al-S̲h̲awkānī, al-Badr al-ṭāliʿ , Cairo 1348, ii, 102
- ↑ Aḥmad al-Nak̲h̲lī, Bug̲h̲yat al-ṭālibīn , Ḥaydarābād 1328/1910, 48, 54
- ↑ Lutf al-samar, i, 80
- ↑ al-Muḥibbī, i, 117
- ↑ M. Winter, Society and religion in early Ottoman Egypt: studies in the writings of ʿAbd al-Wahhāb al-S̲h̲aʿrānī , New Brunswick, N.J. 1982, 221-2
- ↑ al-Muḥibbī, i, 146
- ↑ al-Kawākib al-sāʾira, iii, 112
- ↑ al-Muḥibbī, iii, 176
- ↑ Muḥammad b. Sulaymān al-Kurdī (d. 1194/1780) quoted in Bā Ṣabrayn, It̲h̲mid al-ʿaynayn , 4-5
- ↑ البحث. موقع دار الإفتاء المصرية. Процитовано 4 квітня 2025.
- ↑ 8 vols., Cairo 1286, Būlāḳ 1292, and later
- ↑ Būlāḳ 1291, Cairo 1305, and later
- ↑ on the margin of Ibn Ḥad̲j̲ar al-Haytamī’s al-Fatāwā al-kubrā , Cairo 1308, 1329, and later
- ↑ Sarkīs, Muʿd̲j̲am al-maṭbūʿāt al-arabiyya wa ’l-muʿarraba, Cairo 1346/1928, i, 952
- al-Ramlī / Zysow, A. // Encyclopaedia of Islam. 2nd ed: [англ.]: in 12 vol. / edited by C. E. Bosworth; E. van Donzel; W. P. Heinrichs & G. Lecomte[фр.]. Assisted by P.J. Bearman and S. Nurit. — Leiden: E.J. Brill, 1995. — Vol. 8. (платн.)
- ʿAbd al-Wahhāb al-S̲h̲aʿrānī, al-Ṭabaḳāt al-ṣug̲h̲rā, ed. ʿAbd al-Ḳādir Aḥmad ʿAṭā, Cairo 1390/1970.
- Nad̲j̲m al-Dīn Muḥammad al-G̲h̲azzī, Lutf al-samar wa-ḳatf al-t̲h̲amar min tarād̲j̲im aʿyān al-ṭabaḳa al-ūlā min al-ḳarn al-ḥādī ʿas̲h̲ar, ed. Maḥmūd al-S̲h̲aykh, Damascus 1981—1982.
- al-Muḥibbī, K̲h̲ulāṣat al-at̲h̲ar fī aʿyān al-ḳarn al-ḥādī ʿas̲h̲ar, Cairo 1867.
- Ziriklī, al-Aʿlām, Beirut 1979.
- Kaḥḥāla, Muʿd̲j̲am al-muʾallifīn, Damascus 1957-61,.
- Dār al-kutub al-miṣriyya, Fihris al-k̲h̲izāna al-taymūriyya, Cairo 1367/1948.
- G̲h̲azzī, al-Kawākib al-sāʾira bi-aʿyān al-miʾa al-ʿās̲h̲ira, ed. D̲j̲ibrāʾīl Sulaymān D̲j̲abbūr, Beirut 1945-58.
- Ibn al-ʿImād, S̲h̲ad̲h̲arāt al-d̲h̲ahab fī ak̲h̲bār man d̲h̲ahab, Cairo 1350—1351.