Шандор Бонкало

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шандор Бонкало
угор. Bonkáló Sándor
Народився 22 січня 1880(1880-01-22)
м. Рахів, нині Закарпатської області
Помер 3 листопада 1959(1959-11-03) (79 років)
м. Будапешт (Угорщина)
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаУгорщина Угорщина
Національність українець
Діяльність перекладач
Відомий завдяки літературознавство
Alma mater Будапештський, Лейпцизький та Петербурзький університети
Заклад Будапештський університет
Посада завідуючий кафедрою української та російської мов і літератур

Ша́ндор (Олекса́ндр Олекса́ндрович) Бо́нкало (псевдонім — Рахівський, Bon; 22 січня 1880, с. Рахів, тепер місто на Закарпатті — 3 листопада 1959, Будапешт, Угорщина) — угорський і український філолог-славіст, літературознавець, перекладач, етнограф та історик Закарпаття, педагог. Дійсний член НТШ у Львові з 1918.

Навчання[ред. | ред. код]

Ш.Бонкало народився. в м. Рахів у сім'ї вчителя.

Закінчив Рахівську початкову школу. Потім навчався у гімназії і духовній семінарії — в Ужгороді. Також вивчав слов'янську філологію в Будапештському, Лейпцизькому та Санкт-Петербурзькому університетах у видатних учених О.Аштота, О.Шахматова та Я.Бодуена-де-Куртене.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Премію Петербузької Академії наук за дослідження російсько-угорськтих зв'язків (1914).

Діяльність[ред. | ред. код]

У 19051916 роках Ш.Бонкало викладав у мадярських гімназіях міст Сегеда, Дьйондьйоша і Залаегерсега в Угорщині.

З 1917 — професор кафедри російської мови і літератури Будапештського університету. У 1919 році він був призначений професором новоствореної (єдиної в Угорщині) кафедри української та російської мов і літератур того ж університету. В 1924 р. пішов у відставку через закриття кафедри урядом М.Горті. Після відновлення очолював кафедру з 1945 до 1948 рр.

Наукові публікації[ред. | ред. код]

Ш.Бонкало підготував діалектну читанку для українських шкіл.

Досліджував діалектологію, етнографію, культурологію Закарпатської України, історію російської, української та закарпатської літератур.

Переклав угорською мовою ряд творів російських письменників, зокрема, «Анну Кареніну» Льва Толстого (1928), твори Федора Достоєвського; окремі вірші О.Духновича та Ю.Боршош-Кум'ятського (1934). Також написав статті про угорський переклад поезій Тараса Шевченка та про ювілей Івана Котляревського (1939).

Писав переважно угорською мовою, а також « язичієм» («Из околицы Вышной Тисы», 1906), українською («Виїмки із угорсько-руського письменства XVII—XVIII вв.», 1919) та німецькою («Die ungarlд ndischen Ruthenen», «Beitrage zur ukrainischen Ruthenen», 1921)[1] мовами:

  • A kárpátaljai rutén irodalomés muvelodése. Pécs, 1934
  • Шевченко в угорській мові. В кн.: Шевченко Т. Г. Повне видання творів, т. 15. Варшава–Львів, 1938 (Передр.: Sevcsenko magyarul. В кн.: Kárpáte Jgaz Szó. Uzshorod, 1998. Mаrc. 17. 6 old.

Автор праць про українські закарпатські говори та літературу:

  • «Описова фонетика рахівського рубенського діалекту» (1910),
  • «Заперечні речення в українській (рутенській) мові в Угорщині» (1913),
  • A szlávok. A szláv népek és a szláv kérdés ismertetése. 1915 («Слов'яни», 1915),
  • «Виїмки з угорсько-руського письменства» (1919),
  • A Rutének (Ruszinok)). («Русини», б. м. і р. вид., угорською мовою),
  • «Угорські русини» (1920),
  • «Історія українського руху» (1917–1922),
  • «Карпатська руська література і культура» (1935, угорською мовою) тощо.

Смерть[ред. | ред. код]

Ш.Бонкало помер на 80-му році життя у м. Будапешт (Угорщина)[2].

Література[ред. | ред. код]

  • Й. О. Дзендзелівський. Бонкало Олександр Олександрович // Українська мова : енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
  • Недзельский Е. Очерк карпаторусской литературы. Ужгород, 1932
  • Словник історичного життя закарпатських українців. «Дукля», 1969, № 2
  • Радо Д. Угорсько-українські літературні зв'язки. В кн.: Міцніє братня співдружність. К., 1970
  • Иглои Э. Древняя русская литература в Венгрии. В кн.: Взаємовплив слов'янських мов і літератур. К., 1972
  • Кобаль Й. Русини Закарпаття очима угорських науковців. «Закарпатська правда», 1991, 11 груд.
  • Мишанич О. Карпати нас не розлучать. Ужгород, 1993
  • Патиря В. Закарпатці у діаспорі. Ужгород, 1997.

Примітки[ред. | ред. код]