Шандрук-Шандрушкевич Олександр Феофанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Феофанович Шандрушкевич
 Підполковник
Загальна інформація
Народження 30 серпня 1895(1895-08-30)
с. Борсуки, Кременецький повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Смерть 29 травня 1968(1968-05-29) (72 роки)
м. Трентон, США
Громадянство  УНР
Військова служба
Роки служби 19181945
Приналежність  УНР
Рід військ піхота
Війни / битви Українсько-радянська війна
Друга Світова війна
Командування
завідувач господарства Окремого Запорізького куреня та 9-го Стрілецького полку 3-ї Залізної дивізії дієвої армії УНР.
Нагороди та відзнаки
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри
«Воєнний хрест» (УНР)
«Воєнний хрест» (УНР)

Олександр Феофанович Шандрушкевич (30 серпня 1895 — 29 травня 1968) — офіцер РІА (1916), згодом — підполковник армії УНР (1920) та УНА (1945).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у с. Борсуки, нині Лановецький район, Тернопільська область, Україна (за тодішнім адмінподілом — Кременецький повіт, Волинська губернія, Російська імперія). Рідний брат генерала Павла Шандрука[1].

Закінчив реальне училище у м. Вовчанськ (1914).

Учасник Першої світової війни в складі Російської імператорської армії. В 1915 році був мобілізований до війська. Після закінчення в кінці грудня 1915 року прискореного 4-х місячного курсу Олексіївського (Алєксєєвского) військового училища (в Москві)[2] одержав чин прапорщика піхоти. До жовтня 1916 служив при військовому училищі, затим був переведений до 70-го піхотного Ряжського полку, у складі якого брав участь у бойових діях на Північному фронті поблизу Двінська[3]: спочатку — молодшим офіцером полкового підрозділу траншейних гармат (мінометів), а з грудня 1916 року — начальником цього підрозділу.

В кінці 1916 року був підвищений в чині до підпоручика, в січні 1917 — до поручика, в жовтні 1917, після навчання на офіцерських курсах, був знову представлений до підвищення в чині: останнє звання у російській армії — штабс-капітан[4].

З березня 1918 року Олександр Шандрушкевич — у складі української армії; вступив до Окремої Запорізької бригади військ Центральної Ради. Командував кулеметною сотнею 2-го Запорізького полку Окремої Запорізької дивізії Армії УНР, згодом — Української Держави.

З січня 1919 р. — завідувач господарства Окремого Запорізького куреня та 9-го Стрілецького полку 3-ї Залізної дивізії дієвої армії УНР.

З 29 вересня 1919 р. — офіцер для доручень начальника розвідчого та закордонного відділів Головного управління Генерального штабу армії УНР.

У 1920—30-х роках жив емігрантом в Польщі.

Учасник Другої світової війни в складі Вермахту; у березні—травні 1945 — начальник постачання Української національної армії (УНА).

З 1946 року — в еміграції у Німеччині, з 1950 — в США.

Помер в Трентоні (Нью-Джерсі), похований на православному кладовищі в Баунд-Бруці.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тинченко Я. Ю. Офіцерский корпус армії Українскої Народної Республики. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
  2. Навчався в Олексіївському військовому училищі одночасно з Павлом Шандруком
  3. З березня 1917 року в цьому ж таки 70-му піхотному Ряжському полку служив також і Павло Шандрук.
  4. (рос.) Памяти героев Великой войны 1914—1918 гг. // Шандрушкевич Александр Феофанович, штабс-капитан. Картотека потерь.

Джерела[ред. | ред. код]