Шаповалов Євген Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Євген Петрович Шаповалов
рос. Евгений Петрович Шаповалов
Shapovalov Yevgeniy Petrovich.jpg
Народився 25 грудня 1904(1904-12-25)
Таганрог
Помер 8 листопада 1977(1977-11-08) (72 роки)
Київ
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Роки служби 19221955
Звання Генерал-майор Генерал-майор
Війни/битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Іноземні
Воєнний Хрест (Чехословаччина)

Євген Петрович Шаповалов (рос. Евгений Петрович Шаповалов; * 25 грудня 1904(19041225) — 8 листопада 1977) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1945), у роки німецько-радянської війни командир 23-ої гвардійської мотострілецької бригади 7-го гвардійського танкового корпусу 3-ої гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту, гвардії підполковник.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 25 грудня 1904 року в місті Таганрозі (тепер Ростовської області Росії) в сім'ї робітника. Росіянин. Закінчив початкову школу. Працював шевцем.

В 1922 році призваний в ряди Червоної Армії. Закінчив Харківську школу червоних старшин, у 1925 році — кавалерійську школу.

У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. У 1944 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Воював на 1-му Українському фронті.

Відзначився в квітні—травні 1945 року в боях за Берлін. Бригада при форсуванні річок Нейсе, Шпрее, Тельтов-каналу і у вуличних боях знищила значну кількість бойової техніки і військ супротивника, взяла в полон понад 1200 солдатів і офіцерів, звільнила табір військовополонених.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за зразкове командування бригадою і проявлені при цьому особисті мужність і героїзм гвардії підполковникові Євгену Петровичу Шаповалову присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6548).

Після війни продовжував службу в Радянській Армії. З липня 1945 року – командир 23-о гвардійського мотострілецького полку (в який була переформована колишня 23-я гвардійської мотострілецька бригада) в 7-ї гвардійської танкової армії Групи радянських окупаційних військ у Німеччині. З квітня 1948 року – заступник командира 6-го гвардійського кадрового механізованого полку там же. З листопада 1949 року – заступник командира 6-ї гвардійської механізованої дивізії в ГРВН.

З липня 1950 року – заступник командира 2-ї гвардійської танкової дивізії Ленінградського військового округу.

У 1951 році закінчив академічні курси удосконалення командного складу при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ Радянської Армії імені І.В. Сталіна, далі служив у тій же посаді. З жовтня 1953 року – командир 72-ї гвардійської механізованої дивізії Забайкальського військового округу.

Надгробок Євгена Шаповалова

З березня 1955 генерал-майор Є.П. Шаповалов у запасі.

У 19601965 роках був директором радгоспу у Фастівському районі Київської області. З 1965 року — на пенсії. Жив в Києві. Помер 8 листопада 1977 року. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений двома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, медалями.

Література[ред.ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988 (рос.);
  • Они прославили Родину. Книга 2. Ростов-на-Дону, 1975 (рос.).