Шапур I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шапур I
Shapur I Sassanid silver coin.JPG
Народився 215
Фірузабад
Помер травень 270
Бішапур[d], Казерун[d], Фарс (остан), Іран
Громадянство (підданство) Derafsh Kaviani.png Держава Сасанідів
Діяльність суверен[d]
Посада Шихиншах імперії Сасанідів[d]
Конфесія Зороастризм
Батько Ардашир І
Діти Бахрам I, Нарсе, Ормізд I і Міріан III

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Сталагмітова статуя Шапура I висотою 6,7 м. в печері Бішапура. Графічна реконструкція Джорджа Ровлінсона, 1876
Сасанідська імперія при Шапурі I
Рельєф у Накш-і-Рустамі, на якому імператор Валеріан стоїть на колінах перед Шапуром I.

Шапур I або Шапур I Великий (бл. 215 — бл. 272) — другий шахіншах Персії з династії Сассанідів, повелитель аріїв і неаріїв[1], правління якого почалося 240 або 242[2] року й тривало до 270 або 272 року.

Життєпис[ред.ред. код]

Шапур I був сином засновника Сассанідської держави Ардашира I. Традиційно, датою початку його правління вказують 240 рік, хоча, можливо, він був співправителем батька ще раніше. Матір'ю Шапура була Мірод, за легендою парфянська принцеса[3]. З молодих років Шапур супродводжував батька в походах проти парфян, які тоді ще контролювали значну частину Іранського плато.

Під кінець свого правління Ардашир I відновив війну з Римською імперією. Шапур I захопив Нісібіс та Карри і просунувся в Сирію, де 243 року зазнав поразки біля Ресени, що змусило його віддати захоплені міста. Війна перемістилася на перську територію. Римляни оточили Ктесифон, але наштовхнулися на сильний опір. Імператор Гордіан III загинув у битві, а його наступник Філіпп Араб змушений був заплатити персам значний відкуп: 500 тис. золотих динаріїв. За укладеним 244 року мирним договором Вірменія відходила до персів.

Оскільки Римська імперія мала на той час проблеми на кордонах із варварами в Європі, Шапур I швидко відновив свій наступ. Він вторгся в Сирію й захопив Антіохію. 257 року імператор Валеріан повернув собі Антіохію й вигнав персів із Сирії. Валеріан переслідував персів до Едеси, де потрапив у перський полон. Спроба Шапура вторгнутися після цього в Малу Азію зазнала невдачі й призвела до втрати шахського гарему. Сплюндрувавши східні окраїни Сирії, війська Шапура повернулися в Персію. Полон імператора Валеріана та його приниження Шапуром зафіксовані в наскельному горельєфі у Накш-і-Рустамі.

Шапур I залишився в історії як будівник міст, зокрема Бішапура, та іригаційних споруд, на спорудженні яких шах використовував римських полонених. Шапур заснував Гондішапурську академію — центр зороастрійських знань. За часів правління Шапура діяв засновник маніхейства Мані, який присвятив Шапуру один із своїх трактатів, єдиний, написаний середньоперською мовою. Гігантська статуя Шапуру зберіглася в печері Шапура поблизу Бішапура.

Спадкоємцем Шапура був його молодший син Ормізд I.

Виноски[ред.ред. код]

  1. MacKenzie, David Niel (1998). Ērān, Ērānšahr. Encyclopedia Iranica 8. Costa Mesa: Mazda. 
  2. Щодо дати смерті Ардашира I (242) дивіться J. Wiesehöfer, Ardasir, in: Encyclopedia Iranica.
  3. Herzfeld, E. E. (1988). Iran in the Ancient East. New York: Hacker Art Books. ISBN 0-87817-308-0. 


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.