Шапшали

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серая Шапшал з братом та сестрами. Кінець XIX ст. Сімферополь

Шапшали (рос. Шапшалы, пол. Szapszały) — давній аристократичний караїмський рід, який у квітні 1872 року отримав спадкове почесне громадянство Сімферополя[1].

Рід відомий меценатською та просвітницькою діяльністю заради примноження й консолідації караїмської громади. Зокрема, представники роду утримували школи та релігійні організації караїмів. Шапшали значною мірою володіли землею, промисловістю, фабриками тощо.

Найвідоміший представник роду караїмський філолог, орієнталіст, мовознавець, пізніше гахам — верховний ієрарх, голова караїмських релігійних товариств Серая Шапшал[2].

Історія[ред. | ред. код]

Походження[ред. | ред. код]

Шапшал (або парнас) або габай — це голова спільноти, її адміністративна посада, яка затверджена Російською імперією[3]. У зв’язку з необхідністю легалізацією торгового промислу в 1860-х роках — караїми почали отримувати свої прізвища. В 1870-1880-х роках караїмські прізвища стали узаконені, у тому числі й прізвище Шапшал[4].

Громадська та меценатська діяльність[ред. | ред. код]

Більшість Шапшалів здійснювали меценатську підтримку караїмської громади. Вони опікувались культурною, релігійною, благодійною сферами впродовж XIX — початку XX століть. Окремі представники родини долучились до національно-культурних процесів та брали участь у суспільно-політичному житті Російської революції, пізніше — Української революції 1917 — 1920-х років.

Після вимушеної еміграції частина представників роду Шапшалів оселилась в Болгарії, Литві, Великій Британії та інших державах продовжуючи релігійну та громадську та наукову діяльність. Окрім того, діяльність громадського розвитку поширювалась і на міжвоєнну Польщу. Зокрема, галицьких громад караїмів у Луцьку та Галичі.

Пай товариства «Товарищество табачной фабрики “Братья Шапшал”», 1912 рік

Статки[ред. | ред. код]

Представники Шапшалів Санкт-Петербургу володіли великим підприємством з тютюнових виробів «Братья Шапшал»[ru]. Фірма заснована 1873 року Юфудою Шапшалом з братами, коли він переїхав до Санкт-Петербурга з Києва[5]. У 1897 році вона виготовила 366 млн 11 тисяч штук цигарників та 1 млн 348 тис. 37 фунтів цигарничого табаку. Підприємство надавало роботу для 1500 осіб. В травні 1902 року, після смерті Юфуди Шапшала компанія передана його дружині, дітям, та зятю. 6 березня 1904 року відділ торгівлі Міністерства фінансів заснував товариство на паях «Товарищество табачной фабрики “Братья Шапшал”». Частина родини Шапшалів увійшла до співзасновників[6].

Після Російської революції 1917 року компанію націоналізували та вона стала відомою під назвою «4-я Государственная табачная фабрика Шапшал», її також називали «Красная табачница» до 1924 року[7].

Родини[ред. | ред. код]

Шапшали Бахчисарая[ред. | ред. код]

Непронумерований список караїмів-мешканців старшого газану Юфуда Узуна кінця XIX століття містить на першому місті родину спадкових почесних громадян Шапшалів. Голова родина є вдова Моше Шапшала. Разом з нею проживала син ріббі Моше Шапшала, його дружина Султан, Юфуда Шапшал та його дружина Рахелья й донька Беруха. Окрім того, неодружені ріббі Аарон Шапшал та Азарья Шапшал, Тотеке Шапшал[8].

Інші бахчисарайські Шапшали вказані у 2-й гільдії купців 1880 року. Першою йде родина Авраама, сина рібі Моше Шапшала з дружиною Акбіке та доньками Алтин, Тотеке, Батшеви, Сари та сина Шеломо[9].

Шапшали Санкт-Петербурга[ред. | ред. код]

Список караїмів Петербурга від 1879 року містить декілька родин Шапшалів. Севастопольська міщанка Аджикей, дружина Моше Шапшала. Петербурзький купець Авраам Шапшал з дружиною Мамук. Купець Юфуда Шапшал з дружиною Бікенеш та дітьми Моше, Ефраїмом, Аджикей та Іллею[ru]. Севастопольський міщанин Самуїл Шапшал та його дружина Бікенеш з донькою Нахаму та дітьми Моше, Нахаму, Ісаак, Ілля, Сара. Проживав у Петербурзі також гвардійський рядовий Мордехай та бахчисарайський міщанин Сімха[9].

Шапшали Сімферополя[ред. | ред. код]

Родина спадкового почесного громадянина Мордехая Шапшала в списку караїмів Сімферополя старшого газана Іллі Сінані від 15 квітня 1880 року розміщена під №27 та складається з восьми осіб: Мордехая Шапшала, його синів Берахі, Моше, Шеломо, Серая та доньок Тотеке, Беїм, Батшеви. На той час Моше був солдатом у Севастополі, а Серая мешкав в Бахчисараї[1].

Шапшали Одеси[ред. | ред. код]

У 1879 — 1880 роках в Одесі мешкала родина спадкового почесного громадянина Ісаака Шапшала з дружиною Гохер, разом з синами Яковом, Моше та доньками Естер[9].

Шапшали в інших містах[ред. | ред. код]

У Херсоні проживали бахчисарайські діти купців Моше Аврамович та Юфуда Аврамович Шапшали. В Полтаві мешкав спадковий почесний громадянин Еліягу Шашпал. У Феодосії 1879 року проживає міщанська родина Моше Гамала, який одружився з донькою севастопольського купця 1-ї гільдії Моше Шапшала та мала дітей Анну, Шеломо та Сару. В Катеринославі проживала Ханиш Шапшала з бахчисарайської родини Мордехая Шапшала[10].

Спадщина[ред. | ред. код]

У 1930-1940-их роках каган Серая Шапшал зібрав колекцію пам’ятників караїмської писемності та предметів побуту, твори прикладного мистецтва, зброї та документів. Шапшал також ініціював створення музею караоке в Тракай. Завдяки діяльності гахана караїмська тематика у Литві та Польщі стала однією з привілейованих, а «тюрксько-хозарська» теорія активно популяризована Шапшалом врятувала від переслідування та винищення нацистами караїмів під час Другої світової війни. Представники роду Шапшалів також зробили внесок у розвиток болгарського мовознавства тощо.

20 травня караїми святкують національне свято «Дні Шапшала». Внесок Шапшалів в питанні культурного самовизначення караїмів є значним серед всіх представників караїмського народу.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Наукові статті