Шарангович Василь Фомич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Фомич Шарангович
біл. Васіль Фаміч Шаранговіч
Sharangovich.jpg
Прапор
Перший секретар ЦК КП Білоруської РСР
березень — 17 липня 1937
Попередник: Микола Гикало
Наступник: Олексій Волков
 
Народження: 20 лютого (4 березня) 1897(1897-03-04)
Кочани, Віленська губернія, Російська імперія (нині Мядельський район, Мінська область, Білорусь)
Смерть: 15 березня 1938(1938-03-15) (41 рік)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання: Розстрільний полігон «Комунарка»
Національність: білорус
Релігія: атеїзм
Партія: РСДРП (з 1917)
Нагороди:
орден Червоного Прапора

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Васи́лий Фоми́ч Шаранго́вич (біл. Васіль Фаміч Шаранговіч; 20 лютого (4 березня) 1897(18970304), село Кочани, Вілейський повіт, Віленська губернія, Російська імперія (нині Мядельський район, Мінська область, Білорусь) — розстріляний 15 березня 1938, місто Москва, РРФСР, СРСР) — білоруський радянський партійний діяч, 1-й секретар ЦК КП(б) Білорусі, організатор масових репресій населення Білорусі. Член ЦК КП(б) Білорусі (1925—1927, 1932—1934, 1937). Член Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) у 1934—1937 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 лютого (4 березня) 1897(18970304) в родині білоруського селянина. З 1907 по 1911 рік навчався у Мядельській шестикласній школі Вілейського повіту. До травня 1911 року працював у сільському господарстві в селі Кочани Вілейського повіту.

З травня по жовтень 1911 року — вантажник баласту, підрядник на будівництві залізниці Новобілицька—Чернігів у місті Гомелі.

У жовтні 1911 — травні 1918 року — кочегар у поїзді, помічник машиніста залізничного депо станції Молодечно Лібаво-Роменської залізниці Віленської губернії.

Член РСДРП(б) з грудня 1917 року.

У травні — серпні 1918 року — голова волосного комуністичного осередку і організатор партизанського загону в селі Кочанах Вілейського повіту.

З серпня по жовтень 1918 року перебував у в'язницях міст Вілейки і Лукішки Віленської губернії за революційну діяльність.

У жовтні 1918 — березні 1919 року — рядовий червоноармієць комуністичної роти при Вілейському повітовому революційному комітеті.

У березні — червні 1919 року — голова Мядельського волосного революційного комітету та волосного комуністичного осередку, уповноважений Вілейського повітового революційного комітету із організації радянської влади в Мядельській волості.

У червні — жовтні 1919 року — червоноармієць 145-го стрілецького полку 17-ї стрілецької дивізії РСЧА, учасник Громадянської війни.

У листопаді 1919 року направлений до Мінської губернії, де керував підпільною роботою групи партизанських загонів. У травні 1920 року заарештований польською владою та засуджений на 10 років каторги. З травня 1920 по вересень 1921 року перебував у в'язницях міст Познані та Груденська у Польщі. У жовтні 1921 року обміняний на польських полонених та виїхав до СРСР[1].

У жовтні 1921 — травні 1922 року — заступник начальника Білоруського управління із евакуації населення «Білевак» при Народному комісаріаті внутрішніх справ Білоруської СРР.

У травні 1922 — травні 1924 року — помічник прокурора Білоруської СРР, заступник народного комісара юстиції Білоруської СРР.

У травні 1924 — лютому 1926 року — завідувач організаційного відділу, відповідальний секретар Білоруської республіканської ради профспілок.

У лютому 1926 — травні 1927 року — завідувач організаційного відділу Сибірської крайової ради профспілок.

У травні 1927 — жовтні 1929 року — голова Сибірської крайової ради профспілок у місті Новосибірську.

У жовтні 1929 — серпні 1930 року — відповідальний секретар Іркутського окружного комітету ВКП(б).

У серпні — жовтні 1930 року — 2-й секретар Організаційного бюро ЦК ВКП(б) по Східно-Сибірському краю в місті Іркутську.

25 жовтня 1930 — 3 серпня 1934 року — 2-й секретар ЦК КП(б) Білорусі.

У лютому 1934 — березні 1936 року — уповноважений Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) по Казакській АРСР.

У березні 1936 — березні 1937 року — уповноважений Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) по Харківській області УРСР.

18 березня — 29 липня 1937 року — 1-й секретар ЦК КП(б) Білорусі та 1-й секретар Мінського міського комітету КП(б) Білорусі.

27 липня 1937 року заарештований під час Сталінського терору. Залучався як звинувачуваний до процесу у справі «Правотроцькістського антирадянського блоку». Засуджений 13 березня 1938 року Воєнною колегією Верховного суду СРСР[2]. Розстріляний 15 березня 1938 року на полігоні «Комунарка» біля Москви.

19 грудня 1957 року реабілітований, 19 серпня 1958 року поновлено його членство в партії.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Червоного Прапора — «за керівну партизанську роботу в підпіллі під час окупації Білорусі білополяками»
  • Почесний червоноармієць 12-го Бігосовського прикордонного загону НКВС (19.03.—27.07.1937)

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • У Мінську його іменем названо вулицю, що розташована у мікрорайоні Сухареве. На будівлі НВО «Центр» встановлено пам'ятну табличку.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нове дзеркало Хроноса.
  2. Вирок Воєнної колегії Верховного Суду СРСР. Архів оригіналу за 24 червень 2007. Процитовано 24 червень 2007.