Шараневич Ізидор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ізидор Шараневич
Ізидор Шараневич
Ізидор Шараневич
Народився 16 лютого 1829(1829-02-16)
Козарі
Помер 4 січня 1901(1901-01-04) (71 рік)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльність історик, археолог, педагог
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Галузь історія
Заклад Львівський університет
Науковий ступінь професор
Член Академія знань[d]
Нагороди
Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою»
Орден Залізної Корони 3 ступеня

Шараневич Ізидор у Вікісховищі?

Ізид́ор (Ісидо́р) Шаране́вич (16 лютого 1829, Козарі, повіт Галич — 4 грудня 1901, Львів) — український історик й громадський діяч з Галичини, педагог (учитель Перемиської і Львівської гімназій), з 1871 доцент, з 1873 — професор Львівського Університету; дійсний член АН у Кракові, почесний директор Київського Університету; довголітній сеньйор Ставропігійського Інституту у Львові. Почесний член товариства «Просвіта» з 1871 року.

Життєпис[ред.ред. код]

Досліджував переважно історію Галицько-Волинської Руси: найбільша і довгий час найкраща праця «Історія Галицько-Володимирської Руси від найдавніших часів до року 1453» (1863); його історіографічні праці «Die Hypatios-Chtonik als Quellen-Beitrag zur österreichischen Geschichte» (1872), «Kritische Blicke in die Geschichte der Karpaten-Völker» (1871) — цінний вклад в історію Галичини; розвідки про духовенство Галицької Руси, справи церкви на західно-українських землях 16 — 18 ст., про унію, східний патріархат тощо. Інші праці (українською, польською та німецькою мовами) з історії міст Галичини та про давні шляхи.

Могила І. Шараневича, 2015

Шараневич вивчав також діяльність українських братств, зокрема Львівського Успенського Братства і був одним з піонерів української археології в Галичині (зокрема розкопів на території Галичини, 1882 — 1890). Єдиний мирянин учасник Львівського Синоду 1891 року.

Під його редакцією 1886 видано І том ювілейного видання на честь 300-річчя Львівського Ставропігійського братства.

Один із фундаторів Національного музею у Львові, заклав основу його фондів. Прищепив українській громаді культ музейництва. Зробив в цілому вагомий внесок у розвиток історичної науки Галичини. Наставник видатного українського географа Степана Рудницького.

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ludwik Finkel. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwów, 1894. — S. 236.
  2. Telegramy Kuriera Lwowskiego. Wiedeń // Kurier Lwowski, nr 226 za 1899. — S. 2.

Джерела[ред.ред. код]