Шарашидзе Христина Георгіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шарашидзе Христина Георгіївна
груз. ქრისტინე გიორგის ასული შარაშიძე
Presidium of Georgia Constituent Assembly. 1918.jpg
Ім'я при народженні груз. ქრისტინე შარაშიძე
Народилася грудень 1889
Бахвіd, Грузія
Померла 10 листопада 1973(1973-11-10) (83 роки)
Тбілісі, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Georgia (1918–1921).svg Грузинська Демократична Республіка
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність політична діячка
Alma mater Q98930721?
Партія Соціал-демократична партія Грузії (меншовиків)

Христина Георгіївна Шарашидзе або Чіто Шарашидзе[1](груз. ქრისტინე გიორგის ასული შარაშიძე, грудень 1889 — 10 листопада 1973) — грузинський педагог, вчена і політик, одна з п'яти жінок — членів Установчих зборів Грузії (1919—1921), крім Шарашидзе до них увійшли Елеонора Тер-Парсєгова-Махвіладзе, Ганна Сологашвілі, Єлизавета Накашидзе-Болквадзе та Мінадора Орджонікідзе-Торошелідзе.

Життєпис[ред. | ред. код]

Христина народилася в сім'ї вчителів Георгія Шарашидзе і Ніно Кікодзе. Старший брат — Давид Шарашидзе.

Шарашидзе отримала початкову освіту в школі села Бахві[2]. З 1899 року вона навчалася в Кутаїському жіночому училищі імені Святої Ніно. У 1904 році у віці 15 років Христина стала організатором підпільної групи політичної освіти. Члени цього гуртка неодноразово брали участь в демонстраціях Кутаїських учнів проти самодержавства. Шарашидзе займалася розповсюдженням забороненої літератури і рукописних газет. Це стало причиною виключення її зі школи в тому ж 1904 році. З 1905 року вона стала членом РСДРП. Під час революції 1905 року вона брала активну участь в революційних виступах, готувала інформацію для газет та брала участь в роботі з припинення «вірмено-мусульманських» зіткнень в Тифлісі. Христина була медсестрою в так званому «летючому загоні», надаючи допомогу потерпілим на вулицях Тифлісу в листопаді 1905 року[1].

З 1907 року Христина викладала в приватній гімназії Маріам Каухчішвілі в Кутаїсі. У 1909 році стала членом Грузинського товариства з поширення грамотності[1]. В 1917 році стала членом Ради товариства. У 1910—1911 роках — член правління Кутаїського народного університету. З 1916 по 1921 рік редагувала дитячий журнал «Джазіл». У 1917 році увійшла до складу Установчого комітету Грузинського національного університету (нині — Тбіліський державний університет), була членом правління Товариства поширення літератури Грузії[2] .

Президія Установчих зборів Грузії: К. Джапарідзе, Григол Натадзе, Е. Такаішвілі, А. Ломтатідзе, С. Мдивані і Христина Шарашидзе . Тифліс, 1918

У 1919 році Шарашидзе була обрана в Установчі збори Грузії за списком соціал-демократичної партії, стала секретарем Президії Установчих зборів, а також членом навчальної, бібліотечної та редакційної комісій[2] (надалі Установчі збори працювали як парламент). Під час свого членства в парламенті Шарашидзе приділяла основну увагу законодавству в області охорони здоров'я і народної освіти.

Після радянсько-грузинської війни Христина залишилася на батьківщині і приєдналася до руху опору. Була членом Комітету жінок Соціал-демократичної партії Грузії, який таємно організовував надання допомоги політв'язням та їх сім'ям. З 1922 року Комітет був перетворений в єдину міжпартійну організацію, «Грузинський політичний червоний хрест», яка мала ті ж цілі[2]. В серпні 1921 року Христина вперше була заарештована в Озургеті. У лютому 1922 року Всеросійська надзвичайна комісія (ЧК), щоб запобігти антирадянській демонстрації з нагоди річниці війни у Грузї, почала масово заарештовувати і ізольовувати лідерів і активних членів антибільшовицьких партій. Христина Шарашидзе була заарештована 17 лютого 1922 року в 10-му педагогічному технікумі, де вона працювала вчителем, за участь в студентському страйку. На допиті вона сказала: «У школі був страйк учнів, і я не знаю, хто керував страйком, і особисто я не мала ніякого відношення до цього страйку. Я не працюю проти верховенства [радянських] законів в Грузії, тому що нинішній режим унеможливлює [якусь] політичну роботу. Я не знаю, чи існує центральний комітет партії меншовиків і чи займається він якою-небудь роботою. Я можу сказати про міцність радянської влади в Грузії, що ця влада прийшла сюди за допомогою Російської Червоної Армії, яка є реальною силою, а уряд, що складається з грузин, є просто [фікцією] (вигадкою), [що прикриває] панування іноземних громадян в Грузії».

Президія Спеціальної комісії Грузинської РСР засудила Христину Шарашидзе до 6 місяців позбавлення волі 23 березня 1922 роки без урахування терміну попереднього ув'язнення. З виправного будинку № 2 (Фортеця Метехі) Христину Шарашидзе звільнили 6 травня 1922 року на поруки її брата Шалви Шарашидзе[2]. Її родичі також піддавалися репресіям, її батько, Георгій Шарашидзе, двічі був заарештований, сестру Тамару Шарашидзе у вересні 1924 року було вислано в Середню Азію, її чоловіка Ніколоз Карцівадзе перший раз був заарештований в 1922 році, потім повторно заарештований і розстріляний в 1937 році[3].

У 1927—1931 навчалася на факультеті грузинської мови і літератури в Тифліському державному університеті. З 1924 по 1925 рік очолювала Кабінет грузинської мови в Будинку вчителів, а з 1917 по 1931 рік була співробітником Історико-етнографічного музею. У 1934 році зарахована до Державного університету в зв'язку з передачею туди Бібліотеки історико-етнографічного музею, але в 1935 році звільнена за розпорядженням ректора Левана Агніашвілі через конфлікт в бібліотеці. У 1936—1937 роках брала участь в організації Ювілейної виставки Шота Руставелі.

З 1938 по 1941 рік Шарашидзе редагувала перший том «Грузинської книжкової бібліографії», виїжджала у службових справах в Ленінград. У 1940—1945 працювала в відділі рукописів Державного музею та Академії наук. У 1945—1958 роках була науковим співробітником відділу рукописів, готувала важливі роботи по історії грузинської друкарської справи, в тому числі матеріали «Перша друкарня в Грузії (1709—1722)». Шарашидзе відредагувала і вивчила більше 1 500 рукописів IX—XIX століть. Найбільш важливими із них є матеріали Хеві «Історія Південної Георгії в трьох сюжетах» і «Історія Південної Георгії». Разом з Костянтином Гамсахурдіа і декількома іншими людьми, незважаючи на небезпеку репресій з боку влади, виступила з промовою на похоронах Еквтиме Такаїшвілі 21 лютого 1953 року. З 1958 по 1964 рік була науковим співробітником Інституту рукописів.

До 1964 року знаходилася під постійним наглядом радянських силових структур.

У 1964 році стала персональним пенсіонером республіканського значення.

Христина Шарашидзе померла 10 листопада 1973 року в Тбілісі. Похована 13 листопада на кладовищі Ваке. Її особистий архів: біографічні матеріали, творчі матеріали, кореспонденція, фотографії і різні інші матеріали, в цілому 2 938 одиниць зберігання знаходяться в Національному центрі рукописів.

Родина[ред. | ред. код]

  • Брат — Шалва Георгійович Шарашидзе (26 березня 1880 -15 травня 1934), письменник-сатирик, псевдонім «Миша» (груз. თაგუნა — «taguna»), був заарештований у вересні 1924 року[4].
  • Сестра — Тамара Георгіївна Шарашидзе, у вересні 1924 року вислана в Середню Азію, а її чоловік Ніколоз Карцівадзе був перший раз заарештований в 1922, знову заарештований в 1937, після чого розстріляний як один з активістів і керівників меншовицької партії Грузії.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]