Пурпурові вітрила (фільм)
(Перенаправлено з Шарлатові вітрила (фільм))
 | Цю сторінку запропоновано перейменувати на Червоні вітрила (фільм).
Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії. Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей. |
Червоні вітрила | |
|---|---|
| Алые паруса | |
 Український постер Megogo | |
| Жанр | мелодрама |
| Режисер | Олександр Птушко |
| Сценаристи | Олександр Юровський, Олексій Нагорний |
| На основі | за мотивами повісті-феєрії Олександра Гріна «Червоні вітрила» |
| У головних ролях |
Вертинська Анастасія Олександрівна, Василь Лановий, Моргунов Євген Олександрович, Фірсова Джемма Сергіївна і Мартінсон Сергій Олександрович |
| Оператори | Геннадій Цекавий, Віктор Якушев |
| Композитор | Ігор Морозов |
| Художники | Леван Шенгелія, Олександр Макаров (художник-декоратор) |
| Костюмер | Ольга Кручиніна |
| Звукорежисер | Марія Бляхіна |
| Кінокомпанія | «Мосфільм» |
| Дистриб'ютор | Netflix |
| Тривалість | 88 хв. |
| Мова | російська |
| Країна | СРСР |
| Рік | 1961 |
| IMDb | ID 0054618 |
«Пурпурові вітрила» (рос. Алые паруса) — російський радянський художній фільм 1961 року режисера Олександра Птушка, екранізація однойменної повісті-феєрії Олександра Гріна.
Сюжет[ред. | ред. код]
У маленькому приморському селі живе відставний моряк Лонгрен, який майструє іграшкові кораблики і ледве зводить кінці з кінцями. Після того, як він овдовів, на руках у нього залишилася маленька дочка Ассоль.
Якось раз якийсь старий пророкує Ассоль, що настане день, коли її відвезе на кораблі з червоними вітрилами прекрасний принц. Над Ассоль сміється все село, але наступає той день, коли казка стає дійсністю…
У ролях[ред. | ред. код]
- Анастасія Вертинська — Ассоль (озвучує Ніна Гуляєва)
- Василь Лановий — Артур Грей
- Лена Черемшанова — Ассоль в дитинстві
- Саша Лупенко — Артур Грей в дитинстві
- Іван Переверзєв — Лонгрен
- Сергій Мартінсон — Філіп, вугляр
- Микола Волков — Егль
- Сергій Ромоданов — капітан Гоп
- Олег Анофрієв — Летика, матрос
- Павло Волков — Польдішок
- Олександр Хвиля — Меннерс-старший
- Григорій Шпігель — Меннерс-молодший
- Ганна Орочко — сусідка
- Антоніна Кончакова — Мері
- Павло Массальський — Ліонель Грей
- Зоя Федорова — гувернантка
- Наталія Орлова — Бетсі
- Еммануїл Геллер — Циммер
- Олексій Алексєєв — Пантен
- Іван Мочалов — Атвуд
- Володимир Тягушев — жебрак
- Данило Нетребін — Джим
- Джемма Фірсова — Ліліан Грей, мати Артура
- Віктор Колпаков — продавець іграшок
- Євген Моргунов — капрал
- Борис Новиков — художник
- Віктор Хохряков — Сандро, шинкар
- Геннадій Юхтін — вугляр
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Автори сценарію: Олександр Юровський, Олексій Нагорний
- Режисер-постановник: Олександр Птушко
- Оператори-постановники: Геннадій Цекавий, Віктор Якушев
- Художник-постановник: Леван Шенгелія
- Композитор: Ігор Морозов
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Перша роль Анастасії Вертинської, якій до моменту зйомок виповнилося 16 років.
- Зйомки фільму проходили в Алупці, Коктебелі, Ялті, Баку і Піцунді.
- У зйомках фільму брала участь баркентина «Альфа».
- Прізвище головного героя відрізняється в кіно (Артур Грєй) від тексту твору (Артур Грей).
- Час дії фільму штучно перенесено в минуле (приблизно середина XIX століття), через що репліка господаря магазина іграшок про те, що вітрильники більш не користуються попитом у покупців, залишається без пояснення, так як в книзі він це пояснював тим, що замість вітрильників стали купувати іграшкові автомобілі та літаки, що було характерно якраз для початку XX століття.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Алые паруса»[недоступне посилання з травня 2019] (рос.)
- Повна відреставрована версія фільму на YouTube
- О фильме на сайте «Дети в кино» (рос.)
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. |
| |||||