Шарль-Жозеф де Лінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шарль-Жозеф де Лінь
Charles Joseph Fürst von Ligne.jpg
Народився 23 травня 1735(1735-05-23)[1][2][3]
Брюссель[d], Брюссельський столичний регіон, Бельгія
Помер 13 грудня 1814(1814-12-13)[1][4][2][3] (79 років)
Відень, Австрійська імперія[1]
Громадянство (підданство) Flag of Belgium (civil).svg Бельгія
Діяльність письменник, літератор[d], політик і драматург
Титул Prince of Ligne[d]
Звання Фельдмаршал
Конфесія Римо-католицька церква
Батько Claude Lamoral, 6th Prince of Ligne[d]
Рід House of Ligne[d]
Діти Louis de Ligne[d]
Charles-Joseph Antoine de Ligne[d]
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Шарль-Жозеф де Лінь (фр. Charles-Joseph de Ligne; 23 травня 1735 — 13 грудня 1814) — принц, австрійський фельдмаршал, дипломат, автор низки публікацій з описами різних побутових сцен із життя України кінця 18 ст.

Біографія[ред.ред. код]

Походив зі старовинного бельгійського роду. Ще юнаком таємно залишив родину й поступив на службу до французької армії. 1752 перейшов на службу до австрійського війська; брав участь у Семилітній війні 1756—1763. Під час війни за Баварську спадщину 1778—1779 командував авангардом у військах генерала Г.Лаудона.

Невдовзі потому германський імператор і австрійський государ Йосиф ІІ Габсбург відрядив його з дипломатичним дорученням до російської імператриці Катерини ІІ. Остання взяла його до складу свого почту під час подорожі по Україні та Криму 1787. Із Києва, Херсона та інших міст, через які йому довелося проїжджати, він відправив кілька листів до імператора Йосифа II, а також до маркізи де Куані. В них описав чимало подробиць з того, що йому довелося побачити. З помітною іронією розповів про пишність самої подорожі, про те, що до місць, де зупинялася імператриця, чиновники намагалися нагнати якомога більше людей. Сама ж Катерина II з утіхою дивилася на натовпи і голосно питала у своїх підлеглих, чи бачать усе це іноземні письменники, які стверджують, нібито Південна Росія — це суцільна пустеля. Щодо розмов про т. зв. потьомкінські села, які становили собою театральну декорацію, що мала розвіяти сумніви імператриці в питанні, чи дійсно нові території, приєднані до Російської імперії, до цього часу не заселені, то Лінь не погоджувався з твердженням, нібито більша частина тих сіл, які він бачив на власні очі, дійсно була декорацією. Разом з тим він засвідчив, що йому довелося побувати в «містах без вулиць, на вулицях без будинків, у будинках без дахів, дверей та вікон».

1788 Лінь був відряджений до армії генерал-фельдмаршала князя Григорія Потьомкіна, в складі якої брав участь в облозі Очакова (див. також Російсько-турецька війна 1787—1791). У нових листах до Йосифа II Лінь не раз висловлював здивування із млявості й нерішучості князя Г.Потьомкіна, відсутності в останнього стратегічної думки. Писав також про незадовільний стан російського війська, про недостатність у війську припасів та снарядів тощо. У своїх замітках, які опрацював і опублікував вже після повернення до Австрії, описав багатьох сучасних йому історичних осіб, а також тогочасне військове мистецтво. 1789 командував корпусом австрійської армії, разом з ним брав участь у взятті Белграда (нині столиця Сербії).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]