Шарль-Марі Відор
Шарль-Марі Відор | |
---|---|
фр. Charles-Marie Widor | |
![]() | |
Основна інформація | |
Дата народження | 21 лютого 1844[1][2][…] або 24 лютого 1845[4] |
Місце народження | Ліон, Липнева монархія[5][4] |
Дата смерті | 12 березня 1937[1][6][…] |
Місце смерті | Париж[5][4] |
Громадянство | Франція[7] |
Професії | композитор, органіст, аранжувальник, музичний педагог, музичний критик, викладач університету, педагог |
Освіта | Королівська консерваторія в Брюсселі |
Вчителі | François-Joseph Fétisd і Jacques-Nicolas Lemmensd |
Відомі учні | Артур Онеґґер, Олів'є Мессіан, Даріус Мійо, Charles Arnold Tournemired, Emil Freyd, Henri Libertd, Марсель Дюпре, Laura Netzeld і Надія Буланже[8] |
Нагороди | |
![]() |
Шарль-Марі Відор (фр. Charles-Marie Widor; 21 лютого 1844, Ліон — 12 березня 1937, Париж) — французький органіст, композитор і музичний педагог.
Життєпис[ред. | ред. код]
Батько Відора був органістом і майстром з виготовлення органів, другом найбільшого органного майстра XIX століття Арістіда Кавайє-Колля, за рекомендацією якого Відор вступив до Брюссельської консерваторії, де навчався органу у Жака Ніколя Лемменса і композиції у Франсуа Жозефа Феті. Після закінчення курсу Відор в 1869 був запрошений тимчасово зайняти посаду органіста в паризькій церкви Сен-Сюльпіс, замість померлого Лефебюр-Велі, і перебував на цій посаді протягом 64 років, хоча постійний контракт з ним так і не був укладений (в 1934-му Відора змінив один з найбільш значних його учнів, Марсель Дюпре).
З 1890 Відор був професором органу, а з 1896 композиції в Паризькій консерваторії. Серед учнів Відора були такі великі фігури французької та світової музики, як Луї В'єрн, Даріус Мійо, Едґар Варез, Альберт Швейцер, Дімітріє Куклін.
Творчість[ред. | ред. код]
Композиторська спадщина Відора досить широка і включає:
- десять симфоній для органу,
- чотири опери,
- низку оркестрових творів (з яких найбільшою популярністю користуються симфонічна поема «Вальпургієва ніч», фортепіанний і віолончельний концерти),
- пісні і романси.
Однак основу творчості Відора складають масштабні органні твори, які Відор незвично називав симфоніями (частково у зв'язку з тим, що реформа органобудівництва, вироблена Кавайє-Коллем, значно розширила діапазон і виразні можливості цього інструменту). Відор весь час, протягом десятиліть, повертався до музики своїх симфоній — деякі з них існують у восьми різних редакціях. З десяти симфоній для органу Відора найзнаменитішими і часто виконуваними є п'ята (завершується знаменитою токатою) і шоста (обидві опубліковані в 1887).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119009706 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ Comité des travaux historiques et scientifiques — 1834.
- ↑ LIBRIS — 2012.
- ↑ Grove Music Online — ISBN 978-1-56159-263-0 — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.03705
Посилання[ред. | ред. код]
- Шарль-Марі Відор: Ноти творів на сайті International Music Score Library Project (англ.)
|
- Народились 21 лютого
- Народились 1844
- Народились 24 лютого
- Народились 1845
- Уродженці Ліона
- Померли 12 березня
- Померли 1937
- Померли в Парижі
- Випускники Брюссельської консерваторії
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Французькі академічні музиканти
- Музичні педагоги XX століття
- Французькі музичні педагоги
- Композитори XX століття
- Композитори XIX століття
- Французькі композитори
- Французькі органісти