Перейти до вмісту

Шарль Блан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Блан.
Шарль Блан
Ім'я при народженніфр. Auguste-Alexandre-Philippe-Charles Blanc Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився4 листопада 1813(1813-11-04)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кастр Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер17 січня 1882(1882-01-17)[1][2][…] (68 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПер-Лашез[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмистецтвознавець, професор, художній критик, художник-гравер, журналіст, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіLuigi Calamattad Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладGazette des beaux-artsd, Le Courrier françaisd, L'Artiste (magazine)d, Le Journal de Rouend, Le Tempsd, Колеж де Франс і Revue pédagogiqued[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоФранцузька академія (17 січня 1882)[7], Академія красних мистецтв Франції і Академія витончених мистецтвd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададиректор, директор, головний редактор і seat 12 of the Académie françaised[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриЛуї Блан Редагувати інформацію у Вікіданих
Гравюра Шарля Блана: Французький фізик Франсуа Бруссе на смертному одрі
З Парижа до Венеції, 1857

Шарль-Александр-Філіп-Огюст Блан (фр. Charles-Alexandre-Philippe-Auguste Blanc; нар. 17 листопада 1813 року, Кастр, Франція – пом. 7 січня 1882 року, Париж) — французький теоретик мистецтва та критик, брат Луї Блана. Член Французької академії.

Біографія

[ред. | ред. код]

До 1835 року Блан навчався в Парижі у граверів Паоло Меркурі та Луїджі Каламатта. У 1845 році він опублікував свою роботу Histoire des peintres français du dix-neuvième siècle («Історія французького живопису XIX століття»), в якій критикував сучасні тенденції в живописі.

Після Лютневої революції 1848 року у Франції Блан обіймав посаду директора Департаменту образотворчих мистецтв у Міністерстві внутрішніх справ Парижа, де працював до 1850 року. Там він уперше встановив принципи державного фінансування мистецтва. Його цілі включали демократизацію й популяризацію мистецтва. Наприклад, він закликав прикрашати вокзали сучасними картинами й доручив численним художникам організацію публічних фестивалів. Шарль Блан доручив художнику Полю-Марку-Жозефу Шенавару розробити концепцію розпису Пантеону з циклом на тему «Філософія історії людства».

З 1848 по 1876 рік він працював над «Історією художників усіх шкіл», в якій зібрав біографії найважливіших художників європейських шкіл. У 1859 році він заснував перший міжнародний художній журнал «Gazette des Beaux-Arts» і став його головним редактором.

З 1870 по 1873 рік Шарль Блан знову став директором Державного департаменту образотворчих мистецтв. Його головними проєктами протягом другого терміну були: навчати краще малювати у французьких школах та заснувати «Європейський музей копій», який відкрився в 1873 році в Палаці промисловості. У ньому виставили 159 великоформатних олійних копій шедеврів європейського живопису з історичної тематики, які Блан замовив десяткам сучасних художників, таких як Жан-Жак Еннер (1829—1905) та Шарль Луайо (1823—1898), які робилися в музеях та церквах Італії, Іспанії та Росії. З політичних причин музей був закритий у 1874 році, а картини перевезли до Школи витончених мистецтв, де вони залишаються й донині, більшість з них виставлені в каплиці Малих Августинів. За словами Роберто Лонгі, Жорж Сера, можливо, бачив там копії двох олійних картин, зроблені за фресками П'єро делла Франческа в каплиці Баччі церкви Святого Франциска в Аресццо.

Головна праця Блана, «Граматика мистецтв малювання», виклад основ філософії мистецтва, теорії мистецтва та історії мистецтва для художників, істориків мистецтва та любителів мистецтва, виходила з 1860 по 1866 рік у серії з 36 статей у «Gazette des Beaux-Arts», а в 1867 році як книга, що витримала численні видання, була перекладена англійською та протягом 20 років мала міжнародне поширення. Вона містить наукові принципи використання лінії та кольору, а також застосування єгипетського канону пропорцій людського тіла, які Шарль Блан задокументував під час дослідницької поїздки до Єгипту, матеріали якої він опублікував у вигляді книги в 1876 році.

У своїй «Граматика мистецтв малювання» Шарль Блан запропонував художникам використовувати в живописі знання про одночасний контраст та оптичне змішування кольорів, саме тому праці Блана стали теоретичною основою для виникнення пуантилізму.

У 1881 році його обрали асоційованим членом Королівської академії наук, літератури та витончених мистецтв Бельгії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Gerbod P. Blanc, (Auguste-Alexandre-Philippe-)Charles // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T009140
  4. ↑ а б RKDartists
  5. ↑ Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise — Paris: 1908. — P. 75.
  6. ↑ Персей — 2005.
  7. ↑ а б Французька академія — 1635.

Література

[ред. | ред. код]
  • Charles Blanc (1813-1882): Der Kunstkritiker und Publizist (PDF). 2004.
  • Charles Blanc (1813-1882). Die Grammatik der zeichnenden Künste. 1993.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарль_Блан&oldid=46049077