Шарль Турнемір
| Шарль Турнемір | |
|---|---|
| фр. Charles Tournemire | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | фр. Charles Arnould Tournemire[1] |
| Дата народження | 22 січня 1870[2][3][…] |
| Місце народження | Бордо[1] |
| Дата смерті | 3 листопада 1939[2][3] (69 років) |
| Місце смерті | Аркашон |
| Поховання | Arcachon cemeteryd |
| Громадянство | Франція |
| Професії | композитор, органіст, музичний педагог, викладач університету |
| Освіта | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Сезар Франк і Шарль-Марі Відор |
| Відомі учні | Henriette Puig-Rogetd |
| Інструменти | орган |
| Жанри | опера і симфонія |
| Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю[5] |
| Нагороди | |
| Автограф |
 |
 Файли у Вікісховищі | |
Шарль Турнемір (фр. Charles Tournemire; 22 січня 1870, Бордо — 4 листопада 1939, Аркашон) — французький композитор і органіст.
Життя та творчість[ред. | ред. код]
Турнемір вивчав в Парижі гру на органі, контрапункт, композицію і гармонію у таких майстрів, як Сезар Франк, Шарль Марі Відор і Венсан д'Енді. Починаючи з 1898 року він служив органістом в паризькому соборі Св. Клотильди. 1919 року він став професором камерного ансамблю в Паризької консерваторії.
Композитору належав невеликий будинок на острові Уессан біля західного, атлантичного узбережжя Франції. Тут він охоче проводив час і писав органну музику, яка особливо йому вдавалося, за визнанням самого Турнеміра, під шум морських бур і гуркіт прибою. Згідно з описами сучасників, Турнемір був людиною темпераментною і непередбачуваною. Будь-якого виду музику, що не служила б вихваляння Господа, він вважав абсолютно марною. Був чудовим, надзвичайно винахідливим імпровізатором.
За життя Турнемір був насамперед відомий як органіст й імпровізатор. У наш час увагу знавців привертають його вісім симфоній для оркестру, а також великий цикл композицій L'Orgue Mystique (тв. 55-57). Серед творів циклу є музичні твори, пов'язані змістом із щонедільною католицькою літургією, і супроводжуються грегоріанським хоралом. Ці музичні роботи вказують на глибокий, містичний католицизм Турнеміра. Крім творів для органу, слід зазначити його прелюдії для фортеп'яно з циклу «Дванадцять прелюдій-віршів» (фр. Douze Prélude-Poèmes).
Твори (вибрані)[ред. | ред. код]
Оркестрові твори[ред. | ред. код]
- Симфонія № 1, тв. 18 «Romantique»
- Симфонія № 2, тв. 36 «Ouessant»
- Симфонія № 3, тв. 43 «Moscow 1913»
- Симфонія № 4, тв. 44 «Pages symphoniques»
- Симфонія № 5, тв. 47
- Симфонія № 6, тв. 48 для тенора, хору, органу та оркестру
- Симфонія № 7, тв. 49 «Les danses de la vie»
- Симфонія № 8, тв. 51 «Le triomphe de la mort»
Органні твори[ред. | ред. код]
- L'orgue mystique:
- Le Cycle de Noël, тв. 55
- Le Cycle de Pâpues, Op 56
- Le Cycle après la Pentecôte, тв. 57
- Sortie, тв. 3
- Pièce symphonique, тв. 16
- Triple Choral, тв. 41
- Symphonie sacrée, тв. 71
- Deux Fresques symphoniques sacrées, тв. 75/76
Дискографія (вибране)[ред. | ред. код]
Для оркестру[ред. | ред. код]
- Всі симфонії (крім 6-ї) — Московський симфонічний оркестр, диригент Антоніо де Алмейда (1994—1995)
- Симфонія № 6 — Льєзький філармонічний оркестр, Симфонічний хор Намюра, хор «Брюссельська поліфонія», диригент П'єр Бартоломе
Для органу[ред. | ред. код]
L'orgue mystique[ред. | ред. код]
- Georges Delvallée (повністю)
- Sandro R. Müller (не закінчене)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б свідоцтво про народження
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119297582 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
Література[ред. | ред. код]
- Lord, Robert Sutherland. “Liturgy and Gregorian Chant in L’Orgue Mystique of Charles Tournemire.” The Organ Yearbook 15 (1984): 60–97.
- Lord, Robert Sutherland. "Charles Tournemire and the Seven Words of Christ on the Cross." The Diapason, November 1977 ISSN 0012-2378
- Jennifer Donelson and Fr. Stephen Schloesser (eds): Mystic Modern: The Life, Thought, and Legacy of Charles Tournemire (Richmond, Virginia: Church Music Association of America, 2014), ISBN 978-0991645206.
- Joël-Marie Fauquet: Catalogue de l'œuvre de Charles Tournemire (Geneva: Minkoff, 1979).
- Pascal Ianco: Charles Tournemire, ou Le Mythe de Tristan (Geneva: Papillon, 2001), ISBN 2-940310-06-8.
- Rollin Smith: Toward an Authentic Interpretation of the Organ Works of César Franck, chapter 8: "The Tournemire Recordings", Juilliard Performance Guide I (New York: Pendragon Press, 1983), ISBN 0-918728-25-8.