Шарлі Ебдо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Charlie Hebdo
Charlie Hebdo logo.svg
Тематика шокуюча сатира
Періодичність виходу тижневик
Мова Французька
Головний редактор Жерар Б'яр[fr]
Засновник Франсуа Каванна[fr]
Країна видання Франція Франція
Рік заснування 1969
Наклад 60 000[1] примірників
Початкова ціна 3€
ISSN 1240-0068

Веб-сторінка: www.charliehebdo.fr

Charlie Hebdo (Французька вимова: [ʃaʁli ɛbdo]; укр. Шарлі Ебдо; з французької — Щотижневий Шарлі) — французька щотижнева сатирична газета, що публікує карикатури, репортажі, дискусії та анекдоти. Газета сповідує ліві політичні погляди, висміює політиків, ультраправих та релігійні групи. Тижневик з'явився 1969 і виходив до 1981 включно, відновлений 1992.

Медійна діяльність[ред.ред. код]

Франсуа Каванна, один із співзасновників газети

З 1960 року видавався попередник, щомісячний журнал «Хара-Кірі».[2]

Головними редакторами Charlie Hebdo були Франсуа Каванна (фр. François Cavanna) у період 19691981 р., Філіп Валь (фр. Philippe Val) 19922009 р., Стефан Шарбоньє (фр. Stephane Charbonnier) 2009–2015 р.

Газета кілька разів публікувала карикатури на іслам і особисто пророка Мухаммеда. Остання така публікація була у вересні 2012 року, коли редакція пожартувала на тему аматорської стрічки «Невинність мусульман». Тоді газетний матеріал викликав заворушення в арабських країнах.

1 березня 2006 року газета опублікувала «Маніфест дванадцяти»[fr] проти ісламізму, який нібито є новим тоталітаризмом і загрозою для світової демократії поруч із фашизмом, нацизмом і сталінізмом, які відійшли у небуття.

Газета неодноразово висміювала політику та дії президента РФ Володимира Путіна під час окупації Криму Російською Федерацією та російсько-української війни.[3][4]

Відродження[ред.ред. код]

1991 року Гебе, Cabu та інші були запрошені працювати на La Grosse Берта (журнал) (FR), новий щотижневий журнал, що нагадує Charlie Hebdo створений на хвилі критики війни в Перській затоці. Тим не менш, в наступному році, Валь зіткнувся з видавцем, який хотів бачити в журналі аполітичний гумор, і був звільнений. Гебе і Cabu покинули видання і вирішили створити свою власну газету. Після довгих пошуків нової назви, очевидна ідея про відродження Charlie Hebdo була узгоджена. Новий журнал належав Вал, Гебе, Cabu і Рено. Валь був редактором, Гебе художній керівник. Charlie Hebdo почав свою роботу в липні 1992 року, що викликало великий ажіотаж в суспільстві. Перший випуск видання разашелся в 100 000 тисяч примірників. Чорон, який посварився з колегами, намагалися перезапустити щотижневий «харакірі», але його публікація була недовгою. Чорон помер у січні 2005 року.

26 квітня 1996, Франсуа Cavanna, Стефан «Charb» Charbonnier і Філіп Валь подали 173704 підписів, зібраних за 8 місяців, з метою заборони політичної партії Національний фронт, так як це, суперечило статтям 1, 2, 4, 6 і 7 Декларація прав людини і громадянина.[5]

У 2000 році журналіст Мона Chollet була звільнена після того як вона висловила протест проти статті Філіп Валь в якому міститься заклик палестинців «нецивілізований».[6] У 2004 році після смерті Гебе, Val змінив його на посту директора видання.

У 2008 році розгорілася суперечка через колонку карикатуристка Синьйо що призвело до звинувачень в антисемітизмі. Після цього вона була звільнена. Сіне успішно подала в суд на газету за несправедливе звільнення і Charlie Hebdo виплатила їй компенсацію в розмірі € 90 000 як відшкодування збитку.[7]

Судові справи[ред.ред. код]

Мечеть Паризької про Валу[ред.ред. код]

У 2007 Паризька соборна мечеть почала кримінальну справу стосовно головного редактора Charlie Hebdo, Філіппа Вала. Позов стосувався трьох конкретних мультфільмів, один з яких зображував Мухамеда, який несе бомбу в тюрбані. У березні 2007 року суд Де Парі виправдав Філліпа Вала, мотивуючи це тим, що в мультфільмах висміювались фундаменталісти, а не мусульмани.[8]

Звільнення Синьйо (2008)[ред.ред. код]

2 липня 2008, колонка мультиплікатора Синьйо (Maurice SINET) з'явилася в Charlie Hebdo з посиланням на прес-елемент, в якім було вказано, що Жан Саркозі, син Ніколя Саркозі, оголосив про свій намір перейти в юдаїзм, перш ніж одружитися на своїй нареченій, єврейській спадкоємиці Джессіка Sebaoun -Darty. Синьйо додав, що «він далеко піде, цей хлопець!»[9] Це призвело до скарг у антисемітизмі. Редактор журналу, Філіп Валь, наказав Синьйо написати лист з вибаченнями. Карикатурист сказав, що волів би «скоротити свої яйця» і був відразу ж звільнений. Обидві сторони згодом подали позови, а в грудні 2010 року, Синьйо виграв 40 000 євро, рішення суду відносно свого колишнього видавця за неправомірне звільнення.[10]

Мухаммад мультфільми і наслідки[ред.ред. код]

Суперечки виникли з приводу публікації від 9 лютого 2006 Під назвою «Магомет débordé нарівні ле intégristes» («Мухаммад перевантажені фундаменталістів»), на першій сторінці показали ілюстрацію Мухаммада,що плаче, за пiдписом «C'est dur d'être aimé par des cons» («it's hard being loved by jerks») («важко бути коханим ривками») .Газети передрукували дванадцять карикатур на Карикатурний скандал і додали кілька своїх власних. У порівнянні зі звичайним тиражем 100 000 проданих копій, цей номер користувався великим комерційним успіхом. 160 000 примірників були продані, а інший номер з тиражем в 150 000 екземплярів був у пресі в той же день.

У відповідь президент Франції Жак Ширак засудив «явні провокації», які могли б розпалити пристрасті. «Все, що може зашкодити переконанням когось іншого, зокрема релігійним переконанням, слід уникати», сказав Шірак. Паріжская соборна мечеть, Всесвітня мусульманська ліга і Союз французьких ісламських організацій (UOIF) подали в суд, стверджуючи, що в номер видання включені расистські ілюстрації.[11] пізніше видання написало групову заяву в ній брало участь дванадцять письменників. Заява проти ісламізму.[12]

Теракт 7 січня 2015[ред.ред. код]

За словами свідків, близько 11:30 за місцевим часом (12:30 за Київським часом) до офісу видання вдерлися чоловіки, озброєні автоматами Калашникова, їхні обличчя були прикриті масками та капюшонами. Нападників було двоє, вони зробили близько тридцяти пострілів з автоматичної зброї. Серед загиблих відомі художники-карикатуристи Стефан Шарбоньє (відомий під псевдонімом Шарб; 47 років), Жан Кабю (76 років), Жорж Воленскі (80 років) і Бернар Верлак (57 років). За повідомленнями ЗМІ, напад стався через кілька годин після появи у «твіттері» видання карикатури на одного з лідерів угрупування ІДІЛ Абу Бакра аль-Багдаді.

Перший номер після теракту[ред.ред. код]

Перший, після теракту, номер газети вийшов 14 січня 2015 року накладом понад три мільйони примірників замість звичних 60 тисяч. На обкладинці був зображений Магомет, його щокою котиться сльоза, в руках він тримає знак «Je suis Charlie» (укр. «Я – Шарлі»). 1178-й номер газети отримав заголовок — фр. Tout est pardonné (укр. Все пробачено).[1][13]

Критика[ред.ред. код]

У провідних світових мас-медіа, таких як The New York Times, New Statesman[en] тощо, починаючи з 8 січня з'явилася злива публікацій під назвою «I am not Charlie»[14][15][16][17][18][19]. При цьому коментатори усього світу відзначали, що деякі з карикатур Шарлі (наприклад[20][21]) були провокаційними та/або брутальними[22][23] та/або породжені хворою психікою тощо.

9 січня принц Шарль-Філіп Орлеанський, герцог Анжуйський, небіж голови королівського французького дому, написав у facebook:

Я не Шарлі, тому що я ніколи не любив цю маніхейську газету.
«Charlie Hebdo» є вульгарним папірцем, що зневажає будь-які думки, що не збігаються з їх власними, і прикриваючись «свободою слова» дозволяли собі здійснювати провокаційні дії.
«Charlie Hebdo» є агресивною газетою, яка розпалює ненависть між релігіями своїм нібито «гумором».
«Charlie Hebdo» є уособленням атеїстичного лівацького суспільства, яке є джерелом образ і ворожості, замість поваги і братерства між народами й людьми, незалежно від їх відмінностей, раси, кольору шкіри, релігії.
Вшанувати пам'ять жертв, так.
Віддати данину «Charlie Hebdo», ні.
[24][25]

Українська журналістка Ірина Славінська, яка опублікувала 9 січня колонку «Я-Шарлі»[21], у якій стверджувала: «У свободи слова немає меж», 12 січня, після серйозного читацького обговорення[26], вже писала:

Українські журналісти отримали добрячий привід замислитися про те, що таке толерантність і що таке мова ненависті. «Теракт у Charlie Hebdo ставить перед нами низку дуже серйозних проблем, які стосуються свободи слова, самоцензури і того, чи є межі у сатири?»[27]

15 січня Папа Римський Франциск заявив, що свобода слова не дає права ображати віру інших людей. Іще понтифік сказав, що тріснув би того, хто ображав би його маму, хай це навіть був би його друг[28]. Такий приклад він навів, говорячи про свободу слова в контексті нападу терористів на редакцію «Шарлі Ебдо».[29][30]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Charlie Hebdo to publish Mohammad cartoon on front page(англ.)
  2. Lemonnier, 2008, с. 50.
  3. Французский Charlie Hebdo высмеивал псевдореферендум в оккупированном Крыму и политику Путина. ФОТОрепортаж(рос.)
  4. Среди карикатур расстрелянного Charlie Hebdo нашлась и об аннексии Крыма(рос.)
  5. http://ecrans.liberation.fr/ecrans/1996/09/12/les-173-704-signatures-de-charlie-hebdo_183854
  6. http://lmsi.net/L-opinion-du-Patron
  7. http://www.liberation.fr/medias/2012/12/17/charlie-hebdo-doit-verser-90-000-euros-a-sine_868176
  8. Limits to Expression on Religion in France(англ.)
  9. http://www.counterpunch.org/2015/01/07/what-to-say-when-you-have-nothing-to-say/
  10. http://www.actuabd.com/+Le-Tribunal-de-Grande-Instance+
  11. http://www.cfcm.tv/2007/03/22/caricatures-charlie-hebdo-relaxe/
  12. http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/4764730.stm
  13. Перший після теракту випуск «Шарлі Ебдо». Магомет плаче
  14. I Am Not Charlie Hebdo // David Brooks[en], The New York Times, Op-Ed Columnist, Jan. 8, 2015;
    The Meanings of ‘I Am Charlie Hebdo’ // Jan. 12, 2015. Jordan Awan. To the Editor:
  15. In The Frame: I am not Charlie // New Statesman[en]
  16. Paris attacks: 'I am not Charlie' // By Patrick Jackson. BBC News, Sarcelles
  17. I am Not Charlie by John Wight
  18. I Will Grieve. I Will Laugh. But I Am Not Charlie. by Josh Healey
  19. Muslims demonstrate in Paris: 'I am not Charlie. But I am against killing'
  20. Le Judeo-Nazizme. Arbeit Macht Frei[en].
  21. а б Я-Шарлі // Українська правда.Життя, 9.01.2015
  22. Однозначно я — не Шарлі, але… // В'ячеслав Окунь, ТІ, католицький суспільно-релігійний часопис «CREDO», 12 січня 2015 03:38
  23. Я — не Шарлі, але я буду за них молитися // В'ячеслав Окунь, facebook, 12 січня 2015 15:40
  24. Je vais aller à contre-courant de la bienséance émotionnelle … // Prince d'Orléans — duc d'Anjou, facebook, 9 січня 2015(20150109) 17:42 (фр.)
    Заявление Герцога Анжуйского в связи с акцией «Шарли Хебдо — это я» // Станислав Павлов, бакалавр истории, livejournal, 10 січня 2015(20150110) 21:28 (рос.)
    Заява герцога Анжуйського щодо «Шарлі Хербо» // Politiko, Блоги, Pavlo Berest. Неділя, 11 січня 2015(20150111) 22:42
  25. Ксенія Кисіль. 3,7 мільйона людей вийшли на площі Франції / «Газета по-українськи».— К., № 4 (1756) за 13 січня 2015.— С. 10
  26. Деякі з читацьких коментарів:
    • Я не підтримую ані тероризм, ані будь-яке насильство. Проте, на мою думку, … не можна плутати свободу слова зі вседозволеністю. Толерантність — одна з загальнолюдських цінностей, а глумління над будь-чиїми почуттями не є ознакою поваги й толерантності. Совєтський Червоний терор 30-х років також починався з глумління над почуттями віруючих у 20-х роках……….. (12.01.2015 10:37)
    • Славинская отобрала наиболее пристойные карикатуры больного художника, хотя и в этой подборке без анальных пристрастий этого психа не обошлось. Я мог бы привести подборку гадостей, которые на первой странице помещал этот журнал, но боюсь, что буду сразу забанен. Ибо в Украине несколько иначе понимают свободу. (11.01.2015 14:24)
    • Стиль карикатур не має жодного відношення ні до гумору ні до сатири. Просто вивалювання баку з нечистотами з наміром образити і спровокувати скандал. Нехай ті, хто пише «я шарлі», попросять намалювати когось карикатуру на себе в такому ж стилі. За такі карикатури, як мінімум, дають в морду. (11.01.2015 08:16)
    • Це вже не свобода слова, це наруга (10.01.2015 09:21)
    • «У свободи слова немає меж». … щоб бути послідовним, на плакаті з написом «Я -Шарлі» варто намалювати карикатуру на розстріл нещасних журналістів. (09.01.2015 10:18)
  27. Розстріл редакції Charlie Hebdo: Чи є межі у сатири? // telekritika.ua, Ірина Славінська 2015-01-12 08:45:00
  28. Редакція була розстріляна у день Різдва, коли Шарлі вийшла з черговою бридкою брутальною карикатурою на народження Христа. Понтифік дуже прозоро натякнув, що Господь не зміг стерпіти наруги над своєю Матір'ю, і тріснув кривдників.
  29. Папа Римський: Не можна провокувати й насміхатися з чужої віри // Українська правда.Життя, 16.01.2015
  30. Pope Francis: 'I'll PUNCH anyone who insults my mother' // Mirror Online. Jan 15, 2015 23:15. By Sam Relph

Посилання[ред.ред. код]


Газета Це незавершена стаття про газету.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.