Шатило Іван Броніславович
| Шатило Іван Броніславович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
1910 село Талька | |||
| Помер |
12 лютого 1977 Мінськ, Білоруська РСР, СРСР | |||
| Поховання | Північний цвинтар[d] | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Білоруська РСР | |||
| Діяльність | театральний актор | |||
| Заклад | Національний академічний театр імені Янки Купали і Національний академічний драматичний театр імені Максима Горькогоd | |||
| Роки діяльності | з 1932 | |||
| IMDb | nm1302335 | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
|
| ||||
 Шатило Іван Броніславович у Вікісховищі | ||||
Іван Броніславович Шатило (біл. Іван Браніслававіч Шаціла; 1910, Талька — 12 лютого 1977, Мінськ, Білоруська РСР) — білоруський актор театру та кіно, Народний артист БРСР.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив драматичні курси імені Ф. Дзержинського у 1932 році. У 1932–1961, 1967–1971 роках працював у театрі імені Янки Купали, а в 1961–1967 роках — у театрі імені Максима Горького.
Серед театральних ролей: Григорій в «Партизанах» К. Кропиви, Яким Сорока у «Павлінці» Янки Купали, Микола Верес у «Співають жайворонки» К. Кропиви, Олега Кошового у «Молодій гвардії» за А. Фадєєвим і інш.
Знімався у фільмах «Хто сміється останнім», «Кохання треба берегти», «Співають жайворонки», «Перші випробування», «Вулиця молодшого сина», «Москва—Генуя», виступав читцем на Білоруському радіо, бере участь в радіопостановках.
Література[ред. | ред. код]
- Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 17: Хвінявічы — Шчытні / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн., 2003. — 512 с.: іл. ISBN 985-11-0279-2 (т. 17), ISBN 985-11-0035-8.
|
