Шатков Геннадій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шатков Геннадій Іванович Boxing pictogram.svg
Г. Шатков (праворуч) в бою проти Брюса Велса
Г. Шатков (праворуч) в бою проти Брюса Велса
Загальна інформація
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Народився 27 травня 1932(1932-05-27)
Ленінград
Помер 14 січня 2009(2009-01-14) (76 років)
Санкт-Петербург
Спортивний клуб СКА (Ленінград)
Тренер І. П. Осипов
Нагороди Орден Леніна
Заслужений майстер спорту СРСР
Аматорська кар'єра
Боїв 217
Перемог 204
Поразок 13
Спортивні медалі
Олімпійські ігри
Золото 1956 Мельбурн
Чемпіонат Європи з боксу
Золото 1955 Західний Берлін
Золото 1959 Люцерн

Шатков Геннадій Іванович (рос. Шатков Геннадий Иванович; 27 травня 1932(19320527) — 14 січня 2009) — радянський боксер, олімпійський чемпіон з боксу в середній вазі (1956), дворазовий чемпіон Європи (1955, 1959), триразовий чемпіон СРСР (1955, 1956, 1958). Заслужений майстер спорту СРСР (1956), кандидат юридичних наук, професор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 27 травня 1932(19320527) року в місті Ленінграді. Під час німецько-радянської війни разом з батьками перебував у евакуації в Горьківській області.

У 1956 році закінчив юридичний факультет Ленінградського державного університету. У 1963 році захистив кандидатську дисертацію.

З 1965 по 1969 роки — проректор Ленінградського державного університету імені А. О. Жданова

З 1974 по 1992 роки — викладач з боксу Державного інституту (згодом — університету) фізичної культури імені П. Ф. Лесгафта, професор (1988).

У 1993–1996 роках — професор Балтійського еколого-політологічного університету.

У 1996–2001 роках — професор інституту правознавства і предприємництва.

Помер 14 січня 2009 року. Похований на Смоленському цвинтарі Санкт-Петербурга.

Боксерська кар'єра[ред. | ред. код]

Заняття боксом розпочав у 14-річному віці у заслуженого тренера СРСР І. Осипова. Виступав за СКА (Ленінград).

Протягом 1953–1958 років був постійним призером першостей СРСР з боксу: чемпіоном (1955, 1956, 1958), срібним (1954, 1957) та бронзовим призером (1953).

Двічі, у 1955 та 1959 роках, перемагав на чемпіонатах Європи з боксу.

Також двічі, у 1956 та 1960 роках, брав участь у літніх Олімпійських іграх.

Всього провів 217 боїв, у 204 одержав перемогу.

Олімпійські ігри[ред. | ред. код]

На літніх Олімпійських іграх 1956 року в Мельбурні (Австралія) брав участь у змаганнях середньоваговиків (до 75 кг). У першому раунді переміг канадійця Ральфа Госака. Після відмови італійця Джуліо Рінальді у чвертьфіналі, автоматично вийшов до півфіналу, де переміг аргентинця Віктора Салазара. У фінальному двобої, який відбувся 1 грудня 1956 року, переміг чилійця Рамона Тапію й став олімпійським чемпіоном.

На літніх Олімпійських іграх 1960 року в Римі (Італія) брав участь у змаганнях боксерів напівважкої ваги (до 81 кг). У першому поєдинку переміг Рея Сілліна з Люксембургу. У чверть-фінальному поєдинку поступився майбутньому олімпійському чемпіонові американцю Касіусу Клею.

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Автор понад 100 наукових праць, у тому числі книг «Великий ринг» (1969), «Жорстокі раунди» (1979, співавтор), «Юний боксер» (1982, співавтор).

Посилання[ред. | ред. код]