Шатле — Ле-Аль (станція)
| Шатле — Ле-Аль | |
 | |
| Названо на честь | Шатле (станція метро) і Ле-Аль (станція метро) |
|---|---|
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Адміністративна одиниця | I округ Парижа |
| Місце розташування | Q112334242? |
| Власник | RATP |
| Оператор | RATP |
| Дата офіційного відкриття | 9 грудня 1977 |
| Сусідня станція | Обер (станція), Ліонський вокзал, Північний вокзал, Сен-Мішель — Нотр-Дам (станція), Ліонський вокзал і Північний вокзал |
| Обслуговується маршрутом | RER A, RER B і RER D |
| Тарифна зона | Paris fare zone 1d |
| Кількість посадкових країв платформ | 8 |
| Кількість колій обслуговування | 7 |
| Мережа автошляхів | RER[1] |
_-_2022-07-05_-_1.jpg) | |
| Станція пересадки | Шатле (станція метро) і Ле-Аль (станція метро) |
| Стан використання | використовується[d] |
 | |
 Шатле — Ле-Аль у Вікісховищі | |
Координати: 48°51′41″ пн. ш. 2°20′48″ сх. д. / 48.86138900002777774° пн. ш. 2.346667000028° сх. д.
Шатле — Ле-Аль (фр. Châtelet — Les Halles) — пересадний вузол ліній A, B і D RER, що спільно зі станцією метро «Ле-Аль» на лінії 4 Паризького метрополітену та п'ятьма залами станції «Шатле» ліній метро 1, 4, 7, 11 та 14, утворює найбільший підземний пересадний вузол швидкісного позавуличного транспорту у Європі. Пасажиропотік становить 750 000 осіб у будні дні (з них 493 000 припадають на RER) [2].
Названо через площу Шатле та торговий центр Ле-Аль[en]
Опис[ред. | ред. код]
Колії всіх трьох ліній RER спрямовані зі сходу захід. Усього сім колій, вони згруповані довкола чотирьох платформ. Пересадка між лініями A і B— крос-платформна.
Максимальна піша відстань від ліній RER до метро (далекий кінець станції Шатле 7-ї лінії метро) становить 750 метрів.
Проблемою станції було те, що увійти до неї можна було лише через торговий комплекс «Форум-де-Аль». З 2011 по 2018 рік проводилися роботи з розбудови існуючих виходів та збільшення пропускної спроможності ескалаторів, і також було створено новий вихід на площу Маргеріт-де-Навер.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.ratp.fr/sites/default/files/plans-lignes/Plans-essentiels/Plan-RER-et-transiliens.1646316579.pdf
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 березня 2009. Процитовано 30 квітня 2017.
|
