Шауїнсландбан
| Шауїнсландбан | |
 | |
 | |
| Названо на честь |
Шауїнсланд  |
|---|---|
| Країна |
 Німеччина |
| Адміністративна одиниця |
Брайсгау-Верхній Шварцвальд Фрайбург |
| Оператор |
Freiburger Verkehrs AG |
| Дата/час прийняття в експлуатацію |
17 липня 1930 |
 | |
 Шауїнсландбан у Вікісховищі | |
47°56′10″ пн. ш. 7°51′56″ сх. д. / 47.936° пн. ш. 7.86544444° сх. д.
Шауїнсландбан (нім. Schauinslandbahn) — гондольний підйомник у Шварцвальді, Баден-Вюртемберг, Німеччина. Сполучає нижню станцію в муніципалітеті Горбен, поблизу міста Фрайбург-ім-Брайсгау, з верхньою станцією біля вершини гори Шауїнсланд. Лінію обслуговує Freiburger Verkehrs AG, міський транспортний оператор Фрайбурга. Ця ж компанія керує міською трамвайною та автобусною мережею, включно з автобусним маршрутом 21, який сполучає нижню станцію Шауїнсландбану з кінцевою зупинкою трамвайного маршруту 2 в Гюнтерсталі[en]. [1][2][3]
Лінія довжиною 3,6 км є найдовшим гондольним підйомником у Німеччині. Це була перша підвісна канатна дорога у світі, яка забезпечувала безперервну роботу кількох кабін, на відміну від човникового типу роботи канатної дороги. [2][4]
У перші роки XX століття було декілька пропозицій сполучити Фрайбург із Шауїнсландом. Розширення міського трамвайного маршруту 2 на виокремленій колії до Гюнтерсталя в 1913 році було задумано як перша дільниця швидкісного трамвая, який сполучив би запропоновану зубчасту залізницю з вершиною гори. Інші пропозиції включали повітряну канатну дорогу, запропоновану професором Георгом Бенуа[en] з Технологічний інститут Карлсруе, і набагато довшу залізницю від Фрайбург-Головний через Шауїнсланд до Тодтнау. Початок Першої світової війни зупинив будь-який подальший прогрес у реалізації цих планів. [5]
Після війни врешті-решт було вирішено побудувати підвісну лінію канатної дороги з точки, яка була близька до передбачуваної початкової точки раніше запланованої зубчастої залізниці. Лінія побудована приватною особою і відкрита 17 липня 1930 року після трьох років будівництва, за проектом професора Бенуа, використовуючи один несучий та два тягові троси. Було 10 кабін, максимум 8 з яких можна було використовувати в будь-який час, кожна кабіна перевозила до 22 пасажирів і провідника. [6]
Конструкція лінії передбачала кріплення кабін на станціях на тросах. У 1932 році помилка провідника під час підключення кабіни до тросу призвела до того, що кабіна впала з висоти 13 метрів і вбила 2 пасажирів і провідника. Це призвело до серйозного перегляду технології та процедур, які її скеровують; отримані рекомендації були швидко включені в будівництво канатних доріг в інших місцях, особливо в Швейцарії. [1]
Під час Другої світової війни Шауїнсландбан використовувався для транспортування військових до шпиталів , розташованих на горі Шауїнсланд. Через небезпеку повітряних нальотів в 1944/5 рр. лінія діяла тільки вночі. [7]
У 1968 році лінія придбало містом Фрайбург та об’єднало з VAG в 1982 році. У 1987 році лінію закрито для модернізації. Оригінальні кабіни були замінені на 37 менших кабін, які не вимагали провідника, що значно скоротило кількість персоналу, необхідного для експлуатації лінії. У періоди високого попиту одночасно можуть працювати до 30 кабін, що забезпечує загальну пропускну здатність понад 500 пасажирів на годину. Було внесено кілька пропозицій щодо завершення спочатку запланованого продовження трамвайного маршруту 2 для сполучення з Шауїнсландбаном, але цього так і не відбулося, і пасажири все ще користуються сполучним автобусом. [6]
Лінія працює без вихідних цілорічно, безперервно з 09:00 до 17:00, пізніше з липня по вересень. Маршрут не входить у звичайний тариф VAG на трамваї та автобуси, і вартість проїзду для дорослих наразі становить 12 євро зі зниженими тарифами для дітей та сімей. [2]
Лінія має такі технічні параметри:[7][8]
- Висота нижньої станції: 473 м
- Висота верхньої станції: 1219 м
- Перепад висот: 746 м
- Довжина лінії: 3565 м
- Максимальний похил: 44,5%
- Середній похил: 21%
- Кабін: 37
- Місткість салону: 11 пасажирів
- Пропускна здатність: 500/700 пасажирів на годину
- Час у дорозі: 15 хвилин
- Швидкість транспортування: 4 метри/сек
- Мінімальний інтервал: 57 секунд
- ↑ а б W.Koenig, Bahnen und Berge. Verkehrstechnik, Tourismus und Naturschutz in den Schweizer Alpen 1870–1939 (Campus Verlag 2000), ISBN 3-593-36500-6
- ↑ а б в Schauinslandbahn (German) . Freiburger Verkehrs AG. Процитовано 12 квітня 2009.
- ↑ Liniennetzplan (PDF) (German) . Freiburger Verkehrs AG. Архів оригіналу (PDF) за 19 липня 2011. Процитовано 12 квітня 2009.
- ↑ Georg Benoit und die Gründung des Instituts für Fördertechnik (German) . University of Karlsruhe. Архів оригіналу за 22 січня 2008. Процитовано 16 квітня 2009.
- ↑ Deacon, Ray (1998). Freiburg: From classic tramway to light rail. Light Rail Transit Association. с. 11. ISBN 0-948106-22-0.
- ↑ а б Deacon, Ray (1998). Freiburg: From classic tramway to light rail. Light Rail Transit Association. с. 17. ISBN 0-948106-22-0.
- ↑ а б Geschichte der Schauinslandbahn (German) . VAG Freiburg. Архів оригіналу за 13 березня 2005. Процитовано 16 квітня 2009.
- ↑ Lift-Database : Freiburg : Schauinslandbahn. Lift-World.info. Процитовано 12 квітня 2009.
