Шахгельдян Армен Андранікович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Армен Шахгельдян
Особисті дані
Повне ім'я Армен Андранікович
Шахгельдян
Народження 28 серпня 1973(1973-08-28) (50 років)
  Єреван, СРСР
Зріст 183 см
Вага 81 кг
Громадянство СРСР СРСР→Вірменія Вірменія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
1990—1991 СРСР «Арарат» 7 (0)
1992—1996 Вірменія «Арарат» 93 (50)
1996—1997 Вірменія «Пюнік» 19 (12)
1997 Україна «Чорноморець» 2 (0)
1997—1998 Ізраїль «Хапоель» (П-Т) 5 (0)
1998 Вірменія «Єреван» 6 (1)
1998—2000 Швейцарія «Лозанна Спорт» 28 (6)
2000—2001 Росія «Динамо» (Москва) 4 (0)
2001—2002 Вірменія «Міка» 16 (4)
2002—2004 Кіпр «Неа Саламіна» 6 (0)
2004 Вірменія «Міка» 21 (12)
2004—2005 Ліван «Аль Ахед» ? (4)
2005—2007 Вірменія «Міка» 42 (22)
Національна збірна
1992—2007 Вірменія Вірменія 53 (6)
Тренерська діяльність**
2007—2008 Вірменія «Міка» (тренер)
2008—2010 Вірменія «Міка-2»
2010—2011 Вірменія «Міка»
2011— Вірменія «Міка-2»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Армен Андранікович Шахгельдян (вірм. Արմեն Անդրանիկի Շահգելդյան; 28 серпня 1973, Єреван, Вірменська РСР, СРСР) — радянський і вірменський футболіст, нападник.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У 16-річному віці Армен опинився в «Арараті», кольори якого захищав протягом шести років. У складі «Арарату» двічі ставав чемпіоном, тричі володарем кубка Вірменії, а також визнавався кращим гравцем року в чемпіонаті 1993.

У 1996 році відбувся перехід Шахгельдяна до табору суперника тих часів, яким була «Кілікія», що називалася тоді «Пюніком». Тут Армен провів лише один сезон, за який став чемпіоном і фіналістом кубка Вірменії.

Наступні два сезони провів за кордоном, спробувавши свої сили в  українському та ізраїльському чемпіонатах[1], але ні в першому, ні в другому себе проявити не зміг. Після цього відбулось перше повернення на батьківщину. У 1998 році виступав за «Єреван», у складі якого став бронзовим призером чемпіонату і фіналістом кубка.

По закінченні чемпіонату надійшла пропозиція від швейцарського клубу «Лозанна», з яким Армен уклаа контракт. За 3 сезони, проведених за клуб, Шахгельдян з'явився в 26-ти матчах і забив 6 голів. Аналогічна ситуація була в московському «Динамо», де за півтора сезону Шахгельдян з'явився на полі всього два рази.

У 2001 році відбулося друге повернення додому. Новою командою Армена стала «Міка». Через півтора сезону відбувся переїзд на Кіпр.

У 2004 році знову став виступати в складі «Міки», за яку провів повноцінний сезон, зігравши в 21 матчі і забивши 12 м'ячів (5 місце в сезоні). Наприкінці року відбувся останній виїзд форварда в закордонний клуб (ліванський «Аль Ахед»), за який провів початок чемпіонату і знову перейшов у «Міку». Останні два з половиною сезони своєї ігрової кар'єри провів у аштаракському клубі, у складі якого здобув два кубка Вірменії, один суперкубок Вірменії, визнавався кращим гравцем чемпіонату 2006 та кращим нападником у 2005 році.

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Армен дебютував у складі головної команди країни в 1992 році. Це був перший матч збірної з моменту здобуття незалежності Вірменії. Матч був товариським, проти збірної Молдови, і закінчився з нульовим рахунком. З цього моменту і до закінчення своєї ігрової кар'єри в 2007 році, Армен постійно отримував виклики в національну команду. За цей час він зіграв в 53 матчах і забив 6 голів.

Тренерська діяльність[ред. | ред. код]

Закінчив Вищу школу тренерів у Москві. З 2008 року очолював «Міку-2». В першості Першої ліги сезону 2010 року клуб був оштрафований на 50 000 драм з позначкою «За постійне втручання в роботу судді матчу з боку головного тренера „Мікі-2“ під час гри його підопічних з командою „Ширак-2“».[2]

2010 року у зв'язку з незадовільними результатами «Міку» покинув Армен Адамян. Місце головного тренера зайняв Армен Шахгельдян.[3] З приходом Шахгельдяна результати змінилися, команда частіше стала домагатися результату, але цього не вистачило для завоювання медалей. Новий сезон знову довірили Шахгельдяну. Команду періодично кидало в сторони. Зважаючи на це команді вдалося завоювати Кубок після довгого періоду. Однак результати чемпіонату переважили кубкові досягнення і Шахгельдяну довелося піти. З нагоди відсторонення головного тренера «Міки» від займаної посади, дана вакансія була запропонована Маркарову[4], а Армен знову очолив дубль.

Досягнення[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Має сина — Андраніка, який також є футболістом.[5] Вихованець «Міки», виступав у головній команді на позиції нападника. Після відходу батька з посади головного тренера, перейшов в кінці сезону в «Улісс».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Статистика виступів за «Хапоель». Архів оригіналу за 18 жовтня 2013. Процитовано 22 листопада 2016.
  2. ↑ Армен Шахгельдян мешал арбитру, а табло в «Мике» не работало... Armsport.am. Архів оригіналу за 06.04.2012. Процитовано 30.10.2010.
  3. ↑ Армен Шахгельдян возглавил «Мику». Armsport.am. Архів оригіналу за 20.03.2012. Процитовано 3.8.2010.
  4. ↑ Маркаров возглавил «Мику». Armsport.am. Архів оригіналу за 15.02.2012. Процитовано 14.06.2011.
  5. ↑ Сын Шахгельдяна прошел просмотр в «Црвене Звезде». Armsport.am. Архів оригіналу за 06.04.2012. Процитовано 30.10.2010.

Посилання[ред. | ред. код]

«Міка» – Тренери

Веранян (1990) · Шахазізян (1991) · Барсегян (1992) · Шахазізян (1993) · Мангасарян (1993) · Галстян (1999) · Маркаров (2000–2001) · Петросян (2001) · Гладилін (2001–2002) · Маркаров (2002) · Тоноян (2002) · Асланян (2002) · Барсегян (2002–2005) · Адамян (2005–2007) · Андріасян (2007–2008) · Секеч (2008) · Барсегян (2008–2009) · Шушак (2009) · Дарбінян (2009) · Мелікян (2009) · Адамян (2009–2010) · Шахгельдян (2010–2011) · Маркаров (2011) · Бубенко (2011) · Горняк (2011–2013) · Восканян (2013–2015) · Черніговський (2015) · Адамян (2015–2016) · Юран (2016) · Шахгельдян (2016) ·

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шахгельдян_Армен_Андранікович&oldid=40692465