Шахов Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шахов Сергій Володимирович
Сергій Володимирович Шахов. 2018 PARLIAMENT OF UKRAINE.jpg
Народився 7 травня 1975(1975-05-07) (46 років)
селище Саяк, Джезказганська область, Казахська РСР)
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Київ, Україна
Діяльність політик
Alma mater Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Членство Верховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України IX скликання
Посада Народний депутат України і Народний депутат України
Партія Наш край
Батько Шахов Володимир Миколайович
Мати Шахова Валентина Миколаївна
Сайт shahov.com.ua
Україна Народний депутат України
VIII скликання
депутатська група «Воля народу» 6 вересня 2016 29 серпня 2019
9-го скликання
безпартійний 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Сергій Володимирович Шахов (нар. 7 травня 1975(19750507), селище Саяк, Джезказганська область, Казахська РСР) — український політик, громадський діяч та підприємець. Народний депутат України VIII та IX скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Сергій Шахов народився 7 травня 1975 року в казахському селищі Саяк, яке входило до складу Джезказганської області (нині територія Карагандинської області). У 1976 році його сім'я переїхала до міста Брянка, а через десять років, у 1986-у, оселилася в Стаханові[1].

Освіта[ред. | ред. код]

У період з 1990 по 1993 Шахов навчався в ПТУ № 21 міста Брянки, де здобув фах кухаря-кондитера[1]. У 2005 році закінчив Університет економіки і права КРОК, де навчався за спеціальністю «правознавство»[2]. У 2011 році отримав диплом магістра Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого[1]. Того ж року закінчив навчання у Луганському Богословському Університеті на честь Архістратига Михаїла, де вивчав богослов'я[2]. 2012-го освоїв спеціальність «державне управління» в Харківський регіональному інституті державного управління при Президентові України[2].

Професійна і підприємницька діяльність[ред. | ред. код]

Перший трудовий досвід Шахов здобув у 1993 році, працюючи торговим представником ВАТ «Марічка». У 1996 отримав посаду заступника директора з продажів у ВАТ «Руслан», на які працював протягом наступних восьми років, до 2004. З 2007 по 2011 роки працював заступником директора ВАТ «Юридична фірма РИМ». Після цього став керівником компанії «Луганська промислова група»[1][2].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Заснував стахановську міську громадську організацію «Добродій», яка займалася наданням благодійної допомоги інтернатам, середнім загальноосвітнім школам і гімназіям, дошкільним навчальним закладам, лікарням та спортивним організаціям. Також Сергій Шахов є засновником та главою Всеукраїнської громадської організації «Народна довіра». У 2011 році був нагороджений Всеукраїнською благодійною організацією «Український фонд культури»[1].

У травні 2014 політик передав військовослужбоцям Чернігівського прикордонного загону 100 бронежилетів п'ятого рівня захисту[3]. У червні став ініціатором проведення круглого столу в місті Луцьк, на якому обговорювали проблеми переселенців, які прибули на Волинь із Донбасу. До його проведення були залучені представники місцевої влади, громадські організації та волонтери[4]. Під час війни на Донбасі волонтери організації «Народна довіра» допомогли переселити із зони конфлікту понад 200 сімей[1].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У березні 2006 р. Сергій Шахов обраний депутатом Луганської обласної ради п'ятого скликання[2].

8 грудня 2010 став членом виконавчого комітету Стахановської міської ради[1].

Під час проросійських виступів весною 2014-го, Сергій Шахов виступив ініціатором проведення круглих столів на тему: «Як об'єднати країну»[1].

Надає фінансову допомогу добровільним батальйонам Національної Гвардії.

С. Шахову вдалося врятувати життя льотчику, який брав участь в бойових діях в зоні АТО. 17 серпня винищувач був атакований ракетою терористів в районі Самсонівки[5]. Крім того, Сергій Шахов активно піклується про здоров'я поранених солдат, які перебувають на лікуванні в київському Центральному військовому госпіталі[6].

17 липня 2016 року відбулися проміжні вибори до Верховної Ради, на яких обиралися народні депутати на п'яти одномандатних мажоритарних виборчих округах, у тому числі й на 114-у. До складу округу входили Біловодський, Марківський, Міловський, Новопсковський, Станично-Луганський, Новоайдарський і частково Слов'яносербський райони Луганської області. Всього у виборах взяли участь 107 кандидатів, однак головна боротьба розгорнулася між самовисуванцем Валерієм Мошенським, кандидатом від партії «Наш край» Сергієм Шаховим та представником «Опозиційного блоку» Борисом Лебедєвим[7]. Під час передвиборчої кампанії представники благодійного фонду «Наш край» роздавали соціальні картки, які давала право пріоритетної участі у соціальних програмах фонду «Наш край» та громадського об'єднання «Захист селян». Конкуренти Шахова розцінили такі дії як підкуп виборців[7]. Сергій Шахов переміг, отримавши 37,6 % голосів виборців[8].

7 лютого 2017 року Сергій Шахов вступив до депутатської групи «Воля народу»[9].

У 2018 році у Верховній Раді зареєстрували законопроект, яким пропонується скасувати необхідність подання державними службовцями повідомлень про зміни майнового стану в систему електронних декларацій. Законопроект був поданий депутатом від “Волі народу” Сергієм Шаховим[10].

Як нардеп станом на 24.05.2019 мав 28 помічників (3 платних, 25 на громадських засадах).

У Верховній Раді 9 скликання є членом депутатської групи «Довіра».

За підсумками голосування 25 жовтня 2020 року за Шахова проголосувало 0,22% виборців[11].

Критика[ред. | ред. код]

У 2013 році був оголошений МВС України у розшук в рамках відразу кількох кримінальних проваджень[12].

Прогульник засідань Верховної Ради 8 скликання. 19 разів займався не особистим голосуванням у Верховній Раді[13].

Журналісти звинувачували Шахова в інших численних порушеннях виборчого законодавства[14].

За інформацією видавництва "Укрінформ", конкуренти на довиборах до Верховної Ради у 2016 році з виборчого округу №114 заявили про ймовірний підкуп виборців одного з кандидатів у депутати. Так, «Соціальні картки» благодійного фонду «Наш край», представником від партії "Наш край" був Сергій Володимирович Шахов, нібито вручалися індивідуально: «Власник даної картки має пріоритетне право на участь у соціальних програмах БФ «Наш край» та ГО «Захист селян»...». При цьому конкуруючі представники Опоблоку стверджували, що спочатку селянам платили по 200 гривень, обіцяючи таку ж винагороду за підсумками голосування, але після чуток, що в окрузі секретна бригада СБУ відстежує всі випадки підкупу - і «шаховці» стрімко модернізували свою «роботу з виборцем», повідомляють журналісти[15].

Згідно з інформацією, наведеною у звіті передвиборчого моніторингу від "Опори", у червні 2012 року у містах Стаханові, Брянці, Первомайську, Попасній, Лисичанську, Алчевську, Рубіжному, Ленінському районі м. Луганськ, Краснодоні в приймальнях Благодійного фонду Сергія Шахова надавали "благодійну матеріальну допомогу" у розмірі 50 гривень на людину. Частина цих населених пунктів (Лисичанськ, Первомайськ, Стаханов, Попаснянський район) входила до округу №107, за яким балотувався кандидат[16].

Представники БО "Луганський обласний благодійний фонд "Луганщина - наш край" та "Фонд Сергія Шахова" роздавали мішки з цукром (5 кг) мешканцям смт. Біловодськ та Біловодського району Луганської області[17].

Скандал щодо недоброчесного декларування статків[ред. | ред. код]

У квітні 2021 року журналістське розслідування програми «Схеми» Української редакції Радіо Свобода довело, що Шахов у декларації за 2020 рік не вказав цивільну дружину, а разом з нею численне елітне майно, оформлене на неї – котеджі під Києвом, квартири та паркомісця в центрі столиці, земельні ділянки та низку компаній[18]. Як з’ясували журналісти, на цивільну дружину депутата Інну Журбу записаний маєток у коттеджному містечку на Київщині «Сонячна долина» площею понад 600 квадратних метрів; ще один коттедж у цьому містечку – площею 1330 квадратних метрів, 27 земельних ділянок на Київщині загальною площею майже 113 гектарів та 8 квартир і 8 паркомісць у елітній багатоповерхівці на Печерську[19].

Після виходу розслідування Національне антикорупційне бюро розпочало кримінальне провадження за фактами ймовірного недекларування Шаховим численного елітного майна, оформленого на цивільну дружину[20].

Інциденти[ред. | ред. код]

10 листопада 2016 охорона Сергія Шахова повідомила київську поліцію про те, що автомобіль в якому перебував нардеп, переслідували. Правоохоронці, які прибули на виклик, затримали трьох осіб, які пересувалися на авто марки «Мерседес». За інформацією поліції, ці особи мали при собі два пістолети та показали документи, що засвідчують їх відношення до полку особливого призначення «Миротворець». В результаті інциденту, правоохоронці відкрили два кримінальні провадження за статтями 263 (незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами) та 182 (порушення недоторканості особистого життя). Сам політик назвав подію замахом на його життя[21].

13 липня 2018 року, під час мітингу працівників державних шахт, які вимагали погашення заборгованості по заробітній платі, біля будівлі міністерства енергетики між Шаховим і міністром Ігорем Насаликом стався конфлікт із застосуванням сили[22].

16 серпня 2018 ввечері побився в ефірі телеканалу «Прямий» з нардепом від Радикальної партії Ігорем Мосійчуком. Пізніше Шахов і Мосійчук побилися вдруге в ліфті офісу телеканалу «Прямий»[23].

9 січня 2019 року на сесії Сєвєродонецької міської ради депутати прийняли рішення вважати нікчемним і розірвати договір оренди нежитлового приміщення (кабінету №34) в будівлі міської ради на бульварі Дружби Народів, 32. Про це повідомило видавництво "Наші гроші" з посиланням на сайт «Сегодня в Северодонецке». Договір було укладено 15 березня 2017 року колишнім міським головою Валентином Казаковим і фізичною особою Шаховим Сергієм Володимировичем. Шахов оплачував за оренду приміщення площею 61 кв м 1 грн. в рік і використовував його нібито як приймальню народного депутата[24].

2021 року під час телемосту Київ-Москва, організованим РПЦвУ для їхнього "православного" кінофестивалю "Покров", сказав про "ракову пухлину, що поглинула Україну".[джерело?]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и «Шахов Сергей Владимирович.» (рус.). Лівий берег. 2 серпня 2016. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 14 липня 2018. 
  2. а б в г д «Шахов Сергій Володимирович.». Слово і Діло. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 14 липня 2018. 
  3. «Лидер "Народного доверия" передал черниговским пограничникам 100 бронежилетов.» (рус.). Інтерфакс-Україна. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 14 липня 2018. 
  4. «Волынь с открытым серцем принимает людей из Восточной Украины - Сергей Шахов.» (рус.). Інтерфакс-Україна. 16 червня 2014. Архів оригіналу за 27 листопада 2017. Процитовано 14 липня 2018. 
  5. http://politrada.com/news/material/id/36996
  6. http://www.ukrinform.ua/ukr/news/sergiy_shahov_peredav_na_potrebi_golovnogo_viyskovogo_klinichnogo_shpitalyu_pobutove_obladnannya_1963550[недоступне посилання з серпня 2019]
  7. а б «Выборы- 2016: деньги и подарки - лучшая агитация.» (рус.). Укрінформ. 6 липня 2016. Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 14 липня 2018. 
  8. «ЦВК завершила встановлення результатів проміжних виборів народних депутатів України 17 липня 2016 року.». Укрінформ. 1 серпня 2016. Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 14 липня 2018. 
  9. Депутат Ради Шахов увійшов до групи "Воля народу". ukranews.com. Українські новини. 2017-02-07. 
  10. В Раді хочуть прибрати з декларацій повідомлення змін до майнового стану. Центр Протидії Корупції (uk-UA). Процитовано 2021-12-17. 
  11. Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Місцеві вибори 2020". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2021-12-17. 
  12. МВД объявило в розыск экс-кандидата в нардепы с Луганщины. LIGA (ru). 2013-03-20. Процитовано 2021-12-17. 
  13. Шахов Сергій Володимирович — Біографія, Балотування, Фракції, Декларації | ПолітХаб. www.chesno.org (uk). Процитовано 2021-12-17. 
  14. 114 округ, або Як «чаклуни» перемогли «канібалів». LB.ua. Процитовано 2021-12-17. 
  15. Вибори - 2016: гроші та подарунки - найкраща агітація. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2021-12-17. 
  16. Сергій Шахов надавав виборцям "благодійну матеріальну допомогу" | Каталог ФАР | ЧЕСНО. www.chesno.org. Процитовано 2021-12-17. 
  17. Від БФ Сергія Шахова роздавали мішки з цукром, Шахов Сергій Володимирович | Музей політичної агітації | Громадський рух ЧЕСНО. www.chesno.org (uk). Процитовано 2021-12-17. 
  18. Депутат Шахов не вказав в декларації цивільну дружину та оформлені на неї квартири, котеджі, землю та бізнес – «Схеми». Радіо Свобода (uk). Процитовано 2021-04-24. 
  19. «Шукайте жінку»: «Схеми» виявили приховані активи, «забуті» депутатами в деклараціях (розслідування). Радіо Свобода (uk). Процитовано 2021-04-24. 
  20. Через недекларування депутатом Шаховим цивільної дружини та її майна, про що розповідали «Схеми», відкрили справу. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2021-06-08. 
  21. «Полиция Киева открыла дело по факту вмешательства в частную жизнь нардепа Шахова.» (рус.). Інтерфакс-Україна. 11 листопада 2016. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 14 липня 2018. 
  22. «У здания Минэнергоугля произошла стычка между министром Насаликом и нардепом Шаховым.» (рус.). Інтерфакс-Україна. 13 липня 2018. Архів оригіналу за 13 липня 2018. Процитовано 14 липня 2018. 
  23. Нардепи Сергій Шахов та Ігор Мосійчук побилися в прямому ефірі // Zaxid.net. — 2018. — 16 серпня.
  24. Сєвєродонецькі депутати відібрали у нардепа Шахова приміщення у міськраді, яке він орендував за 1 гривню. НАШІ ГРОШІ (uk). Процитовано 2021-12-17. 

Посилання[ред. | ред. код]