Шахрисабз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто
Шахрисабз
узб. Shahrisabz
Shahrisabz.JPG
Панорама центра міста

Координати 39°03′ пн. ш. 66°50′ сх. д.H G O

Країна Узбекистан
Область Кашкадар'їнська область
Дата заснування 7-е століття до н. е.
Попередні назви Кеш
Площа 240 га
Висота центру 622  м
Населення 53 000  (1991)
Часовий пояс UTC+5
GeoNames 1216187
OSM 1670974 ·R (Кашкадар'їнська область)
Шахрисабз. Карта розташування: Узбекистан
Шахрисабз
Шахрисабз
Шахрисабз (Узбекистан)

Шахриса́бз (узб. Shahrisabz) — місто в Кашкадар'їнській області Узбекистану. Населення — 53 000 жителів (1991). Розміщене на північному сході області, за 80 км на південь від Самарканда.

У селищі Ходжа-Ілгар на околиці Шахрисабза народився Тамерлан (Тимур), тому місто часто називають батьківщиною цього правителя.

Історія[ред. | ред. код]

Шахрисабз засновано понад 2700 років тому[1]. Стародавні жителі міста — согдійці — були відомі своїми ремеслами, торгівлею та високою культурою. У давнину місто мало назву Кеш[2].

Колишня столиця Согду — провінції імперії Ахеменідів.

У 329 році до нашої ери місто було захоплено військами Олександра Македонського. З цього часу Кеш опинився під впливом елліністичної культури. Тут набули деякого поширення давньогрецькі культи й вірування. Найвідомішими були культи Геракла, Діоніса й Афіни.

У I—III століттях місто було під впливом Кушанської імперії. У IV—V століттях нашої ери Кеш входив до складу держав хіонітів та кідарітів.

Правителі Кеша з III століття до нашої ери до VIII століття випустили велику кількість монет. Відомі імена правителів стародавнього і ранньосередньовічного Кеша — Ахурпат і Шишпір. Якось Кеш був навіть столицею Согдіани[3].

У VI столітті він увійшов до складу держави ефталітів. У 567—658 роках согдійські володарі міста підпорядковувалися тюркам.

У VIII столітті завойований арабами, тривалий час був центром антиарабського й антиісламського спротиву. Одним з останніх правителів Шахрисабза був Бобо-Бек.

Тамерлан (Тимур) народився в селищі Ходжа-Ілгар на околиці Шахрисабза. У XIV — на початку XV століття був його резиденцією. За наказом Тимура в Шахрисабзі зведено палац Ак-сарай. У місті поховані деякі представники династії Тимуридів: батько Тимура Мухаммад Тарагай, два старших сина Тимура Джахангір та Умар шейх.

Сучасна назва походить від перс. شهر سبز‎ — «зелене місто», відомо з XIV століття.

У XVI—XVIII століттях Шахрисабз входив до складу Бухарського ханства.

У середині XVIII століття узбецький рід Кенагасів заснував тут напівнезалежне володіння, яке зберігало свою відносну автономію до самого російського завоювання 1869 року.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Історичний центр міста входить до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2000 року.

Найвідоміші пам'ятники Шахрисабза:

  • руїни палацу Тимура — Аксарай;
  • меморіальний комплекс Дорут Тілават, який включає до свого складу:
    • мавзолей шейха Шамсад-Діна Куляла ал-Кеші (там також похований батько Тимура — Амір Турагай);
    • мавзолей Гумбазі-Сейїдан (Купол Сейїдів);
    • мечеть Кок-Гумбаз (Блакитний Купол);
  • рештки династичної усипальниці тимуридів Дорус-Сіадат, у тому числі склеп Тимура; емір Тимур похований у мавзолеї Гур-Емір у Самарканді.

13 липня 2016 року Комітет всесвітньої спадщини при ООН вніс історичний центр Шахрисабза до списку об'єктів, що перебувають під загрозою зникнення. Причиною цього стало те, що руйнування будівель у середньовічних районах міста для будівництва готелів та інших сучасних будівель спричинило «незворотні зміни в зовнішньому вигляді історичного Шахрисабза»[4].

Економіка[ред. | ред. код]

Економіка міста концентрується в галузі переробки сільськогосподарської сировини: очищення бавовни, консервування тощо. Розвинені народні й кустарні промисли.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]