Шахріяр II
| Шахріяр II | ||
| ||
|---|---|---|
| 930 — 964 | ||
| Попередник: | Шарвін II | |
| Наступник: | Рустам II | |
Шахріяр II (перс. شهریار; д/н — після 968) — 11-й іспадбадх (володар) держави Бавандів у 930—964 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походивз династіх Бавандів, гілки Ка'усідів (Каюсіїв). Старший син іспадбадха Шарвіна II. 930 року після раптової смерті останнього продовжив кампанію разом з Маканом ібн Какі в Хорасані, за що згодом отримав увесь Табаристан. Але 935 року зазнав поразки від Вушмгіра, еміра Зіяридів, втративши частину Табаристану та визнавши зверхність переможця. Вушмігр також оженився на сестрі Шахріяра II.
Невдовзі допомагав Вушмігру у війні проти Рукн аль-Даули з династії Буїдів. У 943 році Вушмгір був вигнаний з Рею останнім, і сховався при дворі Шахріяра II. У 948 році Рукн ад-Даула завоював Табаристан і змусив Шахріяра II особисто присягнути на вірність Буїдам. Проте Шахріяр все ще залишався вірним Зіяридам, які 955 року повернули собі зверхність над Табаристаном.
У 960—962 роках брав участь у новій війні проти Буїдів. У 964 році був повалений на користь свого брата Рустама II, який був прихильником Буїдів. 968 року Шахріяр намагався повернути собі трон, вдершись до Табаристану з саманідською армією, отриманою від еміра Мансура I, але зазнав поразки й втік до Бухари. Подальша його доля не відома.
Джерела[ред. | ред. код]
- Madelung, W. (1975). «The Minor Dynasties of Northern Iran». In Frye, R.N. (ed.). The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 198—249. ISBN 978-0-521-20093-6.