Шахта «Суходільська-Східна»
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Країна |
 Україна |
|---|---|
| 48°20′39″ пн. ш. 39°39′29″ сх. д. / 48.34440000002777538° пн. ш. 39.65830000002777211° сх. д.Координати: 48°20′39″ пн. ш. 39°39′29″ сх. д. / 48.34440000002777538° пн. ш. 39.65830000002777211° сх. д. | |
| Рік будівництва | 1980 |
| Технологічна схема | |
| Запаси вугілля | |
| Додаткова інформація | |
ДВАТ "Шахта «Суходільська-Східна». Входить до ДХК «Краснодонвугілля».
Адреса: 94420, м.Суходільськ, Луганської обл.
Проектна потужність 2,7 млн т вугілля на рік. Введена у експліатацію поетапно: перша черга (блок № 2) виробничою потужністю 900 тис. т вугілля на рік — у 1980 р., друга черга (блок № 3) — виробничою потужністю 650 тис. т вугілля на рік — у 1989 р. У 1999 р. шахта розробляла пласт і3 потужністю 0,8-1,3 м. Фактичний видобуток 1722 т/добу (2003). У 2003 р. видобуто 601 тис. т вугілля.
Аварія 29 липня 2011 року[ред. | ред. код]
На шахті «Суходільська-Східна», де о 1 год. 57 хв. 29 липня на горизонті 915 м стався вибух.
- Станом на 7 год. 30 липня загинуло 18 гірників, 2 постраждало та доля 8 гірників залишається невідомою, пошуки яких тривають. До пошуково-рятувальних робіт залучено 20 відділень Державної воєнізованої гірничорятувальної служби Міненерговугілля. Урядову комісію очолює міністр енергетики та вугільної промисловості України Ю.Бойко та міністр надзвичайних ситуацій В.Балога.[1].[2]
- 31 липня оголошено днем жалоби за гірниками, які загинули на шахтах Донеччини та Луганщини 29 липня[3].
- Станом на 31 липня 2011 р. кількість жертв — 26.[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 16 гірників загинули через вибух на шахті «Суходольська-Східна»
- ↑ Кількість загиблих на шахті «Суходільська-Східна» збільшилась до 18[недоступне посилання]
- ↑ Президент Віктор Янукович оголосив 31 липня днем жалоби за гірниками, які загинули на шахтах Донеччини та Луганщини минулої п'ятниці.
- ↑ Перші висновки про причини аварій на шахтах
Джерела[ред. | ред. код]
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
|
Це незавершена стаття з гірництва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |