Шахта «Центральна» (Торецьк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шахта «Центральна»
Шахта имени Дзержинского.JPG
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Торецьк, Донецька область
Марка вугілля коксівне вугілля
Рік будівництва 1860
Кількість працівників 2618/1135 чол., в тому числі підземних — 1729/1464 чол. (1990/1999).
Технологічна схема
Запаси вугілля
Шахта «Центральна» у Вікісховищі?

ДП «Шахта "Центральна"» — вугільна шахта міста Торецьк, найдавніша шахта міста, Донбасу та України[1][2]. Входить до ВО «Торецьквугілля». Заснована 1860 року, вона є найстаршою діючою вугільною шахтою Донбасу та всієї України[3][4].

Адреса: 85200, вул. Iсторична, 5, м. Торецьк, Донецька область.

Історія шахти[ред. | ред. код]

Історична шахта, початково носила назву Щербинівського центрального рудника. Стала до ладу у 1860 році.

Початок XX ст.[5][ред. | ред. код]

Щербинівський кам'яновугільний рудник розташований поблизу ст. Кривий-Торець. При руднику була побудована коксувальна фабрика з 70 печей системи Corvé. Продуктивність рудника в 1900 році сягнула понад 20 млн. пудів вугілля. Рудник був орендований на початку 1895 року у селян Щербинівки терміном на 30 років. Перша шахта - центральна, закладена в жовтні 1895 року[5]. Родовище складалося з 5 круто-падаючих (під кутом 40°) кам'яновугільних пластів. Потужність пластів в 1900 році була: Товстий -1.40 м., Пугачевка- 90 см., Аршинка - 70 см., Мазурка -1,12 м., про 5-ий пласт відомостей в 1900 році не було[5]. Глибина цетральної шахти була до першого горизонту - 220 м., до другого - 370 м., до третього - 520 м. На руднику була вуглепiд'ємна машина заводу La Меuse (горизонтальна з золотниковим розподілом пара). Кліти були залізні, двоповерхові, вміщували по 4 вагони на кожному поверсі при повному корисному навантаженнi до 5,2 тонн. З центральної шахти водовідлив здійснювався підземним насосом придбанним на бельгійському заводі Electricité et Hydraulique Société Anonyme à Charleroi. Правління товариства в 1900 році перебувало в Парижі[5], а директор-розпорядник - інженер С. С. Маціарлі-де-Деллінесті знаходився в Харкові.

XX ст.[ред. | ред. код]

В роки Німецько-радянської війни шахта зруйнована, відновлена в 1948 року, після чого пройшла кілька етапів реконструкції і технічного переозброєння: 1951 — 1970 роки — поглиблення всіх 3-х стволів, підготовка нового горизонту 816 м, реконструкція повітряно-силового господарства, вентилятора головного провітрювання, дегазації, диспетчерського зв'язку. Згодом реконструйована у 1988 році.

Максимальний річний видобуток шахти припадає на 1955 — 1961 роки, коли становив 1 млн тонн. 1960 року з нагоди 100-річчя шахта нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Плани дев'ятої (1971—1975 роки) і десятої (1976—1980 роки) п'ятирічок колектив шахти виконав успішно: 469 000 тонн і 433 000 тонн — відповідно на 101,4 та 103,7 %. За це шахта тричі визнавалася переможцем у Всесоюзному змаганні.

З 1988 виробнича потужність — 405 тис. тон на рік. Фактичний видобуток 1171/1135 т/добу (1990/1999). У 1994—1995 роках на шахті тривав спад обсягів виробництва. У квітні, травні і червні 1994 року забезпеченість лісом для кріплення склала 39.7 %, а металевим арочним кріпленням — 15.9 %. З липня 1996 року шахтарі страйкували разом з іншими шахтарями Донбасу впродовж 4 місяців, протестуючи проти затримок видачі заробітної плати. Підтримували тільки забої. Заборгованість кредиторам шахти склала понад 24 млн грн., а заборгованість працівникам по заробітній платі з травня по грудень 1996 року сягнула 1,2 млн грн.

Впродовж 1997—1978 років здійснено інженерно-технічні заходи з концентрації очисних і підготовчих робіт. Кількість забоїв зменшили до 6, 2 очисні забої обладнані щитовими агрегатами 2АНШ і до 1999—2003 роки оснащено по 3 механізовані лави, використовуються й відбійні молотки. Плани з видобутку вугілля впродовж 1999 і 2002 року виконала достроково. З 2000 року заробітна плата шахтарів виплачується без перебоїв. На шахті найвища продуктивність праці в об'єднанні «Торецьквугілля».

Максимальна глибина в 1990—1999 роках — 1 026 м. Шахтне поле розкрите 4 вертикальними стволами і поверховими квершлагами на горизонтах 516, 916, 1026 і 1146 м. У 1990/1999 роках розроблялися пласти середньою потужністю 1,2/1,3 м, кути падіння 55-60о. У 2003 році видобуто 270 тис. тон вугілля.

Сучасність[ред. | ред. код]

У 2003 році розроблялись пласти m3, lв7, l3, k6, kв+н3, k2². Пласт k2² небезпечний, а k6 загрозливий за раптовими викидами.

2010 року шахта відзначила своє 150-річчя. Шахта веде видобуток з горизонту 1200 м, 5 вибоями, з них 3 механізовані. Ведеться будівництво нового горизонту, який подовжить життя шахти щонайменше до 2030 року[3].

Аварії[ред. | ред. код]

  • 4 січня 2009 року о 4 годині ранку стався вибух метану. Опіки отримали 8 гірняків[6].
  • 18 березня 2008 року в камері живлення вугільного завантаження на горизонті 1100 м від отруєння метаном загинув працівник та ще один у важкому стані госпіталізований до центральної міської лікарні
  • З 2000 року на шахті ведуться роботи з будівництва горизонту 1146 м. Розкриття цього горизонту дозволить продовжити роботу шахти до 2028 року[7]. Втім 4 січня 2009 року на цьому горизонті відбувся спалах газоповітряної суміші без наступного горіння.

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]