Шахтна гробниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мікенські шахтові гробниці у Могильному колі А, Мікени[en], XVI століття до н. е. в Арголіді, Греція, місце відпочинку мікенських правлячих сімей
Шахтна могила Фу Хао[en] в Аньяні, провінція Хенань, Китай, 1200 р. до н. е. династії Шан. Гробниця належить Фу Хао, дружині китайського правителя У Діна
Експозиція західномексиканської традиції шахтових могил[be], 300 р. до н. е. — 400 р. н. е. в Національному музеї антропології та історії, Мексика

Шахтна гробниця або шахтова могила — тип глибоких прямокутних поховальних споруд, подібних за формою, але набагато глибших за кам'яні ящики, стіни яких виконані бутовою кладкою, а дах — дерев'яними дошками, також зазвичай у таких гробницях підлога засипана галькою.[1]

Використання[ред. | ред. код]

Використання шахтових гробниць було широко розповсюдженим явищем з яскравими прикладами, знайденими в Мікенській Греції; у бронзовій епосі Китаю; і в мезоамериканській Західній Мексиці.[2]

Мікенська цивілізація[ред. | ред. код]

Мікенські шахтові могили з'явилися та розвинулися із зачаткових середньоелладських кам'яних ящиків, тумулусів та толосів-гробниць з належними ранній бронзі егейськими рисами материкової частини Греції XVI століття до н. е.[3]. Середньоелладські поховання в кінцевому підсумку послужили основою для королівських шахтових могил з похоронним інвентарем, вказуючи на велич корінної грекомовної королівської династії, яка за рахунок морської торгівлі мала велику економічну силу.[4]

Глибина мікенських шахтних гробниць становила від 1 до 4 метрів із зведенням над ними кургану та встановлення стел[5]. Археологічні приклади включають Могильне коло A[en] і Могильне коло B[en].

Китай бронзової доби[ред. | ред. код]

Шахтові могили використовували еліти з династії Шан (династії Інь) під час бронзового віку 1200 р. До н. Е. На півночі Китаю.[2]

Мезоамериканеська Західна Мексика[ред. | ред. код]

Західномексиканська традиція шахтових могил[en] належить до набору взаємопов'язаних культурних рис, виявлених у сучасних західних мексиканських штатах Халіско, Наярит і на півдні Коліми, датується періодом приблизно між 300 р. до н.е. та 400 роком нашої ери. Прикладом традиції шахтових могил є археологічні розкопки Ла Кампана[en] культури Капачі та наступних культур.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Цитати[ред. | ред. код]

  1. (Pedley, 2011, с. 86).
  2. а б (Kipfer, 2000).
  3. (Dickinson, 1999, с. 103, 106–107).
  4. (Dickinson, 1977, с. 53, 107); (Dickinson, 1999, с. 97–107); (Anthony, 2007).
  5. (Komita, 1982, с. 59–60).

Джерела[ред. | ред. код]

 

  • Anthony, David W. (2007). The Horse, the Wheel, and Language: How Bronze-Age Riders from the Eurasian Steppes Shaped the Modern World. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-05887-0. Архів оригіналу за 9 жовтня 2014. Процитовано 3 грудня 2020.
  • Dickinson, Oliver (December 1999). Invasion, Migration and the Shaft Graves. Bulletin of the Institute of Classical Studies. 43 (1): 97—107. doi:10.1111/j.2041-5370.1999.tb00480.x.
  • Dickinson, Oliver (1977). The Origins of Mycenaean Civilization. Götenberg: Paul Aströms Förlag.
  • Kipfer, Barbara Ann (2000), Encyclopedic Dictionary of Archaeology, New York: Springer, ISBN 978-0-306-46158-3, архів оригіналу за 10 травня 2016, процитовано 3 грудня 2020
  • Komita, Nobuo (1982). The Grave Circles at Mycenae and the Early Indo-Europeans (PDF). Research Reports of Ikutoku Technical University (A-7): 59—70.[недоступне посилання з 01.05.2018]
  • Pedley, John Griffiths (2011). Greek Art and Archaeology. Upper Saddle River, NJ: Prentice Hall. ISBN 978-0-20-500133-0.

Посилання[ред. | ред. код]