Шахтний пил

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ша́хтний пил — сукупність тонкодисперсних твердих часток органічного або мінерального походження, утворюється в гірничих виробках при відділенні вугілля та породи від масиву, а також транспортуванні гірничої маси. Пил різного мінерального складу збільшує забрудненість шахтної атмосфери, яка часто значно перевищуючу гранично допустиму концентрацію.

Наявність пилу в шахтному повітрі небажана з ряду причин:

Біологічна дія[ред.ред. код]

Виробничий пил за дією на організм людини поділяють на отруйний (свинцевий, ртутний та ін.) і неотрутний (вугільний, породний та ін.).

Вражаюча дія пилу визначається

  • дисперсністю (розміром часток пилу);
  • їх формою та твердістю;
  • волокнистістю;
  • питомою поверхнею.

Захворювання, зумовлені пилом[ред.ред. код]

Шкідливість неотруйного вугільного і породного пилу обумовлена здатністю викликати професійні захворювання легень — пневмоконіози. Пневмоконіоз, викликаний вдиханням запиленого повітря, що вміщує вільний діоксид кремнію називають силікозом, а вміщуючого вугільний пил — антракозом.

Згідно з чинними санітарними нормами запиленість повітря в підземних виробках не повинна перевищувати:

  • 1 мг/м³, якщо в породному пилу понад 70% вільного діоксиду кремнію (SiO2);
  • 2 мг/м³ при 10—70 % вільного діоксиду кремнію;
  • 4 мг/м³, якщо у вугільному пилу від 5 до 10 % вільного діоксиду кремнію;
  • 6 мг/м³, якщо у антрацитовому пилу до 5 % вільного діоксиду кремнію;
  • 10 мг/м³, якщо вугільний пил вміщує до 5 % вільного діоксиду кремнію.

Якщо неможливо забезпечити ці норми, то робітники повинні працювати в протипилових респіраторах.

Вибуховий пил[ред.ред. код]

ПКО-1м (прилад для контролю осланцювання)

Вибуховість вугільного пилу залежить від вмісту в ньому летких речовин, зольності, вологості, тонкості і концентрації пилу. Вибуховим вважається вугільний пил, який вміщує понад 10% летких, має зольність і вологість менше 40 %, розмір часток менше 0,1 мм і концентрація його 10—3000 г/м³. Для визначення вибуховості пилу вугілля кожного пласта, який розробляється, піддають спеціальним дослідженням за допомогою приладів ПКО-1 або ПКО-1М.

Небезпека виникнення вибуху утворюється при:

  • наявності в повітрі вибухонебезпечної концентрації пилу, а також пилу, осівшого в виробці;
  • скупченні метану, який знижує межу вибухової концентрації пилу;
  • наявності потенційного джерела запалювання пилогазової суміші.

Причини вибуху пилу[ред.ред. код]

Безпосередніми причинами вибуху вугільного пилу є відкрите полум'я, спалах або вибух газу, вибухові роботи, несправність в електричних мережах чи устаткуваннях і т.ін.

Боротьба з пилом[ред.ред. код]

Для боротьби з вугільним пилом на всіх шахтах здійснюються заходи з комплексного знепилювання згідно з паспортами протипилових заходів, які затверджуються головним інженером шахти. До таких заходів відносяться:

  • використання машин, які забезпечують мінімальне пилоутворення під час видобутку вугілля;
  • попереднє зволоження вугільного пласта;
  • зрошення місць пилоутворення і пилу, який осів;
  • ефективне провітрювання виробок;
  • періодична очистка від пилу відкаточних і вентиляційних виробок;
  • розташування скіпових підйомів в стволах з вихідним повітряним струменем.

До заходів, які перешкоджають виникненню джерел запалювання пилу відносяться:

До заходів щодо локалізації або пригнічення вибухів пилу відносяться сланцювання виробок і застосування сланцевих заслонів.

Сланцювання виробок — це штучне підвищення зольності пилу, який розташувався на поверхні виробок, за рахунок добавлення до нього стандартного інертного пилу, виготовленого із вапняку і глинистого сланцю. Використання інертного пилу засновано на охолоджуючій дії за рахунок витрати теплової енергії на нагрівання інертного пилу.

Зволожування вугільного масиву здійснюється шляхом нагнітання води і розчинів змочувальних речовин у вугільний пласт під тиском. Зрошування джерел пилоутворення здійснюється шляхом подачі води в зону руйнування масиву, чи на навантажувально-перевантажувальні пункти.

Пиловибухозахист гірничих виробок здійснюється шляхом побілки і мокрого протирання виробок, зв'язування пилу змочувально-зв'язуючими речовинами, створення у виробках водяних чи туманостворюючих завіс із тонкодиспергованої води.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  2. ДНАОП 1.1.30-1.01-00. Правила безпеки у вугільних шахтах. Введено в дію 17.10.2000р. — Харків: Форт, 2004. — 196 с.