Шахісти (панно Верони)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сцена з новели
Novella del giocatore di scacchi

Автор Ліберале да Верона
Час створення 1475
Розміри 33 x 41 см
Матеріал темпера, дерево
Місцезнаходження Музей мистецтва Метрополітен (Нью-Йорк)
Шахісти
Novella del giocatore di scacchi

Автор Ліберале да Верона
Час створення 1475
Розміри 33,3 × 40,3 см
Матеріал темпера, дерево
Місцезнаходження Музей мистецтва Метрополітен (Нью-Йорк)

Шахісти (Гра в шахи, англ. The Chess Players, італ. Novella del giocatore di scacchi) — панно італійця Ліберале да Верона (італ. Liberale da Verona, 1445—1527/29) на невідомий літературний сюжет. Знаходиться в колекції музею Метрополітен, США.

Історія[ред. | ред. код]

Панно написане приблизно у 1475 році. Зберігається в музеї Метрополітен. Інвентарний номер 1986.147 та 43.98.8[1][2].

Панно — це фрагменти касоне (італ. cassone). Третій фрагмент знаходиться в колекції Бернарда Беренсона в Гарвардському Центрі ренесансних досліджень у Флоренції. Allen Weller (у 1940 році[3]) першим відзначив, що панель з колекції Беренсона знаходилася зліва від сцени шахової гри. Тільки після ідентифікації третього фрагменту розпису касоне (фрагмента з дівчиною у вікні палацу) стало можливим встановити це остаточно. Мистецтвознавча експертиза показала, що всі ці три фрагмента є фрагментами одної горизонтальної панелі і утворювали безперервну сцену, в якій фрагмент з колекції Беренсона дійсно знаходився між двома іншими[4].

Атрибуція[ред. | ред. код]

Початково була поширеною атрибуція панно Франческо ді Джорджо, на цьому у 1928 році наполягала Helen Comstock[5]. Така атрибуція була рішуче відкинута Federico Zeri (вперше у 1950 році[6]), який стверджував, що це робота маловідомого північноіталійського художника і мініатюриста Джіроламо да Кремона (італ. Girolamo da Cremona). Згодом ця ідея стала вельми поширеною[7][8].

Карло дель Браво (вперше у статті 1960 року[9]) приписав ці панелі Ліберале да Вероні, з датуванням 1475. Його атрибуцію підтримали й інші фахівці[9].

Сюжет[ред. | ред. код]

Панно ділиться на два послідовних епізоди: у першому епізоді дія відбувається на природі перед палацом, другий епізод відбувається в інтер'єрі кімнати цього палацу. У цьому епізоді юнак в супроводі трьох супутників сидить на камені перед палацом. Одягнена у вишукану візерункову сукню дівчина з тугою на обличчі з'являється у вікні палацу. Хлопець простягає руку до неї з благанням, в той час як вона піднімає праву руку, мовби закликаючи його приєднатися до неї.

На фрагменті Беренсона молоді люди дивляться, як їхній друг грає в шахи з дівчиною, що перебуває в оточенні своїх подруг. На другому фрагменті дівчина зазнала поразки в партії, вона кладе праву руку на руку переможця, кокетливо повернувши голову в сторону, її погляд спрямований вгору і вбік. Подруги дівчини засмучені її поразкою.

Хоч окремі елементи подібної історії (юнак біля вікна і шаховий поєдинок між двома закоханими) присутні в деяких лицарських романах, усі спроби ідентифікувати конкретне літературне джерело зазнали поразки. Як можливе першоджерело вказувався роман про фр. Huon de Bordeaux, в якому молодий лицар Гуон, ставши менестрелем, одержує право провести ніч з дочкою короля, перемігши її у партії в шахи[10]. Але у цій розповіді немає епізоду з дівчиною біля вікна.

Патрісія Саймонс відзначала[10] відверто еротичний характер зображення гри на картині. Наявність свідків партії, котрі співчувають героям — постійний мотив подібних зображень. Мотив коханця, який вперше побачив свою кохану у вікна також був дуже поширеним в середньовічній лицарській літературі. Наприклад, Данте бачив Беатріче біля вікна у «Vita Nuova» (Розділ XXXV). Робилися спроби ототожнити панно з епізодом «Декамерону» Боккаччо[11].

Існує версія, що зображення не пов'язане з лицарськими романами і відображає іншу літературну традицію — алегоричні трактати, де пояснення окремих шахових правил чергується з абстрактними алегоріями на етичні теми. Зокрема, таким джерелом може бути книга Évrart de Conty (написана близько 1405 року, манускрипт Робіне Тестара у 1496—1498 роках, зберігається в Bibliothèque Nationale de France в Парижі; книга була опублікована в Монреалі у 1993 році)[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Liberale da Verona | Scene from a Novella | The Met. The Metropolitan Museum of Art, i.e. The Met Museum. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 27 травня 2017.
  2. Liberale da Verona | The Chess Players | The Met. The Metropolitan Museum of Art, i.e. The Met Museum. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 27 травня 2017.
  3. Allen Weller. A Reconstruction of Francesco di Giorgio's Chess Game. Art Quarterly 3 (Spring 1940). Р. 162-72, figs. 1, 5 (reconstruction), 6
  4. Keith Christiansen in Painting in Renaissance Siena: 1420—1500. Exh. cat., The Metropolitan Museum of Art. New York, 1988. Р. 291, 294-96, no. 57b.
  5. Helen Comstock. Francesco di Giorgio as Painter. International Studio 89 (April 1928). Р. 33-36.
  6. Federico Zeri. Una pala d'altare di Gerolamo da Cremona. Bollettino d'arte 35 (1950). Р. 39.
  7. Burton B. Fredericksen. The Cassone Paintings of Francesco di Giorgio. Malibu. 1969. Р. 43—44.
  8. Burton B. Fredericksen and Federico Zeri. Census of Pre-Nineteenth-Century Italian Paintings in North American Public Collections. Cambridge, Mass., 1972. Р. 92, 498, 608.
  9. а б Carlo Del Bravo. Liberale a Siena. Paragone 11 (September 1960). Р. 32.
  10. а б Patricia Simons. (Check)Mating the Grand Masters: The Gendered, Sexualized Politics of Chess in Renaissance Italy. Oxford Art Journal 16, no. 1 (1993). Р. 65—69, 73 n. 74, fig. 6.
  11. Paul F. Watson. A Preliminary List of Subjects from Boccaccio in Italian Painting, 1400—1550. Studi sul Boccaccio 15 (1985—1986). Р. 162—63.
  12. Adrian W. B. Randolph. Touching Objects: Intimate Experiences of Italian Fifteenth-Century Art. New Haven, 2014. Р. 256 n. 49.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Cristelle Baskins, Cassone painting, humanism, and gender in early modern Italy, Cambridge, Cambridge university press, 1998, SBN IT\ICCU\TO0\0719036.
  • Mattia Vinco, Catalogo della pittura di cassone a Verona dal tardogotico al rinascimento, Padova, 2012, SBN IT\ICCU\BVE\0632814. Coordinatore: Vittoria Romani; supervisore: Alessandro Ballarin.