Шах-Азіз Смбат Симонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шах-Азіз Смбат Симонович
Народився 17 вересня 1840(1840-09-17)
Аштарак, Ечміадзинський повітd, Еріванська губернія, Російська імперія
Помер 5 січня 1908(1908-01-05) (67 років)
Москва, Російська імперія
Поховання Вірменське кладовище (Москва)
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність вірмени
Діяльність поет
Alma mater Лазаревський інститут східних мов
Знання мов вірменська[1]
Заклад Лазаревський інститут східних мов

Смбат Симонович Шах-Азіз (Шахазізян) (вірм. Սմբատ Շահազիզ; 1840, Аштарак, Російська імперія1908, Москва, Російська імперія) — вірменський поет, публіцист і педагог.[2]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 17 вересня 1840 року в місті Аштарак Ечміадзинського повіту Еріванської губернії в родині священика; був молодшим із шести братів.

До 10 років він навчався вдома, потім у повітовій школі, після чого його відправили в Москву в Лазаревський інститут. По закінченні інституту залишився в ньому для викладання сучасної і класичної вірменської мови, одночасно готуючись до продовження освіти. 1867 року здобув ступінь кандидата сходознавства (зі східних мов) у Санкт-Петербурзькому університеті. Після цього й далі працював викладачем у Лазаревському інституті протягом тридцяти п'яти років — до своєї відставки 1897 року.

1893 року він заснував Абовсько-Назарський фонд для нужденних письменників. Після виходу на пенсію 1898 року створив у Москві комітет з організації догляду та виховання дітей, що стали сиротами через масові вбивства вірмен у 1894—1896 роках (Гамідійська різанина). Він викривав антивірменську позицію режиму царської Росії і лукавство турецької дипломатії.

Помер 5 січня 1908 року в Москві, де й похований на Вірменському кладовищі.

Творчість[ред. | ред. код]

Смбат почав писати у студентські роки і перебував під впливом вірменських поетів Рафаеля Патканяна і Хачатура Абовяна. Від 1861 року він співпрацював з журналом «Юсіс апайл» («Північне сяйво», засновник Степан Назарян) до припинення його видання 1864 року. 1860 року Шах-Азіз опублікував свою першу збірку віршів «Азатутян жамер» (вірм. Ազատության ժամեր, «Години свободи»), до якої увійшли тридцять три вірші, написані сучасною і класичною вірменською мовою.

Серед його поетичних творів: «Години дозвілля» (1858, збірка віршів), «Скорбота Леона» (1865, поема); серед прози: «Голос публіциста» (1881), «Спогади з приводу свята Вардана» (1901), «Кілька слів моїм читачам» (1903).

Пам'ять[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Веселовский Ю. А. Армянский поэт Смбат Шахазиз. Москва, 1905.
  • Поэзия Армении с древнейших времен до наших дней, под ред. В. Я. Брюсова. Москва, 1916.
  • Ерканян В. С. Армянская культура в 1800—1917 гг. / Пер. с арм. К. С. Худавердяна. Єреван, 1985.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]