Шаян Володимир Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Петрович Шаян
Shajan.jpg
Народився 2 серпня 1908(1908-08-02)[1]
Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина[1]
Помер 15 липня 1974(1974-07-15)[1] (65 років)
Лондон, Велика Британія[1]
Національність українці
Діяльність філософ, журналіст, письменник
Відомий завдяки філософія, релігієзнавство
Alma mater Львівський університет ім. Івана Франка
Науковий ступінь професор
Науковий керівник Президент Української Вільної Академії Наук (УВАН), Президент Українського Вільного Університету
Відомий завдяки: Відродженням Рідної Віри Українців
Конфесія Рідновірство

Володи́мир Петро́вич Шая́н (2 серпня 1908, Львів — 15 липня 1974, Лондон) — український філософ, санскритолог, релігієзнавець, психолог і педагог, поет, прозаїк, перекладач, громадський діяч, основоположник Відродження Рідної віри українців, Віри Предків, один з перших дослідників «Велесової Книги», професор.

Володимир Шаян по праву визнаний засновником української етнофілософії, що ґрунтується на українському автентичному світогляді, позбавленому іноземних світоглядних і духовних надбудов. Запропонував ідею етнорелігійного ренесансу — відродження рідної релігії в Україні та інших європейських країнах.

Сьогодні в Україні існує кілька десятків зареєстрованих і незареєстрованих громад, які виникли на основі вчення Рідної віри.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Володимир Шаян 2 серпня 1908 року у Львові. Батько Володимира — Петро Шаян — походив із села Мшана і був підстаршиною австрійської армії, а за польської окупації Галичини — залізничним службовцем. Мати — Єва Дмитрик — походила зі стародавнього селянського роду села Добростани, що на Яворівщині (Львівська область). Ще в дитинстві мати часто возила Володимира в рідне село, а потім, уже будучи студентом, він часто проводив тут свої канікули. Пізніше Шаян з надзвичайною теплотою згадував щасливі дні, проведені в Добростанах, де вперше й почув ритуальне привітання женців «Дай, Боже, щастя!». Над змістом цих слів він замислився вже дорослою людиною, перекладаючи стародавні пам'ятки праарійської релігії Ріґведу, Атхарваведу й Авесту. Тоді Шаян зазначив, що це ритуальне благословення живе в українському народі не одну тисячу літ.

У 1927 році закінчив з відзнакою Українську академічну гімназію класичного типу, а у 1939 році — гуманістичний відділ Львівського університету, де на трьох факультетах студіював філософію, психологію, педагогіку, расологію, санскритську філологію, порівняльне релігієзнавство, європейські мови й літератури. До початку Другої світової війни В. Шаян обіймав посаду асистента кафедри орієнталістики Львівського університету. Перша його дисертація «Індра в Ріґведі» була написана польською мовою. Тут ототожнюється індійський Бог Індра зі слов'янським Перуном.

5 листопада 1943 року під час німецької окупації Шаян створює нелегальну релігійно-політичну організацію «Орден Бога Сонця», яка мала на меті провадити боротьбу проти Німеччини й радянської Росії, за духовне й фізичне визволення України та українського народу від чужинського поневолення. Очевидно, Володимир Шаян мав зв'язок з ОУН, а у зверненні до проводу ОУН відмічалося, що «Орден не творить окремої мілітарної одиниці, але включається в політичну і революційну ОУН. Однак домагається свободи релігійного віровизнання, як і свободи проголошення ідей і віри Ордену». Відомо, що в лавах УПА, членом якої був Володимир Шаян, воював і загін повстанців імені Перуна.

Під час наступу радянських військ навесні 1944 року Шаян емігрує на Захід, а членам свого ордену, які вирішили залишитися, наказав вступати до лав УПА, більшість з яких так і вчинила. Ймовірно, саме вони утворили повстанську групу ім. Перуна, яка діяла між селами Грабине і Підзвіринець.[2]

В еміграції[ред. | ред. код]

Емігрує науковець до Англії, поселяється в Лондоні. Тут він стає широко відомим своєю невтомною науковою і громадською діяльністю. За кордоном українці згуртувалися навколо В. Шаяна й почали видавати журнали «Орден», «Нова епоха», «Науково-літературний збірник», «Світання», тут написані його праці про Григорія Сковороду, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, порівняльно-релігієзнавча праця «Біблія як ідеологія»[3] тощо.

Після капітуляції Німеччини Володимир Шаян став організатором і президентом Європейської президії Української вільної академії наук (УВАН), а також Вільного університету, який пізніше об'єднався з вільним університетом у Мюнхені. Тривалий час професор Шаян був директором бібліотеки та музею ім. Тараса Шевченка в Лондоні при Союзі українців Британії, головою Педагогічної комісії, заступником голови ПЕН-клубу в екзилі, заступником голови ліги Європейської свободи, членом Британського товариства літераторів, головою Спілки вільних українських журналістів, головою орієнталістів (сходознавців) тощо. Він частково переклав «Велесову книгу» й поклав початок її наукового вивчення. Під час свого перебування в Авґсбурзі професор створює паралельне крило лицарів «Ордену Бога Сонця» — дванадцять лицарів, серед яких був і майбутній автор «Мага Віри» Лев Силенко, якому Володимир Шаян надав лицарське імення Орлигора. Згодом В. Шаян засудив Силенка за факт перекручення і спростачення прадавньої віри.

У травні 1947 року в Англії Володимир Шаян захистив науковий ступінь і звання професора.

Професор Шаян на міжнародних з'їздах виступав в обороні ув'язнених членів Руху спротиву в Україні. Проводив антимосковські акції: «Я обвинувачую Сталіна», «Я не можу вернутися». Неодноразово брав участь у мітингах протесту проти сваволі Москви щодо поневолених нею народів.

Як доводив і стверджував Шаян, наші Предки задовго до Коперніка добре знали, що Земля не «покоїться на трьох китах» і не є пласкою, а є кулястою й обертається в космічному просторі. Знали вони й про ту силу, що керує цим рухом — Прав.

Надзвичайно вагомий внесок професора на ниві дослідження української мови, історії нашого народу, найстаріших в історії людства систем мислення, поезії, філософії, віри. Як знавець багатьох слов'янських, західних і східних мов, він займався начебто «археологією мови», дослівно аналізуючи пракорені нашої прамови та мов інших народів світу.

Творча спадщина науковця надзвичайно багата, це філософські й дослідницькі праці «Найвища Святість», «Слово про похід Ігоря», «Джерело сили української культури», «Священний героїзм», «Прапор України», «Тризуб», «Дунай, Дніпро, Дністер», «Проблеми української віри», «Гімни Землі» й багато інших. Усі вони представляють величезну панораму нашої історії, духовності, культури. Праці Шаяна було зібрано його послідовниками та учнями в книзі «Віра Предків Наших».

« Творчість В. Шаяна відмінна своїм ідеологічно-національним, філософсько-поглибленим змістом. У своїй філософській концепції він був послідовником Григорія Сковороди, вважаючи його “пробудником пробудників”, які почали замислюватись над прадавньою історією та духовністю України[4] »

·

Його велику бібліотеку, десятки творів, які ще не видавалися, було передано Дослідному інституту «Україніка» в Торонто.

Професор Шаян все життя провів у матеріальних скрутах, бо видавав на зароблені кошти свої книжки. Своєму брату Якову він писав, що «живе дуже багато, бо має дві хати книжок: одна — наукових, друга — своїх власних.»

Духовне пробудження[ред. | ред. код]

Переосмислення нашої історії відбулося у Володимира Шаяна ще з юнацьких літ. В автобіографії В. Шаян згадував:

« Датою мого духовного прозріння уважаю 1934 рік, коли постала ідея відродження староукраїнської віри. Перед тим було переживання на горі Ґрехіт у Карпатах на Гуцульщині. Це місце я вважаю святим для себе і безконечно вертаю до цього переживання як одного з вибухів святости, визначеному в моїх творах. Я провів ніч у простій колибі в товаристві молодих гуцулів. І там на Гуцульщині я побачив нове обличчя фольклору. Але ідея відродження староукраїнської віри пізніше здобула своє ширше примінення як ідея пан-арійського ренесансу. ...В 1934 році я вирішив у трьох ночах духової боротьби відновити старинну українську Віру не тільки як поезію, але як живу і творчу релігію[5] »

·

Праці Лондонського періоду життя нині можемо вважати основою теолого-філософського осмислення нашої етнічної віри. Професор уперше виклав послідовне вчення про сутність генотеїзму, тобто «про єдино-божество як многопроявну, многоіменну і многоособову Істоту…»; це те саме, що й перекладене ним з Ріґведи «по-різному називають Волхви і Віщуни те, що є одне».

Володимир Шаян пише:

« Я ніде не стрінув такого ясного і рішучого визнання генотеїзму, як саме в тексті Книги Велеса. Сварог є єдиний і всеобіймаючий. Сварог є єдиний і многопроявний. Сварог є многоіменний. Він і інші Боги є многоназивні і тисячоїменні. Вони разом творять Єдину Єдність Всесвіту, Небес, Світу Духів Предків і Невидимого Світу Прав’я. Ця могутня Всеєдність обнята однією всеобіймаючою стрункою концепцією Сварога, прикметною для Віри наших Прапредків»[6] »

·

У своїх дослідженнях професор Шаян виходить із власного принципу про те, що «Релігія даного народу є свідченням про нього самого, пізнати його віру — це пізнати його характер».

Останні дні[ред. | ред. код]

Одна з останніх праць професора — «Аналіза Велес Книги». Над нею він частково працював у шпиталі, де перебував у зв'язку з хворобою; останні записи до цієї теми зроблені за три дні до смерті (розділ «Ріґведа і Книга Велеса» датований 12 липня 1974). Тут Володимир Шаян стверджує про одночасність постання Ріґведи і Книги Велеса. У шпиталі також була написана праця «Богиня Світання».

Володимир Шаян помер у Лондоні від серцевої недуги на 66 році життя 15 липня 1974 року. Поховання його здійснено за обрядом Рідної Віри, а урна з його прахом була перевезена в Канаду і похована на Рідновірському кладовищі в Гамільтоні. Обряди виконували Мирослав Шкавритко (в Лондоні) і Мирослав Ситник (у Канаді).

Творчий доробок[ред. | ред. код]

  • Володимир. Баляда лісового шуму. — Лондон: Орден, 1965.
  • Володимир. Гимни землі. — Лондон: Орден, 1967.
  • Шаян В. Етичні, соціологічні і педагогічні погляди Григорія Савича Сковороди. 3-є вид. / За ред. Л. Ромена, Н. Роговського, Л. Мурович. — Лондон — Торонто: Вид-во Ін-ту В. Шаяна, 1972. — 22 с.
  • Шаян В. Найвище Світло: Студія про Сварога і Хорса. — Лондон — Торонто, 1969. — 54 с.
  • Шаян В. Священний героїзм як основа українського національного світогляду. Доповідь. — Б. м.: Легія українських повстанців у Великій Британії, 1958. — 20 с.
  • Шаян В. Слово золотої діядеми. — Лондон: Орден, 1963. — 22 с.
  • Шаян В. Терпіння молодого гуцула. — Львів: Накладом автора, б. р. — 48 с.
  • Шаян В. Українська символіка. — Гамільтон: Українське відродження, 1990. — 35 с.
  • Володимир. Баляда лісового шуму. Збірка віршів. / Володимир Шаян.– Лондон: Орден, 1965. — 32 с.
  • Володимир. Баляда про Святослава / Володимир Шаян. — Лондон: Орден, 1965.
  • Володимир. Гимни Землі. Ориґінальні вірші (ораторія в дев’яти частинах) та переклади із санскритських гимнів Атхарваведи / Володимир Шаян. — Видано як гектографічну відбитку із рукопису. — Авґсбурґ: Орден, 1945.
  • Володимир. Гимни Землі / Володимир Шаян.  — Лондон: Орден, 1967.
  • Володимир. Орден Бога Сонця. Збірка віршів / Володимир Шаян. — Обкладинка та ілюстрації Мирона Левицького. Накладом автора. — Львів: «Ізмарагд», 1936. — 48 с.
  • Володимир. Повстань, Перуне! / Володимир Шаян.  — Лондон: Орден, 1967.
  • Володимир. Проблема української Віри / Володимир Шаян. Циклостилеве видання. — Лондон: Орден, 1946. — Ч.6. — С.1–9.
  • Володимир. Священний Героїзм / Володимир Шаян. — Лондон: Орден, 1964. — 32 с.
  • Володимир. Слово Золотої діядеми. Поема в дев'яти частинах / Володимир Шаян. Передрук окремим виданням із «Визвольного Шляху» (Рік XV, книга 171, січень 1962). — Лондон: Орден, 1963. — 23 с.
  • Шаян В. Біблія як ідеологія. Студія із ділянки порівняльного релігієзнавства / Володимир Шаян. — Лондон: Орден, 1970. — 30 с.
  • Шаян В. Біблія як ідеологія. Студія із ділянки порівняльного релігієзнавства / Володимир Шаян // Антологія християнства : хрестоматія з релігієзнав. та культурології  / за заг. ред. Г. Лозко ; [упоряд.: Лозко Г. С., Борисюк І. В., Богород А. В.]. — К. : КМПУ ім. Б. Грінченка, 2009. — 503 с.: іл.
  • Шаян Владимир. Вера забытых предков (Перевод с украинского В.К. Федосова) / Володимир Шаян // Волхв. Журнал «Союза Венедов». — Санкт-Петербург, 2001. — С. 5 –44.
  • Шаян В. Віра Предків Наших / Володимир Шаян. — Гамільтон, Канада. — 1987. — 894 с.
  • Шаян В. Віра Предків наших: вибрані твори / Серія «Пам'ятки релігійної думки України-Русі»  / Передмова, упор., комент. та заг. ред. проф. Г. С.Лозко / Шаян Володимир Петрович. — К.: ФОП Стебеляк О.М., 2018. — 400 с.
  • Шаян В. Григорій Сковорода — лицар святої борні / Володимир Шаян. — Лондон — Торонто, 1973. — 111 с.
  • Шаян В. Григорій Сковорода — лицар святої борні  / Володимир Шаян. — Гамільтон, Онтаріо, Канада, 1984. — 111 с.
  • Шаян В. Найвище Світло. Студія про Сварога і Хорса / Володимир Шаян. — Лондон, Торонто: Орден, 1969. — 56 с.
  • Шаян В. Найвища Святість. Студія про Свантевита / Володимир Шаян. — Лондон, Торонто: Орден, 1971.– 144 с.
  • Шаян В. Орден Бога Сонця. Поезії / Володимир Шаян // Шаян В. Ґрегіт. Збірка ранніх творів. — Львів, 2011. — С. 35 –61.
  • Шаян В. Ренесанс панарійської думки (Історично-філософський та ідеологічно-літературний есей) / Володимир Шаян // Науково-літературний збірник «Світання». —  Авґсбурґ, 1946, ч. 2. — С. 1-16.
  • Шаян В. Сковорода — лицар Святої Борні / Володимир Шаян. — Лондон, Торонто: Інститут Володимира Шаяна (Канада). — 1973. — 112 с.
  • Шаян В. Сковорода про обов'язки воїна (есей) / Володимир Шаян // Орден. — 1945. — Ч. 1-2. — С . 5-7.
  • Шаян В. Сотворення людськости. Філософсько-ідеологічна проклямація / Володимир Шаян.– Фоліо.– Авґсбурґ: "Нова Епоха",1946. — 3 с. (в п’ятьох інших мовах).
  • Шаян В. Українська символіка / Володимир Шаян. — Гамільтон, Канада: Українське Відродження, 1990. — 35 с.
  • Шевченко Т. Тризна / Шевченко Тарас. — Переклад В. Шаяна. — Лондон: Орден, 1963. — 24 с.
  • Wolhodymyr. The Ballad of the Broken Windows. — «Svitannia» — the Dawn. — London, 1970. — р.16.
  • Shayan W. I Can't Return (An open letter to nobody). — London: «New Epoch». The Ukrainian Humanustic thought, 1945. — 23 p.
  • Shayan W. I Can't Return (An open letter to nobody). — London: «New Epoch» ELY, 1950. — 15 p.
  • Shayan W. The Creation of Humanity. — London: «New Epoch». The Ukrainian Humanustic thought, 1946. — 8 p.
  • Shayan W. The Historical mission of Ukraine. — London: "New Epoch". The Ukrainian Humanustic thought, 1946. — 10 p.
  • Shayan W.Creation de L'Humanite. – London: «New Epoch». The Ukrainian Humanustic thought, 1946. — 12 p.
  • Shayan W. La mission Historique de Ukraine. – London: «New Epoch». The Ukrainian Humanustic thought, 1946. — 16 p.
  • Shayan W. Die erschaffung der menschheit. – London: «New Epoch». The Ukrainian Humanustic thought, 1946. — 16 p.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1099488524 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. 8 том «Літопису Української Повстанської Армії»: «Повстанська група ім. Перуна між селами Грабине і Підзвіринець, Комарнянського району, відбила 4.9.1944 р. 7 арештованих із села Повергів. Із 57 погромників-конвоїрів убито 45 та одного полонено» (стор. 173)
  3. http://www.vinec.org.ua/golovna/437-vshajan-qbiblija-jak-ideologijaqq
  4. д.ф.н Горбач Н. "Філософія", 1997
  5. Віра Предків Наших — стор. 79
  6. Віра Предків Наших — стор.134

Література та джерела[ред. | ред. код]

  • Лозко Г.С. Актуалізація української етнорелігії в європейському контексті: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філософ. наук: спец. 09.00.12 «Українознавство» /Г. С. Лозко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2007. — 34 с.
  • Лозко Г.С. Боги і народи. Етносоціальний вимір. — Тернопіль: Мандрівець, 2015. — С.551–560.
  • Лозко Г. Володимир Шаян — засновник руху відродження рідної віри (Розділ з книги Галини Лозко «Пробуджена Енея» (Харків: Див, 2006), с. 356–371// Ел. ресурс: http://oru.org.ua/index.php/bogoznavstvo/statti/376-volodymyr-syayan-zasyovnyk.html
  • Лозко Г. Володимир Шаян — основоположник відродження рідної віри (Доповідь на урочистому вечорі з нагоди 104 річниці від дня народження) // Ел. ресурс: http://oru.org.ua/index.php/bogoznavstvo/statti/283-2012-08-02-10-00-12.html
  • Лозко Г.С. Володимир Шаян // Історія соціологічної думки: енциклопедичний словник-довідник: за заг. ред. В.М. Пічі. — Львів: Новий Світ, 2016.
  • Лозко Г. Володимир Шаян — основоположник відродження Рідної Віри / Г. Лозко // Християнство і духовність. Збірник матеріалів другої міжнародної наукової конференції циклу наукових конференцій „Християнство: історія та сучасність». — К.: Знання, 1998. — С. 178–184.
  • Лозко Г.С. Володимир Шаян — основоположник відродження рідної віри. До 90-річчя з дня народження / Г. С. Лозко // Сварог — 1999. — Вип. 9. — С. 5–8.
  • Лозко Г. Етнодержавознавство: Філософсько-теоретичний вимір / Галина Лозко. — Тернопіль: Мандрівець, 2012. — C 100 — 106.
  • Лозко Г.С. Знайдено лист Дмитра Донцова до Лариси Мурович // Історико-культурна спадщина для сталогого майбутнього України (До 150-річчя від дня народження Михайла Грушевського). «Могилянські читання — 2016»: Всеукраїнська науково-методична конференція «Досвід та тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний аспекти»: тези. — Миколаїв: Вид-во ЧНУ імені Петра Могили, 2016. — С. 14–16.
  • Лозко Г. С. Критерії типології НРР і релігієзнавча класифікація рідної віри  / Галина Лозко // Наукові праці: Соціологія.– Миколаїв ЧДУ, 2015. — Випуск 246, том 258. — С. 124 –131.
  • Лозко Г.С. Орденська модель українського ренесансу в етнофілософії Володимира Ша­яна / Г. Лозко // Наукові праці: серія Філософія — Випуск 288, Т. 300. — Миколаїв ЧНУ ім Петра Могили, 2017.
  • Лозко Г. Пробуджена Енея: європейський етнорелігійний ренесанс: [монографія] /Г. Лозко. — Х.: Див, 2006. — C. 356–371 .
  • Лозко Г. Україна в контексті європейського етнорелігійного ренесансу / Г. С. Лозко // Покликання служити науці і людям: наук. зб. на пошану проф. Георгія Кожолянка /Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, НДІ українознав. М-ва освіти і науки України. — Чернівці, 2008. — С. 191–197.
  • До 100-ліття В. Шаяна (Володимир Дмитрик)
  • СУГОЛОСНИЙ ДОБІ
  • Овечко І. Поет-філософ українського лицарства (До 30-ліття діяльності проф. В. Шаяна — Володимира) // Вибрані поезії, нариси, оповідання, статті, рецензії. — Лос-Анджелес: Батурин, 1970. — С. 159–160.
  • Романенчук Б. Володимир // Азбуковник. Енциклопедія української літератури. – Філадельфія: Київ, 1973. — Т. 2. — С. 254–256.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упоряд. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.