Швейцер Михайло Абрамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Абрамович Швейцер
Швейцер Михайло Абрамович.jpg
Ім'я при народженні Мойсей Абрамович Швейцер
Народився 16 березня 1920(1920-03-16)
Перм, РРФСР
Помер 2 червня 2000(2000-06-02) (80 років)
Москва, Росія
  • дорожньо-транспортна пригода
  • Поховання
    Національність єврей
    Громадянство СРСР СРСР
    Діяльність кінорежисер, сценарист
    Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
    Роки діяльності 1949-1993
    Дружина С.А. Мількіна
    Брати / сестри Victoria Schweizer[d][1]
    IMDb nm0796073
    Нагороди та премії
    Орден Пошани
    Орден «За заслуги перед Вітчизною»
    Народний артист РРФСР Народний артист СРСР Державна премія СРСР Державна премія Російської Федерації

    «Золотий Овен», «Ніка»,

    «Кінотавр», приз у номінації «За творчій внесок в кіномистецтво»

    Миха́йло (Мойсе́й) Абра́мович Шве́йцер (* 16 березня 1920, Перм — †2 червня 2000, Москва) — радянський кінорежисер, народний артист РРФСР.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Народився 16 березня 1920 р. в м. Перм. Весною 1925 року переїхав до Москви, вступив до ВДІКу, вчився у Сергія Ейзенштейна. «Я учень Ейзенштейна, — любив говорити Швейцер. — Коли ми привезли в Локарно на кінофестиваль фільм „Воскресіння“, всі журналісти відмітили в картині вплив Ейзенштейна. Я дійсно пам'ятаю багато його заповітів. Картина „Час, вперед!“ теж створена під великим впливом уроків Ейзенштейна. Я взагалі вважаю цю картину своєю найкращою. Вона сильна і у сенсі майстерності, і у сенсі щирості».

    Працював на Ташкентській к/с у 1941—1942 рр. як асистент режисера. У 1944 році закінчив режисерський факультет ВДІКу, почав працювати на «Мосфільм»і. Був асистентом режисера на зйомках стрічки М.І. Ромма «Людина No 217» у 1944 році.

    Перша самостійна робота — фільм «Шлях слави» (1949). Після цієї картини, зйомки якої (як експеримент) виконували зразу троє молодих режисерів, Швейцер залишився без роботи: його поява у кіно припала на період «боротьби з космополітизмом». Звільнений з кіностудії «Мосфільм», він тільки при допомозі М.І. Ромма, у якого він був асистентом на стрічці «Людина № 217», зміг влаштуватися на Свердловську кіностудію режисером документальних фільмів. У період з 1951 по 1955 рр. Швейцер відзняв ряд документальних та видових фільмів.

    У 1953—1955 рр. працює на к/с «Ленфільм». З 1956 — режисер-постановник к/с «Мосфільм».

    Потім доля потурала йому і у 1956 році він зняв картину «Чужа рідня». Зразу після нього, у 1957 році, разом з В. Тендряковим, знімає фільм «Тугий вузол». І знову невдача — фільм був названий «антипартійним» і пішов у прокат (обмежений) лише після серйозних виправлень під назвою «Саша вступає в життя» (початковий варіант був вперше показаний лише у 1989 році). Швейцер потім зізнавався, що давав тоді собі слово більше ніколи не працювати з сучасним матеріалом.

    Загалом, якщо сучасність не балувала режисера, то класика була благодатним матеріалом — так з'являються «Воскресіння», «Крейцерова соната», «Золоте теля», «Маленькі трагедії», «Мертві душі», які ввійшли у золотий фонд радянського (та пост-радянського) кіно.

    Головною людиною в житті Михайла Швейцера була його жінка — Софія Абрамівна Мількіна, теж випускниця ВДІКу, з якою він познайомився наприкінці війни у 1944 році. Вона, за його словами, була і його вчителем, і єдиною людиною, яка ставила високі вимоги і не дозволяла схибити, яка формувала світогляд режисера та його реальне життя. Завдяки її величезним духовним, творчім та організаційним силам, Швейцер та їх спільна з Софією Абрамівною творчість відбулися. Багато режисерських та сценарських робіт зроблено разом з нею.

    М.Швейцер був художнім консультантом Правління Кіноконцерну «Мосфільм». Він написав і опублікував в центральних газетах та журналах низку серйозних статей про життя та про мистецтво. Протягом багатьох років був головою Бюро режисерів студії та членом Правління Союзу Кінематографістів СРСР.

    Михайло Швейцер помер 2 червня 2000 р. у Москві через місяць після автокатастрофи.

    Нагороди та звання[ред. | ред. код]

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Режисерські роботи[ред. | ред. код]

    • 1949 — «Шлях слави», разом з Б.Бунєєвим та А.Рибаковим
    • 1954 — «Кортик», разом з В. Венгеровим
    • 1956 — «Чужа рідня» (у головній ролі Микола Рибников)
    • 1957 — «Тугий вузол», (інша назва «Саша вступає у життя»)
    • 1960 — «Воскресіння», 1-ша серія
    • 1960 — «Мічман Панін»
    • 1961 — «Воскресіння», 2-га серія
    • 1966 — «Час, вперед!», разом з С. Мількіною
    • 1968 — «Золоте теля»
    • 1970 — «Карусель»
    • 1975 — «Втеча містера Мак-Кінлі»
    • 1977 — «Смішні люди»
    • 1979 — «Маленькі трагедії», телевізійний фільм
    • 1984 — «Мертві душі», телевізійний фільм
    • 1987 — «Крейцерова соната», разом з С. Мількіною
    • 1992 — «Як живете, карасі?», разом з С. Мількіною
    • 1993 — «Послухай, Фелліні!», телевізійний фільм, разом з С. Мількіною

    Сценарії до фільмів[ред. | ред. код]

    • 1960 — «Воскресіння», 1-ша серія (участь у сценарії)
    • 1961 — «Воскресіння», 2-га серія (участь у сценарії)
    • 1966 — «Час, вперед!», разом з В.Катаєвим
    • 1968 — «Золоте теля»
    • 1970 — «Карусель»
    • 1977 — «Смішні люди»
    • 1979 — «Маленькі трагедії»
    • 1984 — «Мертві душі»
    • 1987 — «Крейцерова соната»
    • 1992 — «Як живете, карасі?», разом з С. Мількіною та Є.Козловським
    • 1993 — «Послухай, Фелліні!», разом з С. Мількіною
    • 2001 — «Коти під дощем», анімаційний (Росія), разом з О. Деміним

    Акторські роботи[ред. | ред. код]

    • 1966 — «Час, вперед!»

    Посилання[ред. | ред. код]

  • http://echo.msk.ru/programs/time/528382-echo/