Шебалін Віссаріон Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шебалін Віссаріон Якович
Основна інформація
Дата народження 29 травня (11 червня) 1902[1]
Місце народження Омськ, Акмолінська область, Російська імперія[2]
Дата смерті 28 травня 1963(1963-05-28)[2][1][3][4] (60 років)
Місце смерті Москва, РРФСР, СРСР[2]
Країна СРСР
Професії композитор, музичний педагог[d], диригент і професор
Нагороди
Сталінська премія Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Народний артист РРФСР Заслужений діяч мистецтв Росії

Віссаріон Якович Шебалін (нар. 29 травня (11 червня) 1902(19020611) Омськ — пом. 28[5] або 29 травня[6] 1963, Москва) — радянський композитор, педагог, професор Московської консерваторії. Народний артист РРФСР (1947). Лауреат двох Сталінських премій першого ступеня (1943, 1947).

Біографія[ред. | ред. код]

Віссаріон Шебалін народився в Омську, в сім'ї викладача математики Омської гімназії Якова Васильовича Шебаліна. Мати, Аполлінарія Аполлоновна Шебаліна, була домогосподаркою. Сестри — Надія і Галина. У 1912 році Яков Шебалін почав працювати вихователем і вчителем музики в Омському середньому сільськогосподарському училищі і в 1915 році вся сім'я оселилася на території училища. Тут він організував співочий хор з ансамблем музичних інструментів. Після утворення фірми «СібНІІСхоз» Яков Шебалін завідував у ній науковою бібліотекою.

Музичну освіта Віссаріон Якович почав отримувати у фортепіанних класах омського відділення Російського музичного товариства (РМТ) у десятирічному віці. Після закінчення гімназії у 1919 році вступив на агрономічний факультет Омської сільськогосподарської академії, де навчався півтора року. У 1921 році написав свій перший твір — «Скерцо для великого оркестру», а також кілька фортепіанних п'єс. Входив у футуристичну літературно-мистецьку групу «Червона трійка» (1921—1922), куди входили також Ст. Уфімцев і Л. Н. Мартинов. У 1921—1923 роках навчався в Омському музичному училищі по композиції у М. В. Невитова (учня Рейнгольда Глієра) і класі фортепіано Б. Медведєва.

У 1923—1928 роках навчався в Московській консерваторії по класу композиції у Н. Я. Мясковского[7] і по класу фортепіано у Н. Н. Кувшиннікова. У 1920-х роках Шебалін був членом Асоціації сучасної музики; входив у неформальне об'єднання московських музикантів «Ламмівський гурток», що збирався в квартирі педагога консерваторії П. А. Ламма; був близьким другом Дмитра Шостаковича. З 1928 року викладав композицію в Московській консерваторії і був її директором (1942—1948); знятий з посади після постанови про боротьбу з формалізмом (Про оперу «Велика дружба» В. І. Мураделі), згодом повернувся в консерваторію і працював на кафедрі композиції.

Серед учнів Шебаліна — композитори Тихон Хренніков, Оскар Фельцман, Карен Хачатурян, Борис Чайковський, Олександра Пахмутова, Ю. М. Чичков, А. Миколаїв, Вельйо Торміс, Едісон Денисов, Софія Губайдуліна, Борис Мокроусов, Леонід Фейгін та ін.

Композитор Шебалін працював практично у всіх основних жанрах, в тому числі створив багато музики до драматичних спектаклів, радіовистав, кінофільмів. Найбільш відомі твори — опера «Приборкання норовливої» за Вільям Шекспіром (1957), а також хори без супроводу на вірші російських і радянських поетів і деякі романси. У свій час помітною подією музичного життя була його симфонія «Ленін» на вірші Володимир Маяковського (1931; друга редакція 1959).

Крім того, Віссарон Шебалін завершив і інструментував незакінчену оперу Модеста Мусоргського «Сорочинський ярмарок»,  працював також над інструментовкою незавершеною опери Мусоргського — «Саламбо», відновив партитуру Симфонії на дві російські теми Михайла Глінки, створив свою редакцію (для постановки в Свердловську) опери С. С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» та ін.

Професор (1935). Доктор мистецтвознавства (1941). Депутат ВР УРСР 2-го скликання.

В. Я. Шебалін помер 29 травня 1963 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка № 8).

Твори[ред. | ред. код]

Оркестрові твори[ред. | ред. код]

  • Симфонія № 1 op.6 (1925)
  • Симфонія № 2 op.11 (1929)
  • Симфонія № 3 op.17 (1935)
  • Симфонія № 4 op.24 (1935)
  • Симфонія № 5 op.56 (1962)
  • Симфонія «Ленін» op.16 (1931)
  • Симфонієта op.43 (1949—1951)
  • Сюїта № 1 op.18 (1935)
  • Сюїта № 2 op.22 (1935)
  • Сюїта № 3 op.61 (1963)

Концерти[ред. | ред. код]

  • Скрипковий концерт op.21 (1936—1940)
  • Концертіно для скрипки і струнного оркестру, op.14/1 (1932)
  • Концертіно для валторни та струнного оркестру, op.14/2 (1930)

Вокальні твори[ред. | ред. код]

  • опера «Сонце над степом» op.27 (1939)
  • балет"Жайворонок" op.37 (1943)
  • кантата «Москва» op.38 (1946)
  • опера «Приборкання норовливої» op.46 (1957)

Ансамблеві твори[ред. | ред. код]

  • Струнне тріо op.4 (1924)
  • Соната для скрипки і альта op.35 (1944)
  • Соната для альта op.51/2 (1954)
  • Соната для скрипки op.51/1 (1958)
  • Соната для віолончелі op.51/3 (1960)
Фільмографія
  • 1929 — Турксиб (документальний)
  • 1932 — Справи і люди
  • 1933 — Рвані черевики
  • 1937 — Гобсек
  • 1938 — Семикласники
  • 1939 — Соціалістичне тваринництво (документальний)
  • 1939 — У тайгових далях
  • 1941 — Фронтові подруги
  • 1947 — Глінка
  • 1947 — Повість про «Шаленому»
  • 1950 — Жуковський
  • 1950 — Змова приречених
  • 1952 — Вовки та вівці
  • 1952 — Садко
  • 1952 — Майстри Малого театру (документальний)
  • 1954 — Ромео і Джульєтта (фільм-балет, переробка та редакція музики Прокоф'єва)
  • 1964 — Приборкання норовливої (фільм-спектакль)

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • З 1963 року ім'я Шебаліна носить Музичне училище в Омську (майбутній композитор вчився в ньому в 1920-х роках і був одним з перших його випускників)[8].
  • Дитяча музична школа № 48 в Москві носить ім'я В. Я. Шебаліна.[9]
  • Леонід Мартинов в пам'ять про свого друга юності написав вірш «Баллада о Виссарионе Шебалине» (1965).[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Шебалин Виссарион Яковлевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. SNAC
  4. International Music Score Library Project — 2006.
  5. Велика радянська енциклопедія приводить дату смерті: 28 травня 1963 р.
  6. Листова, Н. А. В. Я. Шебалин. — М., Советский композитор, 1982
  7. В.
  8. Омское музыкальное училище имени В. Я. Шебалина. http://www.shebalina.ru/history.html
  9. Детская музыкальная школа № 48: Главная
  10. Доступно на http://www.litera.ru/stixiya/authors/martynov/all.html#chto-alesha-znayu. Опубликовано впервые в: В. Я. Шебалин. Статьи. Воспоминания. Материалы. М., 1970.

Література[ред. | ред. код]

  • Виссарион Яковлевич Шебалин: библиографический указатель: к 90-летию со дня рождения. Омская областная научная библиотека им. А. С. Пушкина. Отдел литературы по искусству. Музыкальное училище им. В. Я. Шебалина. Составил М. Г. Хаит. Издание Омской областной научной библиоткт им. А. С. Пушкина. Омск. 1992.
  • Шебалин В. Я.. Статьи. Воспоминания. Материалы. — М., 1970.
  • Листова, Н. А. В. Я. Шебалин. — М., Советский композитор, 1982.
  • Памяти В. Я. Шебалина. Воспоминания, материалы. — М.: Советский композитор, 1984. — 288 с.
  • Шебалина А. М. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-85285-023-3.
  • Шебалин В. Я. Воспоминания // Жизнь и творчество / сост. В. И. Ражева. — М., Молодая гвардия. 2002.