Шебекіно

місто Шебекіно
Шебекино
Герб міста Шебекіно	Прапор міста Шебекіно
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Бєлгородська область
Муніципальний район	Шебекінська міськрада
Код ЗКАТУ:	14450
Код ЗКТМО:	14656101001
Основні дані
Час заснування	1713
Статус міста	1938
Населення	45 634 особи (2008)
Площа	41 км²
Густота населення	1113,0 осіб/км²
Поштові індекси	309290-309296
Телефонний код	+7 47248
Географічні координати:	50°25′00″ пн. ш. 36°54′00″ сх. д. / 50.4166666666947733688175504° пн. ш. 36.90000000002777369445539080° сх. д.Координати: 50°25′00″ пн. ш. 36°54′00″ сх. д. / 50.4166666666947733688175504° пн. ш. 36.90000000002777369445539080° сх. д.
Часовий пояс	+3 (влітку +4)
Водойма	річки: Нежеголь, Корєнь, Короча
Найближча залізнична станція	Нежеголь
	Відстань
До центру регіону (км): ; - фізична: ; - залізницею: ; - автошляхами:	; 30; ;
	Влада
Вебсторінка	shebekino.ru
Міський голова	Бузичкін Олександр
	Мапа
	; Шебекіно ; Шебекіно
	Шебекіно у Вікісховищі

Шебекіно (рос. Шебекино) — місто обласного підпорядкування, центр Шебекінського району Бєлгородської області, Росія.

Населення міста становить 45 634 особи (2008; 45,6 тис. в 2005, 45 119 в 2002, 44,6 тис. в 1989, 26,0 тис. в 1970, 13,9 тис. в 1959, 9,4 тис. в 1939).

Належить до Слобідської України, приєднаної до РРФСР у 1920-х роках.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване на річці Нежеголь, лівій притоці Сіверського Дінця, за 7 км від її гирла та за 7 км від кордону з Україною. У місті діє автомобільний пункт контролю через державний кордон з Україною Плетенівка—Шебекіно, а також залізничний пункт контролю через державний кордон з Україною Вовчанськ—Нежеголь.

У межах міста до Нежеголі впадають її праві притоки Корєнь та Короча.

Історія[ред. | ред. код]

Датою виникнення міста зазвичай уважають 1713 рік, коли воно вперше було позначене на мапах. Свою назву поселення отримало від прізвища першого землевласника — козацького підполковника Шибека І. Д., що заснував тут слободу, оселивши своїх людей.

1716 маєток перейшов в орендне володіння Макарову О., що був кабінет-секретарем Петра I. У 1785 р. українська слобода Шибекіна (Шибікина) перейшла у володіння Барятинської Є. П.. З 1836 р. Шебекіне було родовим маєтком Ребіндерів. В 1839 році було збудовано Алексєєвський цукровий завод. У 1847 році збудований цегельний завод. У 1875 році були побудовані винокурня і двоповерховий млин. У 1896 році закінчилося будівництво залізничної лінії з Бєлгорода на Куп'янськ. Від неї була збудована залізниця до слободи Шибекіної. В 1905 році Ребіндер О. О. побудував електростанцію. В 1907 році для цукрового заводу був придбаний у Берліні паровоз. «Алексєєвський» цукровий завод став найбільшим в Росії. В 1914 році збудовано шкіряний завод. Перед революцією у слободі Шибекіній, окрім цукрового і шкіряного були спиртовий, крейдяний і цегельний заводи, а також працювали сільськогосподарські майстерні.

В 1928 році Шебекіно стає центром повіту. 1938 року надано статус міста. У повоєнний час Шебекіно розвивалося як місто хіміків. В 1948 році розпочалося будівництво хімічного заводу, що виробляє жирозамінники і мийні засоби на основі поверхнево-активних речовин. У СРСР були широко відомі пральні порошки «Новость», «Кристалл», «Нептун», випускалися також рідкі мийні засоби «Фея», «Альфия», «Ива».

У місті відсутня будь-яка українська освіта. Триває русифікація корінного українського населення.

Економіка[ред. | ред. код]

У місті працюють заводи хімічний, біохімічний, побутової хімії, машинобудівний, автоспецустаткування, залізобетонних виробів, крейдовий, обробних матеріалів; комбінат будівельних матеріалів.