Шевельов Марк Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марк Іванович Шевельов
рос. Марк Иванович Шевелёв
Народився 11 (24) жовтня 1904(1904-10-24)
Санкт-Петербург
Помер 6 жовтня 1991(1991-10-06) (86 років)
Москва
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Національність єврей
Діяльність авіація
Alma mater Ленінградський інститут інженерів шляхів сполучення
Учасник Німецько-радянська війна
Посада начальник Полярної авіації Головпівнморшляху
Військове звання CCCP air-force Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант авіації
Партія КПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Кутузова II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден Дружби народів

Марк Іванович Шевельо́в (рос. Марк Иванович Шевелёв; нар. 11 (24) жовтня 1904(19041024) — пом. 6 жовтня 1991) — радянський військовий і полярний льотчик, генерал-лейтенант авіації (1943), Герой Радянського Союзу (1937).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Санкт-Петербурзі в родині службовця. Єврей.

З червня 1920 року — в лавах РСЧА. Брав участь в громадянській війні в Росії: червоноармієць 236-го окремого стрілецького батальйону бронепотягу № 110 на Південному фронті. Член РКП(б) з 1921 року.

У 1925 році закінчив факультет повітряних сполучень Ленінградського інституту інженерів шляхів сполучення. Працював у Цивільному Повітряному Флоті СРСР (ЦПФ СРСР). З лютого по грудень 1928 року вдруге призивався до лав РСЧА, був авіаційним техніком Науково-дослідницького інституту ВПС РСЧА.

З 1929 року — керівник повітряної частини чотирьох полярних експедицій у Карське море, де набув значного досвіду льотчика полярної авіації. З 1933 року — начальник авіації морських служб Головпівнморшляху при РНК СРСР, пізніше — начальник Полярної авіації Головпівнморшляху.

Під час підготовки першої радянської повітряної експедиції на Північний полюс Марк Шевельов, як один з найдосвідченіших полярних льотчиків, був включений до її складу й призначений заступником начальника експедиції. У травні 1937 року він вміло керував висадкою в районі північного полюсу експедиції на чолі з Іваном Папаніним і доправкою обладнання для наукової станції «Північний полюс-1».

З січня 1939 року — заступник начальника Головпівнморшляху СРСР. У березні 1941 року зарахований до складу РСЧА з відрядженням в народне господарство та залишенням на попередній посаді.

З початком німецько-радянської війни призначений заступником командира 81-ї авіаційної дивізії далекої дії, сформованої на базі особового складу і матеріальної частини Полярної авіації Головпівнморшляху. З листопада 1941 року — заступник начальника штабу 3-ї авіаційної дивізії далекої дії. З лютого 1942 року — начальник штабу авіації далекої дії (АДД). 5 травня 1942 року присвоєне військове звання «генерал-майор авіації».

У квітні 1944 року звільнений з займаної посади, перебував у резерві штабу АДД. З серпня 1944 року — начальник повітряної траси Красноярськ — Аляска з перегону авіаційної техніки зі США до СРСР. Одночасно з серпня 1944 року — член колегії ЦПФ СРСР.

З листопада 1946 року — заступник начальника Головного управління ЦПФ СРСР. У січні 1953 року відсторонений від посади через відмову виступити із засудженням заарештованих у справі «лікарів-отруювачів». З квітня 1953 року — помічник командувача 23-ю повітряною армією з аеродромної служби (Далекий Схід), а з січня 1954 року — заступник начальника штабу цієї ж армії.

У 1955 році закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова. Повернувся у Полярну авіацію з залишенням у кадрах Червоної армії. З листопада 1955 року — начальник Полярної авіації — заступник начальника ГУ Головпівнморшляху при Раді Міністрів СРСР. З 1960 року — начальник Полярної авіації ЦПФ СРСР, організував і брав участь у 24 арктичних і одній антарктичній високоширотних полярних експедиціях. Керівник 15-ї радянської арктичної експедиції.

1971 року генерал-лейтенант авіації М. І. Шевельов вийшов у відставку, проте ще протягом 17 років продовжував працювати головним інспектором Управління Північного морського шляху при Міністерстві морського флоту СРСР. З 1988 року — на пенсії.

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 1-2 скликань (1937–1950).

Мешкав у Москві, де й помер 6 жовтня 1991 року. Похований на Троєкурівському цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Ім'ям Марка Шевельова було назване судно Міністерства річкового флоту СРСР.

Посилання[ред. | ред. код]