Шеверняєв Іван Сидорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іван Сидорович Шеверняєв (нар. 4 липня 1937(19370704), с. Тхарін, Рогачовський район, Гомельська область Білоруська РСР, СРСР — пом. 2002, Одеса, Україна) — український радянський діяч білоруського походження, начальник Одеської залізниці. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у родині колгоспника.

У 1954 році вступив до Гомельського технікуму залізничного транспорту, який закінчив у 1957 році й був направлений на Казанську залізницю, де у квітні 1957 року розпочав трудову діяльність черговим по коліях станції Канаш.

У серпні 1957 року призначений черговим по станції Канаш.

З січня по липень 1958 року виконував обов'язки начальника технічної контори цієї ж станції.

З липня 1958 року по квітень 1960 року працював поїзним диспетчером Канашського відділення Казанської залізниці.

У квітні 1960 року почав працювати старшим вагарем на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці.

У липні 1960 року був призначений комерційним ревізором Дніпропетровського відділення.

У травні 1961 року призначений старшим помічником начальника станції Сухачівка Придніпровської залізниці.

З жовтня 1964 року по вересень 1965 року працював поїзним диспетчером Дніпропетровського відділення.

З вересня 1965 р. — начальник станції Сухачівка Придніпровської залізниці.

У травні 1967 року переходить в управління Придніпровської залізниці, де його призначають старшим черговим помічником начальника оперативно-розпорядчого відділу служби руху.

У 1968 році закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту імені Калініна.

Член КПРС з 1968 року.

У серпні 1969 року став змінним заступником начальника служби руху. У лютому 1970 року призначений заступником начальника служби руху Придніпровської залізниці.

У лютому 1976 року — начальник Знам'янського відділення Одесько-Кишинівської залізниці.

У лютому 1977 року призначений начальником служби руху - заступником начальника Одесько-Кишинівської залізниці.

Після розділення у жовтні 1979 року Одесько-Кишинівської залізниці на Одеську й Молдовську зайняв пост 1-го заступника начальника Одеської залізниці.

У березні 1981 — грудні 1986 р. — начальник Одеської залізниці.

З грудня 1986 р. — директор Одеської філії інституту «Дніпрозалізничпроект».

У 1992 році призначений представником Укрзалізниці в Республіці Болгарія.

Потім — на пенсії у місті Одеса.

Нагороди[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.

Посилання[ред.ред. код]