Шевирьов Петро Якович

Шевирьов Петро Якович
Народився	23 червня (5 липня) 1863 Харків, Російська імперія
Помер	8 (20) травня 1887 (23 роки) Шліссельбург, Санкт-Петербурзька губернія ·повішення
Країна	Російська імперія
Діяльність	політик
Alma mater	гімназія і Санкт-Петербурзький державний університет
Партія	Q4456237?
Конфесія	православ'я

Петро Якович Шевирьов (23 червня (5 липня) 1863(18630705), Харків, Харківська губернія, Російська імперія — 8 травня (20 травня) 1887, Шліссельбург, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія) — російський революціонер-народоволець. Один з організаторів «Терористичної фракції» партії «Народна воля», що готувала замах на імператора Росії Олександра III.

Життєпис

Народився 5 липня 1863 року в харківській купецькій родині. Мав брата Івана — відомого російського ентомолога. Батько, Яків Іванович Шевирьов, походив з російського міста Калуга. Мати — Варвара Іванівна Шевирьова. Закінчив третю Харківську гімназію. У 1883 почав навчатися в Харківському університеті, пізніше перейшов до Санкт-Петербурзького університету.

Взимку 1885—1886 років організував у Санкт-Петербурзі нелегальний студентський гурток «Союз земляцтв».

Наприкінці 1886 року разом із революціонером Олександром Ульяновим Шевирьов організував у Санкт-Петербурзі «Терористичну фракцію» партії «Народна воля». Разом вони та інші діячі організації готували замах на російського імператора Олександра III. Замах мав відбутися 1 березня 1887 року — рівно через 6 років після вдалого замаху на Олександра II. Метою організації було повалення царату та самодержавства. Петро Шевирьов відігравав провідну роль у «Терористичній фракції». Революціонер Євген Яковенко свідчив:

Шевирьов був ініціатором, натхненником і збирачем кружка. Ульянов — його залізною скріпою і цементом. Без Шевирьова не було б організації, без Ульянова не було би події Другого 1 березня, організація розпалася б, справа не була б добігла б кінця.

У лютому 1887 року Петро Шевирьов, який хворів на туберкульоз, під наполяганнями лікарів вирушив у Ялту. Тим часом у Санкт-Петербурзі царська міліція розкрила наміри організувати 1 березня замах на імператора. У зв'язку з цим 7 березня у Криму Шевирьова було заарештовано і доправлено у Санкт-Петербург. Під час одного з допитів Шевирьов заявив:

Коли мені доведеться постати перед судом, я не має наміру викладати своїх поглядів… Ми тільки продовжуємо справу наших попередників. Ними вже досить було зазначено, чим викликаний терор і чого домагаються революціонери. Немає потреби при кожній сутичці, при всякому бої з урядом викладати своє сгеdо. Це особливе зайве, бо суд негласний: і судять потайки, і вішають потайки… Як б не були явними докази, найпрактичніше заперечувати свою участь у справі. Цим, з одного боку, уникаєш небезпеки сказати що-небудь зайве, що може зашкодити кому-небудь з товаришів, а з іншого боку – чим значнішими ми будемо здаватися нашим ворогам, тим легше буде боротьба з ними…

Оригінальний текст (рос.)

Когда мне придется предстать перед судом, я не намерен излагать своих воззрений… Мы продолжаем только дело наших предшественников. Ими уже достаточно было указано, чем был вызван террор и чего добиваются революционеры. Нет нужды при каждой стычке, при всякой схватке с правительством излагать свое сгеdo. Это тем более излишне, что суд негласный: и судят тайком, и вешают тайком… Как бы ни были явны улики, практичнее всего отрицать свое участие в деле. Этим, с одной стороны, избегается опасность сказать что-нибудь лишнее, что может повредить кому-либо из товарищей, а с другой — чем значительнее мы будем казаться нашим врагам, тем легче будет борьба с ними…

Судовий процес проти затриманих організаторів замаху на Олександра III увійшов в історію як процес «Другого 1 березня». 19 квітня Петра Шевирьова та чотирьох інших революціонерів-народовольців було засуджено до страти. 20 травня 1887 року в Шліссельбурзькій фортеці Шевирьова було страчено повішенням.