Шевченко Володимир Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шевченко Володимир Павлович
Народився 5 січня 1941(1941-01-05) (78 років)
село Підгородне,
Дніпропетровський район,
Дніпропетровська область
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність науковець
Alma mater Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Заклад Донецький національний університет імені Василя Стуса
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Державна премія України в галузі науки і техніки
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Заслужений діяч науки і техніки України

Шевченко Володимир Павлович (5 січня 1941) — український механік, доктор фізико-математичних наук, професор (1984), академік НАНУ (Відд. механіки, механіка, 04.1995); Донецький національний університет, ректор (07.1986-2010), завідувач кафедри теор. і прикладної механіки (з 09.1970); чл. Ради з питань науки і науково-тех. політики при Президентові України (з 03.1996); чл. президії Нац. ради Конгресу укр. інтелігенції (з 1995); голова Донец. обл. об'єднання Всеукр. товариства «Просвіта»; чл. президії Нац. комітету України з теор. і прикладної механіки (з 1999); чл. Президії НАНУ (з 1996); голова Ради ректорів ВНЗ Донец. обл. (з 1988); голова Донец. наукового центру НАНУ і Мін-ва освіти і науки України (з 1996); чл. президії ВАКу України (з 1996); член Держ. акредитаційної комісії України; чл. Комітету з Держ. премій України в галузі науки і техніки (з 06.2006).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 5 січня 1941 (с. Підгородне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область); українець за національністю та за вихованням; батько Павло Андрійович (1916—1942) — військовий; мати Наталія Юхимівна (1917) — пенс.; дружина Галина Євгенівна (1944—1995); дочка Олена (1966) — лікар міськлікарні, к.мед.н.; син Павло (1971) — проф. Сиднейського університету.

Освіта: Дніпропетровський державний університет, мех.-мат. факультет (1957–1962), «Механіка»; док. дис. «Методи фундаментальних розв'язків в теорії тонких пружних оболонок» (1982, Казан. держ. університет). 1962-65 — аспір., 1965-68 — асистент, доцент кафедри теор. механіки, Дніпроп. держ. університет. 09.1968-09.70 — доцент, з 09.1970 — завідувач кафедри теор. і прикладної механіки, проф., 05.1971-02.75 — декан математ. факультету, 02.1975-07.86 — проректор з навч. роботи, з 07.1986 — ректор, Донец. державний університет (з 09.2000 — Донец. нац. університет). 1985-94, з 2002 — деп. Донец. облради. 1992—2002, з 2006 — чл. Донец. міськвиконкому. Чл. Ради з питань мовної політики при Президентові України (02.1997-11.2001).

Володіє англійською мовою. Захоплення: література, музика, спорт.

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Автор (співав.) близько 150 наук. праць, зокрема 5 навч. посібників, монографії: «Граничные интегральные уравнения в теории пластин и оболочек» (1986, співав.), «Задачи термоупругости тонких оболочек с разрезами» (1988, співав.), «Механика композитов. Т.7. Концентрация напряжений» (1998, співав.).

Докторська дисертація В.П. Шевченка (1982 р.) присвячена методам фундаментальних розв'язків у теорії тонких пружних оболонок. Наукові ж інтереси значно ширші. Зокрема, вони охоплюють питання розвитку теорії фундаментальних розв'язків у задачах про деформування оболонкових конструкцій довільної гауссової кривини.

Значну увагу вчений приділяє відродженню національної інтелігенції, пошуку талановитої молоді. За його ініціативи відкрито україномовний ліцей при ДонНУ та Гуманітарний інститут у Маріуполі, розроблено та впроваджено в життя концепцію другої вищої освіти, у п'яти містах Донецької області започатковано центри з підготовки та перепідготовки спеціалістів.

Нагороди, відзнаки, звання[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]