Шевченко Григорій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шевченко Григорій Іванович
Taras Shevchenko painting 0336.jpg
Малюнок «Се мій батько», який приписується Тарасу Шевченко
Народився 1781
Керелівка, Звенигородський повіт, Брацлавське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита (Республіка Обох Націй)
Помер 2 квітня 1825(1825-04-02)
Керелівка, Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Поховання Шевченкове
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність селянин
Батько Шевченко Іван Андрійович
У шлюбі з Бойко Катерина Якимівна
Діти Шевченко Тарас Григорович, Шевченко Йосип Григорович, Шевченко Микита Григорович, Красицька Катерина Григорівна і Бойко Ярина Григорівна
Могила Григорія Шевченка в селі Шевченковому, колишній Керелівці. Сучасний стан

Шевче́нко Григо́рій Іва́нович (нар. 1781(1781) — пом. 21 березня (2 квітня) 1825)[1] — батько Тараса Григоровича Шевченка.

Влітку 1802 року одружився з моринською дівчиною Катериною Якимівною Бойко.

Подружжя мешкало у провулку Могильних в селі Керелівка (нині Шевченкове) Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородського району Черкаської області), у хаті чоловікового батька — Івана Андрійовича Шевченка.

Тут народились:

В 1810 році переселилося до Моринців Звенигородського повіту. У цьому селі жив батько Катерини — Яким Бойко, але родина Шевченків оселилася не в тестя, а окремо, у дворі кріпака Колесника (по вуличному — Копій), садиба якого пустувала, бо самого господаря за непослух панові заслано до Сибіру.

Тут народились діти:

Наприкінці 1815 родина Григорія Шевченка повернулася до Кирилівки в хату Івана Шевченка, потім — у хату, куплену в П. Тетерюка; з 1817 родину записано в книгах кирилівської церкви. 1822 віддав Тараса Шевченка у навчання до Павла Рубана.

Тут народились діти:

20 серпня (1 вересня) 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла дружина Катерина.

7 (19) жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Бойко-Терещенко (двоюрідною сестрою Катерини), в якої вже було троє дітей.

Від другого шлюбу народилась сестра:

Чумакував, а також возив панську пшеницю до Одеси, Києва та ін. міст. У мандрівки брав із собою Тараса. Про одну з таких подорожей Шевченко згадав у повісті «Наймичка».

Пізньої осені 1824 рок у непогоду він застудився у дорозі, занедужав. Коли його привезли у Кирилівку, зовсім зліг.

Перед смертю батько залишив відоме передбачення: «Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба, він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його мов наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе» (Спогади про Тараса Шевченка. — К.: Дніпро, 1982. — С. 22-23). Господарювання в домі доручив старшому синові Микиті.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Жур П. Труди і дні Кобзаря: Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / Петро Жур ; вступ ст. М. М. Павлюка. — Київ : Дніпро, 2003. — (Бібліотека Шевченківського комітету) — С. 19 (ЦДІА України. - Ф. 127, оп. 1015, спр. 121, Арк. 66). У «Шевченківській енциклопедії» (Шевченківська енциклопедія: В 6 т. – К.: НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка, 2015. – Т. 6. – С. 872) дату смерті подано лише за старим стилем. 

Джерела[ред. | ред. код]