Шевченківський район (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Шевченківський район
Основні дані
Країна: Україна Україна
Місто: Львів
Код КОАТУУ: 4610137500
Населення: 144 242
Географічні координати: 49°52′11″ пн. ш. 23°59′03″ сх. д. / 49.86999999999999744° пн. ш. 23.984166670000000465° сх. д. / 49.86999999999999744; 23.984166670000000465Координати: 49°52′11″ пн. ш. 23°59′03″ сх. д. / 49.86999999999999744° пн. ш. 23.984166670000000465° сх. д. / 49.86999999999999744; 23.984166670000000465
Населені пункти: смт Брюховичі
Мапа району
Районна влада
Адреса адміністрації: м. Львів, вул. Липинського, 11, 79058
Голова РДА: Олександр Удовенко

Шевченківський район — один із районів Львівської міськради, що охоплює територію центрально-північної частини міста Львова: місцевості Голоско, Замарстинів, Збоїща, Гаврилівка (Підзамче), частково Рясне, Клепарів, і смт Брюховичі.

Назва[ред.ред. код]

Район названо на честь геніального українського поета та художника Тараса Шевченка. Окрім того, адміністративною межею району, яка відокремлює його від Залізничного району міста, є вулиця Шевченка (колишня Янівська) — одна з головних транспортних артерій міста.

Населення[ред.ред. код]

Кількість населення Шевченківського району Львова поступово скорочується

Рік мешканців
2011 144 242
2010 144 830
2003 147 295

[1]

Національний склад Шевченківського району за переписом населення 2001 р.:

Національність %
українці 91,5
росіяни 5,9
поляки 0,8
білоруси 0,3
євреї 0,2
цигани 0,1
вірмени 0,1
інші 0,3
не вказали 0,8

Розподіл національностей за рідною мовою:

Національність Усього,

осіб

Частка,

%

Рідна мова
своєї

національності

українська російська
осіб % осіб % осіб %
українці 134 092 91,5 133 151 99,3 - - 898 0,7
росіяни 8 715 5,9 7 634 87,6 1 071 12,3 - -
поляки 1 176 0,8 506 43,0 626 53,2 42 3,6
білоруси 439 0,3 127 28,9 127 28,9 185 42,1
євреї 223 0,2 15 6,7 82 36,8 126 52,5
цигани 126 0,1 86 68,3 37 29,4 2 1,6
вірмени 93 0,1 35 37,6 18 19,4 40 43,0
німці 61 0,0 13 21,3 31 50,8 17 27,9
молдовани 50 0,0 19 38,0 17 34,0 14 28,0
інші 410 0,3 143 34,9 125 30,5 131 32,0
не вказали 1 104 0,8 - - 1 0,1 1 0,1

Історія[ред.ред. код]

Перші поселення[ред.ред. код]

Території, які входять до складу Шевченківського району, віддавна були заселеними. Зокрема археологічні дослідження на території смт Брюховичі, які проводили археологи Інституту українознавства ім. Івана Крип'якевича НАН України засвідчили, що в районі сучасної вулиці Фруктової ще в часи мезоліту жили люди (культура Вороців-Старуня VI-IV тис. до н. е.), а також залишки печерного поселення. За місцевими переказами на горбі понад нинішнім кладовищем колись було язичницьке капище.

Середньовіччя[ред.ред. код]

Оскільки українцям було заборонено селитись в межах міських мурів, то вони жили на Жовківському передмісті. Згодом площа стала західною околицею місця компактного проживання однієї з двох єврейських громад Львова — заміської.

Решта територій, що згодом увійшли до складу Львова у 13-14 столітті, мали статус приміських сіл, зокрема з ХІІІ століття відоме поселення Клепарів. 10 січня 1359 року у літописах вперше згадується село Збоїська, назва якого походить від слова збуй, тобто розбишака — таку репутацію мали місцеві мешканці — ватаги збоїв жили грабунком купецьких валок, грабунку дідичів та міщан.[2]

Назва села Замарстинів походить від прізвища його засновника львівського міщанина Йогана Зоммерштайна, який заснував його у 1389 році. Трохи пізніше, у 1401 році міщанин Миколай Циммерманн купив 2 лани землі біля урочища Оловсько (Головсько) та заклав тут поселення Голоско. У 1415 році воно перейшло у власність міста, а вже у 1470 році міщанин Ян Гань заклав ще одне поселення, яке отримало назву Голоско Мале.

Хоча на території Брюхович люди почали селитись в часи мезоліту, однак системне освоєння цієї землі розпочалось з 1415 року, про що згадує Денис Зубрицький у «Хроніці міста Львова». Король Владислав II Ягайло своїм привілеєм від 18 вересня 1415 року надав Львову великі обшири-розлогі ґрунти, порослі чагарником і лісами, що належали Львівському староству, з правом використовувати їх і закладати колонії. На цих територіях згодом виникло міське село Брюховичі, перша згадка про яке датується 1440 роком.[3]

Буйний характер тутешніх мешканців давався взнаки не один раз, зокрема 1527 року біля Львова було зібрано шляхетське ополчення для походу на Молдову. Однак ополченці збунтувались, а осередком їхнього бунту стало село Збоїща. Шляхетське ополчення обложило Львів, де тоді перебував король, та виїдало курей і когутів у навколишніх селян. Тому цей бунт назвали «кокошою війною».

У 15351560-х роках місто викупило багатий маєток з гарними землями, ставками та виноградникам (в давні часи Клепарів славився вирощуванням винограду та вибілюванням полотна). Мешканці Клепарова займалися городництвом і садівництвом. Славу Клепарову принесли клепарівські черехи (гібрид вишні і черешні, що ріс тільки у Львові).

За свідченнями бургомістра Львова Мартина Ґросваєра під час облоги Львова військами Богдана Хмельницького і Тугай-бея 5 жовтня 1648 року вночі «неприятель не наступав, лише спалив міське село Брюховичі, вирізав чоловіче населення, а білоголову стать забрав у неволю, знищивши нечисленні маєтки».

Однак мешканці львівських околиць цілком могли собі дати раду з озброєними нападниками, що сталось у 1691 році, коли до міста підійшли татари. Вони без особливих зусиль захопили Замарстинів та готувались до штурму міста, коли несподівано на них ззаду напала ватага збоїв. Напад був такий раптовий, що нападникам вдалося пробитися в саму середину татарського табору і зарубати кількох воїнів. Зчинився переполох і татари, не орієнтуючись у кількості нападників, кинулися тікати. Багато їх загинуло в мочарах, потонуло в Полтві. За ці заслуги магістрат пробачив мешканцям Збоїщ попередні провини та дозволив з'являтись у місті, однак з умовою, що вони припинять займатись розбоєм.

XIX століття[ред.ред. код]

На початку XIX століття ці дільниці залишались бідним передмістям, зокрема Замарстинів був районом бідноти та люмпенів, саме тому тут відбувались часті виступи проти Львівського магістрату. У 1804 році магістрат вимагав від жителів Замарстинова виконання кріпосних повинностей, що останні відмовилися виконувати. Це стало причиною продажу Замарстинова у приватну власність, після чого до його жителів все ж було застосоване кріпосне право. Замарстинів залишався селом до 1930 року. Так само приміським селом залишалось і Рясне, однак через етнічні відмінності ближче до Львова селились поляки — у Рясній Польській, натомість західніше — українці — у Рясній Руській.

Також у ті часи було інше русло Полтви. Тоді вони пролягало між вулицями Сонячною та Полтв'яною (суч. Проспект Чорновола), причому річка була настільки широка, що на ній навіть був острів, який видно на плані міста 1829 року.

Бурхливий розвиток цих територій починається з будівництвом залізниці у 1870 році — через Підзамче на Броди та Підволочиськ, а у 1886 році — через Брюховичі до Белжця. Саме тоді тут з'явився нафтопереробний завод, до якого протягнули залізничну колію. Натомість Брюховичі стало місцем поселення заможних львів'ян — тут з'являлись дорогі вілли та відпочинкові оселі. З 1889 року Брюховичі почали розвиватися як рекреаційна зона Львова, селище було включене в офіційний список кліматичних курортів. У 1888 році було засновано Янівський цвинтар, який згодом став другим за значенням некрополем Львова. Наприкінці XIX століття почали перекривати русло Полтви, а посталий на її місці проспект та прилеглі вулиці почали забудовувати престижними сецесійними кам'яницями.

1900-1939 роки[ред.ред. код]

ХХ століття розвиток територій сучасного Шевченківського району продовжився за рахунок будівництва трамвайних колій[4].

Зокрема у 1907 році трамвайна колія була прокладена по вулиці Волинській до Міської електричної ремізи (тепер Трамвайне депо N2). Того ж року трамвайну колію проклали і по вулиці Замарстинівській, щоправда вона тоді завертала на Підзамче. У жовтні наступного року трамвайний рух почався до Янівської рогатки, яка тоді була на Фридріхівці за Янівським цвинтарем. І лише у 1930 роках її продовжили до мосту через залізницю, де тепер розворотне кільце трамваю N7. Фактично ця конфігурація, з незначними змінами, трамвайних колій використовується і зараз. Примітною подією початку ХХ століття стало будівництво Брюховицького форту — одного з 11 фортів, які оточували Львів по периметру — у ході І світової війни тут точились бої[5].

Територія сучасного Шевченківського району віддавна були місцем компактного проживання єврейської громади. 22 та 23 листопада 1918 року, після того, як з міста відступили українські війська польське військо та міське шумовиння погромило єврейські дільниці, а жертв цієї масакри звозили до театру «Колізей».

Втім бої між українськими та польськими військами точились тут і на початку 1919 року. Зокрема 18 лютого 1919 року у рамках Польсько-Української війни, після артпідготовки польські підрозділи атакували Збоїща і Кривчиці. Сильну атаку піхота УГА відбила за допомогою артилерії.

У міжвоєнні роки на цих територіях переважадл польське населення, зокрема станом на 1925 рік у селі Замарстинові проживало 6000 поляків, 3500 євреїв та 2500 українців. Водночас міжвоєнний період був часом інтенсивного збільшення території Львова. Зокрема у 1930-х роках до складу Львова увійшла південна частина Рясної Польської, яка тоді називалась Баторівка. Також у 1930-х роках була розбудована вулиця Клепарівська. На початку ХХ століття виникла вулиця, яка вже у 1936 році носила ім'я Мазепи, а за радянських часів — Топольна та імені міста Печ, згодом їй повернули історичну назву Гетьмана Мазепи.

ІІ світова війна[ред.ред. код]

Шевченківський район мабуть найбільше постраждав в роки ІІ світової війни з-поміж територій інших районів Львова — саме тут розташовувалось єврейське гетто та Янівський концтабір. Втім бої навколо Брюхович між польськими та німецькими військами точились ще у вересні 1939 року. 19 вересня 1939 року група генерала Казимежа Соснковського намагалась прорватися через Брюховицькі ліси до

Члени Зондеркоманди 1005 біля машини для перемелювання кісток у Янівському концтаборі. 1943 рік

Львова, однак її розбили гітлерівці. Протягом короткого періоду першого радянського захоплення Львова тут у приміщенні колишнього костелу святого Казимира було розташовано Замарстинівську в'язницю. У червні 1941 р. Замарстинівська тюрма стала місцем масового винищення енкаведистами сотень людей. Тепер комплекс Малих касарень належить до Львівського Державного Університету Внутрішніх Справ, а у відновленому храмі Святого Хреста відбуваються Богослужіння.[6]

А вже за гітлерівських часів вулиця Замарстинівська стала головною вулицею львівського гетто, що було відокремлене від «арійської частини» міста колючим дротом. Через його територію продовжували рухатися трамваї, але без зупинок. Всього у гетто було загнано понад 100 тисяч євреїв, більшість з яких загинула у нацистських таборах смерті.[7]

До війни у цій дільниці Львова була чимало синагог, однак в роки ІІ світової війни більшу частину їх було знищено гітлерівцями. Зокрема у 1942 році було знищено синагогу Темпль на площі Старий Ринок, на вулиці Сонячній синагогу Товариства вивчення Тори, синагогу «Сонячний промінь» на вулиці Медовій та інші — після війни їх так і не відновили. 2-16 червня 1943 року на території гетто відбулось повстання, яке було ліквідоване жандармерією.

Ще одним жахливим місцем, створеним гітлерівцями у Львові став Янівський концтабір, який так само посідає окреме місце в національній історії євреїв. За радянських часів на його місці створили виправну колонію (ВЛ-315/30)[8]

Радянський період[ред.ред. код]

Школа № 91
Вид на північно-західну частину Львова—Рясне

На початку 1950-х років площу колишнього Зернового ринку планували перетворити на величезну Центральну площу з велетенським монументом Сталіну. Однак ці плани так і не здійснились, окрім будівництва неоковирного готелю «Львів» та 7-ми поверхового будинку за адресою проспект Чорновола, 3. У 1950-х роках до Львова було приєднано Старі Збоїща та Нові Збоїща.

У 1960-х територію між вул. Грінченка, Хмельницького та Мідною забудували панельними п'ятиповерхівками. У наступні десятиріччя з'явилося кілька масивів 9-поверхових будинків. Перший такий видовжений будинок на вул. Хмельницького, 267—269 місцеві мешканці назвали «Китайською стіною». Зі східного боку вул. Хмельницького будувалися промислові підприємства. Також у 1970-х-1980-х роках було остаточно перекрито русло Полтви в районі вулиці Замарстинівської. У 1970-х роках особливо бурхливо розвивався район вулиці Івана Мазепи (тоді Топольна, вулиця імені міста Печ). Його забудували багатоповерхівками, а у 1978 році сюди проклали тролейбусну лінію N13. Втім це не позбавило цей район, передусім Збоїща слави кримінального, зокрема через наявність тут циганського осередку «Індія». Так само бурхливо розвивався район сучасного проспекту Чорновола, зокрема однією з примітних споруд тут є зведений у 1980-х роках будинок побуту «Ювілейний», автор проекту Володимир Дорошенко.

Трохи пізніше — у 1970-80-х роках почалось освоєння Рясного. Тут, за межею міста у 1970-х роках знаходилась знаменита львівська «барахолка», де можна було купити все, що було недоступним в умовах вічного радянського товарного дефіциту. Офіційне село Рясне увійшло до складу Львова 9 березня 1988 року. Воно стало однією з основних промислових зон міста — сюди було перенесено виробничі потужності великих львівських підприємств «Конвеєру», «Автонавантажувача», «Сільмашу», «Електрону» та інших. На відміну від Сихова, де забудова проводилася за продуманою концепцією, Рясне будувалося, хоча за затвердженим генеральним планом, але окремими фрагментами — силами промислових підприємств. Було збудовано два окремих жилмасиви (Рясне-1 і Рясне-2), 2 школи і 3 дошкільних навчальних заклади. Однак розбудову інфраструктури Рясного так не завершили через кризу 1990-х.

Роки Незалежності[ред.ред. код]

На початку 1990-х років темпи житлового будівництва у Львові різко скоротились, Шевченківський район тоді не був привабливим для бізнесу. Найпримітнішою новобудовою цього періоду став ринок «Галицьке перехрестя». У 1999 році головну вулицю північної частини Львова було перейменовано на проспект Чорновола. З початку 2010-х ситуація у частині Шевченківського району докорінно змінилась. Навколо проспекту Чорновола побудовані бізнес-центри і торгівельно-розважальні комплекси. У 2012 році розпочалась реконструкція АС-2, яка в перспективі має стати основними транспортними воротами на півночі міста.[9] Також ведеться бурхливе будівництво житлових комплексів в інших частинах району.

Основні вулиці та місцевості[ред.ред. код]

Центральною віссю Шевченківського району Львова є проспект Чорновола, який переходить у вулицю Гетьмана Мазепи. У східній частині району такою віссю є вулиця Богдана Хмельницького, яка тягнеться від історичного центру міста до виїзду. Західною межею є вулиця Шевченка, яка одночасно є головною вулицею у Рясному. У районі є ще кілька важливих вулиць, зокрема Замарстинівська, Варшавська. Серед основних місцевостей, які охоплює Шевченківський район, є Голоско, Замарстинів, Збоїща, Підзамче, Рясне, Клепарів, а також селище Брюховичі.

Культура[ред.ред. код]

Батяри[ред.ред. код]

Клепарів, разом із Личаковим був одним із осередків, де наприкінці XIX століття виникла специфічна львівська субкультура — батяри. До альбому Віктора Морозова «Тільку ві Львові» входить пісня «Панна Францішка», в якій оспівані події, що відбуваються на Клепарові.[10]

Музеї[ред.ред. код]

Один з найоригінальніших музеїв — вишитих ікон отця доктора Дмитра Блажейовського — був створений у 1999 році на основі приватної колекції греко-католицького священика Дмитра Блажейовського, який сам створив понад 250 вишитих шедеврів. Музей розташовано на проспекті Чорновола, 2-а[11]

Площа Старий Ринок та прилеглі до неї вулиці вважаються найдавнішою частиною Львова, тому цілком логічно, що саме у костелі святого Івана Хрестителя у 1993 році було створено Музей найдавніших пам'яток Львова. Найціннішим експонатом музею є ікона середини XIV століття «Львівська Богородиця», яка тимчасово зберігається в сховищах Львівської галереї мистецтв.

Зразком сучасного підходу до музейної справи є музей пивоваріння — він не лише розповідає про історію пивоваріння в Галичині, а й слугує рекламним цілям ПАТ «Львівська пивоварня»[12]

У селищі Брюховичі розташовано музей модерної скульптури Михайла Дзиндри, який є структурним підрозділом Львівської галереї мистецтв. Музей розташовано у приміщені, яке скульптор придбав у 1991 році, повернувшись із США, а основою його експозиції стали 800 скульптур, подарованих митцем.[13]

Культові споруди[ред.ред. код]

УГКЦ[ред.ред. код]

До парафії Святого Апостола Андрія входять одразу два храми — розташований на вулиці Варшавській, 38 храм Святого Апостола Андрія та храм святого Іоанна Хрестителя. На парафії працює чотири священики. У 1908 році спільно з римо-католиками українці Клепарова збудували храм Матері Божої Вершечкової, однак українців до нього так і не пустили. Тепер цей храм називається Святого Іоанна Хрестителя. У 1910 році було збудовано новий капличку святого Апостола Андрія Первозданного, а у 1934 році постав мурований храм[14]

Церква священномученика Йосафата і всіх українських мучеників на вулиці Довбуша,24

На вулиці Загірній, 28-а, що в місцевості Збоїща розташована греко-католицька парафія Святого Великомученика Димитрія. На Збоїщах також ведеться будівництво ще одного храму — на вулиці Збоїща, 11, який належить до парафії Священомученика Романа Лиска та всіх новомучеників.

Ще один новозбудований храм на Збоїщах — Святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, який розташовано на вулиці Миколайчука, 20/28[15]

В одному з наймолодших житлових масивів Львова — Рясному є одразу дві греко-католицькі парафії: Святих Апостолів Петра і Павла на вулиці Лукашевича, 15 та Пресвятої Євхаристії на вулиці Величковського, 1 Також на території району, а саме на вулиці Диктовій, 2 розташована Парафія Пресвятого Серця Христового, а на вулиці Лінкольна, 12 каплиця св. Луїджі Оріоне яка належить до парафії Божого Провидіння, на вулиці Стельмаха, 3 споруджується храм, який належить до парафії Святого Василія Великого. Однією з найбільших греко-католицьких церков району є храм святого Великомученика Йосафата, що на вулиці Замарстинівській, 134, який належить до провінції монахів-[[Редемптористи|редемптористів]. І, звичайно, греко-католицький храм є у селищі Брюховичі — Різдва Пресвятої Богородиці.[16]

Серед старих греко-католицьких церков Львова виділяється Василіанський монастир при церкві св. Онуфрія на вулиці Хмельницького, 36. Цей храм споруджено біля підніжжя Замкової гори, на місці дерев'яної церкви княжих часів. Церква кілька разів перебудовувалася. В ній є іконостас пензля Модеста Сосенка з 1908 року. За переказами, тут перебувала ікона Божої Матері, яку малював апостол Лука. Чудотворний образ передав на зберігання у монастир князь Лев. А намісник Галичини князь Владислав Опольський вивіз її до Ченстохови.[17]

Також на Голоско знаходиться монастир чину Найсвятішого Ізбавителя (редемптористів).

УПЦ КП[ред.ред. код]

Однією з найстаріших церков Львова є розташована на вулиці Богдана Хмельницького церква святого Миколая, яка була закладена ще у 1292 році князем Левом.[18] На вулиці Шевченка розташовано відразу два храми, які належать до юрисдикції УПЦ КП. Зокрема за адресою Шевченка, 311-а знаходиться православний храм Пресвятої Трійці. А за адресою вулиця Шевченка,205 Храм Різдва Пресвятої Богородиці (УПЦ КП). До 1939 року каплиця, закрита в 1940-х, в 1958 перебудована під звичайний житловий будинок, при якому також був пункт добровільної народної дружини, а наприкінці 1980-х аптека. У вересні 1990 в будівлі відновили богослужіння, згодом місцева громада реконструювала храм, який освятили у вересні 1994 року.

Окрім того до цієї конфесії належить і Храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться у подвір'ї Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Ще один православний храм — Введення Пресвятої Діви Марії у Храм розташований у Брюховичах.

УАПЦ[ред.ред. код]

Церква святої Параскеви П'ятниці

До найстаріших храмів Львова належить закладений у ХІІІ столітті храм святої Параскеви П'ятниці (вул. Б. Хмельницького, 77), який було закладено теж у ХІІІ ст. Храм перебудували у 1644 р. на кошти молдовського господаря Василя Лупула, який перебував на еміграції в Галичині.[19] Ще один храм УАПЦ розташовано на вулиці Шевченка, 66 — св. Апостола Андрія Первозданного. Саму церкву збудували у 1900 р. за проектом Міхала Ковальчука як костел Святої Родини і монастир оо. Реформатів. У 1950-х — 1980-х роках тут був клуб Мехсклозаводу.

Протестанти[ред.ред. код]

На території Шевченківського району існує декілька церков прибічників протестантської гілки християнства. Костел святого Мартина на вулиці Жовківській, 8 був закладений римо-католиками у 1637 році. До оздоблення доклалися відомі митці Йоганн Георг Пінзель, Мартин Строїнський та Йосиф Маєр. Нині це церква Християн Віри Євангельської-п'ятидесятників «Віфанія»[20]. Євангелістські церкви також є на Замарстинівській, 144 та вул. Папарівка, 1 (Підзамче). У Брюховичах знаходиться всеукраїнський центр Свідків Єгови.

Юдаїзм[ред.ред. код]

До другої світової війни частина території Шевченківського району була місцем компактного проживання єврейської громади, відповідно тут була величезна кількість синагог. Однак в роки ІІ світової війни більшу частину з них було знищено нацистами, після війни за радянської влади їх не відновлювали. Єдина синагога, яка вціліла — на вулиці Вугільній, яку нацисти перетворили на склад. Після війни вона поновила свою діяльність, однак на початку 1960-х років її перетворили на спортивний зал. На початку 1990-х її повернули єврейській громаді міста і зараз там розташовано товариство єврейської культури імені Шолом-Алейхема.[21]

Іслам[ред.ред. код]

З 2015 року у Львові діють мечеть і культурна організація у складі Ісламського культурного центру на вулиці Лінкольна, 29.

Цвинтарі[ред.ред. код]

Янівський цвинтар

Янівський цвинтар був заснований у 1883 році для західної частини Львова. Кладовище розташоване на вулиці Шевченка, на околиці історичної місцевості — Клепарова. Його площа становить близько 38 га. Понад 200 тисяч поховань розташовані на 68 полях. Головний вхід розташований на вулиці Шевченка. Біля входу — колона-капличка з 17 століття, споруджена у 1938 році за проектом архітектора Антона Лобоса на якому поховані визначні українські діячі: генерал УГА Мирон Тарнавський, Ольга Басараб та інші, близько тисячі вояків, що загинули у боях за Львів у листопаді 1918, і полонені з українсько-польської війни 1918-19 років.[22] На території Шевченківського району розташовано найбільший діючий цвинтар міста — Голосківський. Він знаходиться поруч із Брюховецьким лісом, його площа становить 74,8 га. У квітні 2013 Голосківський цвинтар рішенням сесії Львівської міськради розширили на 14,4 га.

Театри, кінотеатри, народні доми, Палаци культури[ред.ред. код]

Наприкінці 1960-х років на початку сучасного проспекту Чорновола було збудовано один з найбільших львівських кінотеатрів — «Мир» на 1200 глядацьких міст. У 1990-х роках він носив назву «Клекіт», однак з 2001 року його було перепрофільовано під нічний клуб «Міленіум».[23] Ще один кінотеатр знаходився на вулиці Богдана Хмельницького, 11 — імені Богдана Хмельницького. Сама будівля, як і кінотеатр на першому поверсі походять з 1913 року, в інтер'єрі збереглися розписи відомого художника Володимира Патика. Кінотеатр з 2007 року не діяв, у 2017 році прийнято рішення про ліквідацію ДКП кінотеатру ім. Б. Хмельницького і створення у його приміщенні Музею театру та кіно[24].

Стадіони[ред.ред. код]

Стадіон СКА

Найбільший спортивний комплекс району, а також один з найбільших у місті — СКА, який знаходиться на вулиці Клепарівській, 39-а. За радянських часів — місце регулярних змагань зі спідвею (Чемпіонати СРСР та Європи), боксу та футболу. У 2008 році тут був проведений Чемпіонат Європи зі спідвею. Раніше, у 1931 році, на цьому місці було збудовано два басейни для 26-го піхотного полку. Тут відбувались змагання з плавання та водного поло серед львівських клубів. Наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років комплекс реконструйовано і доповнено велотреком, критим басейном і групою приміщень для стрільби, багатоборства, кінного спорту. Архітектор Олександр Гукович, інженер Володимир Крюков. У власності ФК «Карпати» перебуває стадіон «Прогрес», який розташовано на вулиці Януша, 1. Він використовуються дитячими командами клубу. На вулиці Золотій, 32 знаходиться збудований у міжвоєнні часи стадіон «Торпедо», на якому з початку 1990-х і до 2008 року працював радіоринок.

Навчальні заклади[ред.ред. код]

Будівля Львівського державного університету безпеки життєдіяльності була споруджена протягом 18531863 рр. як будинок інвалідів, в якому на повному пансіоні могли жити до 500 військових інвалідів. Від 1947 року тут розташовано пожежне училище, яке після численних реорганізацій стало Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності яке випускає фахівців для міністерства надзвичайних ситуацій.[25]

На вулиці Під Голоском знаходяться навчальні корпуси, а також гуртожитки Української академії друкарства  — єдиного в Україні автономного вищого навчального закладу, який готує фахівців в галузі поліграфії та книговидання. Нині в академії навчається 6600 студентів усіх форм навчання. На 20 кафедрах здійснюють навчальний процес і ведуть плідну наукову роботу 34 професори, доктори наук, 195 доцентів, кандидатів наук.[26] Львівський регіональний інститут державного управління при Президентові України — один з не багатьох державних вишів України, які було створено у роки Незалежності. Він розташований у Брюховичах і тут готують державних управлінців.[27] Також на вулиці Кушевича, 5 розташовано Львівську філію Європейського університету[28] та львівську філію Київського національного університету культури і мистецтв.

У Брюховичах розтащовано і релігійні навчальні центри, а саме Василіанський інститут філософсько-богословських студій імені Йосифа Велямина Рутського, а також Семінарію Святого Духа римо-католицької церкви.

Окрім того на території району розташовано ряд вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації а також ліцеїв та коледжів. Зокрема на вулиці Клепарівській, 11 розташовано Львівський кооперативний коледж економіки та права, на Замарстинівській, 167 - Екологічний коледж Львівського національного аграрного університету, на Хмельницького, 50-а розташований корпус Львівського професійного ліцею побутового обслуговування, на Кривчицькій дорозі, 17-а Молодіжний навчальний центр ім. Св. Івана Боско, на вулиці Кривоноса, 18 Львівський професійний ліцей, на вул. Лінкольна, 23 Вище професійне училище комп'ютерних технологій і будівництва, на вулиці Шевченка, 116 Вище професійне училище N29,[29]

Восени 2003 роки на вул. Замарстинівській, 83 розпочала свою роботу львівська філія комп'ютерної академії «Шаг».[30] [31]

Наука[ред.ред. код]

У Брюховичах працює астрономічна обсерваторія Львівського університету. Це одна із найстаріших обсерваторій Східної Європи, заснована у 1771 році.[32]

Медицина[ред.ред. код]

Шевченківський район має розгалужену мережу медичних закладів, які обслуговують як безпосередньо мешканців району, так і міста та області. Ряд медичних закладів мають провідне значення у галузі охорони здоров'я області. Зокрема на проспекті Чорновола, 45-а знаходиться Львівська обласна госпрозрахункова поліклініка.

Львівська комунальна міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги («лікарня на Топольній»)

На вулиці Миколайчука, 9 базується КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Він створений у 20052006 рр. з метою надання цілодобової екстреної медичної допомоги постраждалим при надзвичайних ситуаціях, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на території Львівської області, надає кваліфіковану екстрену медичну допомогу населенню.[33]

На вулиці Замарстинівській, 83 знаходиться Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський шкірно-венерологічний диспансер № 2».

На вулиці Миколайчука, 9 знаходиться найбільший медичний заклад західної України — Комунальна міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги. У цьому ж приміщенні знаходиться ряд медичних центрів, як Міський центр спеціалізованої допомоги хворим на гострий панкреатит, Міський центр ранньої реабілітаційної допомоги хворим з перенесеними розладами мозкового кровообігу, Міський спеціалізований центр лікування і профілактики шлунково-кишкових кровотеч, Львівський обласний офтальмологічний травматологічний центр, Міський центр спецдопомоги потерпілим з поєднаною торако-абдомінальною травмою. Лікарня розрахована на 930 ліжок, з них 180 — хірургічних, 60 — урологічних, 100 — гінекологічних, 60 — нейрохірургічних, 100 — травматологічних. 40 — офтальмологічних, 30 — щелепо — лицевої хірургії, 120 — кардіологічних, 120 — терапевтичних і 120 — неврологічних.[34]

На сусідній вулиці Пилипа Орлика розташовано відразу два великих медичних заклади — перше з них Комунальне підприємство Львівська станція швидкої медичної допомоги розташоване за номером 6. Тут знаходиться центральна диспетчерська управління машинами невідкладної допомоги, водночас в місті розташовано кілька підстанцій, кожна з яких має свою зону відповідальності.[35]

Поруч із станцією швидкої допомоги на вулиці Пилипа Орлика, 4 розташовано Комунальну міську дитячу клінічну лікарню. Щорічно в стаціонарі лікарні отримують медичну допомогу більше 15-ти тисяч дітей, при цьому питома вага жителів районів області становить 20 відсотків; оперується за рік близько 3 тисячі пацієнтів, в тому числі більше 100 новонароджених. Тож лікарня є одним з провідних медичних закладів області в галузі педіатрії.[36]

На вулиці Ужгородській розташована Перша клінічна лікарня (в народі «лікарня на Ужгородській»).

У селищі Брюховичі розташовано міська комунальна лікарня №7, яка має також гінекологічне та педіатричне відділення. У селищі є кардіологічна реабілітаційна лікарня, На території селища працювало 13 санаторіїв і баз відпочинку (на 2800 відпочиваючих на рік).[37]

Рельєф[ред.ред. код]

Вид на Замкову гору у Львові з вулиці Зеленої

Шевченківський район відзначається горбистим рельєфом, водночас самі пагорби підіймаються над долиною річки Полтви, утворюючи майже карпатський краєвид. Саме на території Шевченківського району знаходиться найвища точка Львова — Замкова гора висотою 411 метрів над рівнем моря. На ній стоїть Львівська телевежа, шпиль якої є найвищою точкою у місті. На Замковій горі розбитий парк «Високий Замок» з оглядовим майданчиком (розташований на насипаному впродовж 18691906 рр. копці Унії Люблінської). На цій горі був княжий Високий Замок. Вершина гори Лева розташована за 394 м на південний схід від копця Люблінської унії на Високому Замку.

На захід від Замкової гори, за долиною Полтви, підносяться горби Розточчя.

Над старим єврейським кладовищем та нинішнім Краківським базаром височіє Гицлева гора (339 м над рівнем моря). Її ще називали горою Страт або Справедливості. На її схилі стоїть занедбаний обеліск на честь страчених тут учасників шляхетського повстання 1846 року Теофіла Вісьньовського та Йосифа Капустинського. Від цієї гори тягнеться хребет, найвищою точкою якого є Кортумова гора над Янівським цвинтарем (379 м над рівнем моря). На два-три метри вища за неї ще одна Лиса гора, яка розташована у Брюховицькому лісі.

Парки[ред.ред. код]

Шевченківський район має значну площу зелених зон, парків та скверів, які є улюбленим місцем відпочинку не лише мешканців мікрорайонів, де вони знаходяться, а й усіх львів'ян та туристів.

Зокрема Парк імені 700-річчя Львова — лугопарк розташований у північній частині міста, між вулицями Райніса, Торф'яною, Шеремети та

Замарстинівський лісопарк

проспектом Чорновола. Парк названий на честь 700-річчя міста Львова. Закладений 1958 року на торфовищах лівобережної заплави річки Полтви.

Одним з найкращих місць відпочинку є Брюховецький ліс, загальна площа якого становить 3201 га. Простягається від межі міської забудови Львова (від Голоско) до східний околиць смт Брюховичів. У ландшафтному плані Брюховицький ліс розташований на пагорбах Розточчя.

Особливою популярністю серед туристів користується парк Високий замок, адже тут на вершині Замкової гори знаходиться оглядовий майданчик, з якого можна оглянути все місто. Парк «Високий замок» був заснований в 1835 році (за іншими даними в 1853). Розташований на схилах Замкової (Княжої) гори поблизу парку «Знесіння». Загальна площа парку — 36,2 га.

Замарстинівський лісопарк розташований у північній частині міста, в районі вулиць Мазепи і Пилипа Орлика. Попередня назва — Парк 60-річчя СРСР. Нинішню назву отримав від Замарстинова, стародавнього передмістя Львова, поблизу якого розташований лісопарк. У минулому лісопарк був південною частиною Брюховицького лісу.

«Кортумова Гора» — лісопарк розташований у західній частині міста, на схилах однойменної гори, що є продовженням масиву Розточчя. Від найвищої точки Львова — Замкової гори — Кортумова Гора відділена долиною річки Полтви. Загальна площа лісопарку «Кортумова гора» — 21,4 га.

Водойми[ред.ред. код]

Шевченківський район лежить в долині річки Полтви, яка, втім давно перетворена на головну стічну канаву міста та схована від людського ока у підземний колектор по всій території міста. У межах Шевченківського району в її річище стікає ряд невеликих притоків, зокрема Клепарівсьий, Голосківський та Кривчицький.

На вулиці Богдана Хмельницького знаходиться декоративний ставок площею 0,18 га. Ще один декоративний ставок знаходиться на вулиці Петра Панча. Однак найбільше озер, які мають рекреаційне, а не лише суто декоративне значення розташовано на території Брюхович. Загалом каскад складається з трьох озер. Нижнє(Північне) озеро утворено шляхом спорудження дамби насипу під шосейну дорогу. Озеро штучного походження. Глибина озера 1,2-1,5 м. Довжина озера з ПнЗ на ПдС становить 163 м, ширина у середній частині 77 м. Площа озера — 12551м2 (1,2га). Озеро здано в оренду, купатися заборонено.

Середнє озеро є штучного походження. Довжина озера 120 м. Середня ширина дорівнює 70 м. Площа озера 1440м2(0,144га) глибина у середній частині не перевищує 2,5 м. Рівень води в озері регулюється шлюзами. Озеро орендовано, розводиться риба, купатись заборонено.

Південне (Верхнє) озеро. Озеро заросло болотною рослинністю, різноманітними водоростями, засмічено. Для купання не використовується. В озеро впадає маленький струмочок, який протікає через населений пункт. У північній частині озеро має довжину 94,6 м, ширину 60 м. У південній частині довжина озера сягає 86 м, ширина 26 м. Загальна площа озер — 7912м2.

Окрім того в Брюховичах є став школи-інтернату №104, площа якого становить 2,2 га та ставок на вулиці Львівській, 25а площа якого 0,225 га. Також вздовж вулиці Львівської протікає невеличка річка Брюхівчанка.[38]

Транспорт[ред.ред. код]

Залізничний транспорт[ред.ред. код]

На території Шевченківського району розташована залізнична станція Підзамче (друга назва Львів-Підзамче). Вона розташована за 7 кілометрів від головного залізничного вокзалу і є першою проміжною зупинкою для приміських потягів Краснянського напрямку. Регулярний рух потягів тут почався у 1869 році, а у 19081909 рр. було проведено реконструкцію залізничної станції.

Залізнична станція Підзамче

Окрім того на території Шевченківського району у селищі Брюховичі знаходиться залізнична станція Брюховичі, через яку здійснюється сполучення між Львовом та Рава-Руською.

Від станції Підзамче починається коротка, довжиною 7,5 км. залізнична гілка до станції Личаків. Зараз ця гілка не використовується, однак на її базі планується створення туристичного екскурсійного маршруту.

Також на території району знаходиться невеликі залізничні станції Рясне та Рясне-ІІ

Автостанції[ред.ред. код]

На території Шевченківського району знаходиться автостанція N2, через яку здійснюється автобусне сполучення у північному напрямку, в тому числі автобусами далекого сполучення. Оскільки приміщення автостанції не відповідає сучасним вимогам до таких споруд, то зараз на її території ведеться спорудження нового приміщення автовокзалу. Окрім того на вулиці Шевченка, поблизу Янівського цвинтаря знаходиться автостанція, яка обслуговує приміські автобуси Яворівського напрямку. Щоправда автостанція не має як такого приміщення, є лише диспетчерський пункт — посадка на автобуси здійснюється не з платформ, а з тротуару вулиці Шевченка.[39]

Автобуси, маршрутні таксі[ред.ред. код]

Шевченківський район має розвинуту мережу маршрутних таксі, яка є частиною загальноміської транспортної системи. Автобусним сполученням охоплені фактично всі частини району, включно з селищем Брюховичі.

Трамвай[ред.ред. код]

Першою вулицею, яка отримала трамвайне сполучення, виявилась Жовківська — вже у 1895 році по ній почалось трамвайне сполучення до Жовківської рогатки. Далі трамвайні мережі стрімко розвивались і вже до 1907 року цю лінію було продовжено до Габріелівки (сучасна Промислова), де розташувалось трамвайне депо, по вулиці Замарстинівській до Замарстинівської рогатки і врешті по вулиці Янівській до Янівської рогатки. Згодом було прокладено трамвайні колії по Сонячній (Куліша) та Театинській (Кривоноса) на Високий замок. Ці колії згодом було демонтовано.

1925 трамвай по Сонячній (Куліша) до колії — до 1969 на Куліша, а до 1972 року — на Високий замок. У 1940 році було продовжено трамвайну колію на Янівській (Шевченка) до сучасного розвороту.

У повоєнні роки нумерація трамваїв та їхні напрямки почали наближатись до сучасних, зокрема у 1949 році на Замарстинівській почав курсувати трамвай N4, а на Волинській — трамвай N6. Втім лише з 1952 року трамвай N7 з'єднав вулицю Шевченка з Погулянкою, а з 1972 року він почав курсувати у сучасній конфігурації. Так само з 1952 року трамвай N6 з'єднав вулицю Волинську з Богданівкою, а з 1969 він почав курсувати у сучасній конфігурації, тобто на головний залізничний вокзал. З 1952 року трамвай N4 курсує фактично в сучасній конфігурації. Згодом трамвайна мережа району зазнавала лише косметичних змін.[40]

Тролейбус[ред.ред. код]

Тролейбусне сполучення у Шевченківському районі почало розвиватись пізніше, ніж в інших районах міста — лише у 1960 році тут з'явився тролейбусний маршрут N4, який з'єднав центр міста із стадіоном СКА. У 1971 році він почав курсувати лише від вулиці Зернової, ставши таким чином найкоротшим у місті, а до 1999 року його взагалі було ліквідовано. У 1977 році з'явився тролейбусний маршрут N13, який з'єднав вулицю Зернову із сучасною Липинського, однак вже незабаром його продовжили до вулиці гетьмана Мазепи — за цим маршрутом він курсує і досі.[41]

Ринки, торгівля[ред.ред. код]

Вид на Краківський ринок з вулиці Клепарівської

У Шевченківському районі представлено супермаркети більшості великих роздрібних мереж, які працюють у Львові. Окрім того тут є декілька великих ринків а також міні-ринків. Найвідомішим ринком, звісно, є розташований на вулиці Базарній, 11 Краківський ринок — один з найстаріших ринків Львова, зараз він торгує як продовольчими, так і промисловими товарами. Другим великим ринком, який розташований на виїзді з міста є Галицьке перехрестя. Його юридична адреса — вулиця Поліська, 2, однак фактично він розташований вздовж вулиці Богдана Хмельницького, на ньому торгують лише товарами промислової групи. Третій відомий, завдяки своєму розташування у центрі міста є «Добробут», його адреса — вулиця Стара. Попри невеликі розмір ринку тут торгують як промисловими, так і продовольчими товарами.

Окрім того в Шевченківському районі є міні-ринки. На вулиці Хмельницького, 120 розташоіваний ринок «Підзамче», який належить ТОВ «Дари Львівщини», а на проспекті Чорновола, 67а розташований міні-ринок «Старий рицар».[42]

Промисловість[ред.ред. код]

На території Шевченківського району розташовано чимало підприємств, які належать до радіотехнічної, машинобудівної, харчової та хімічної промисловості, зокрема тут розташовано Ряснянську промислову зону.

Щоправда частина підприємств не витримала кризи 1990-х років і зараз або зовсім припинили свою діяльність, або ж суттєво її скоротили. Водночас ряд підприємств успішно зуміли подолати кризу і зараз займають провідні позиції у економіці Львова та Львівщини. Окремі з них є лідерами галузі в Україні.

До таких великих підприємств належить найстаріший в Україні пивзавод — Львівська пивоварня, яка була закладена ще у 1715 році. Продукція реалізується по всій території України, а також експортується, зокрема до Канади, Молдови, Білорусі, Польщі, Італії, Іспанії, США, Ізраїлю.

Львівська кавова фабрика «Галка» розпочала своє існування у грудні 1932 року, щоправда за цей період вона декілька разів міняла свою назву. Сьогодні спільне українсько-англійське підприємство «Галка Лтд» є не тільки провідним потужним сучасним підприємством, де застосовують новітні технології, але й виробництвом з принциповими позиціями щодо збереження натуральності та екологічності сировини, на основі якої випускається високоякісна готова продукція. На відміну від цих підприємств складною у роки незалежності була доля ВАТ «Завод Львівсільмаш» — єдиного в Україні та СНД спеціалізованого підприємство з випуску машин для хімічного захисту рослин та внесенню в ґрунт рідких мінеральних добрив. Це обприскувачі штангові і вентиляторні, причіпні і навісні.

У 1962 році на базі кількох старих кондитерських підприємств міста, які було засновано ще у XIX столітті було утворено кондитерську фірму «Світоч», яка і заразє одним знайбільших підприємств галузі в Україні.

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.lv.ukrstat.gov.ua/
  2. http://www.pohlyad.com/index.php?id=30&no_cache=1
  3. http://www.kmeller.at.ua/index/0-6
  4. http://www.daily.lviv.ua/?page=transportation&subpage=7
  5. http://www.map.lviv.ua/statti/lytvyn2.html
  6. http://www.territoryterror.org.ua/uk/projects/prisons/zamarstynivska/
  7. http://www.territoryterror.org.ua/uk/museum/ghetto/
  8. http://www.territoryterror.org.ua/uk/publications/details/?newsid=169
  9. http://www.lvivpost.net/content/view/11345/444/
  10. http://www.batyar.lviv.ua/
  11. http://www.lemky.com/history/248-vishiti-ikoni-dmitra-blazhejjovskogo.html
  12. http://www.lvivbeermuseum.com/
  13. http://www.lvivgallery.org/ukr/9/objects.html
  14. http://www.klepariv-warshavska.org.ua
  15. http://www.cerkva-vnls.lviv.ua
  16. http://www.ugcc.lviv.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=29Itemid=61
  17. http://www.travelua.com.ua/lvivshhina/lviv-lvivshchina/vul-bogdana-xmelnickogo/cerkva-ta-monastir-sv-onufriya.html
  18. http://www.lviv.travel/ua/about_lviv/historicalplaces/.../the-church-of-st-nicholas
  19. http://www.haidamac.org.ua/2012/02/ln-paraskevy/
  20. http://www.haidamac.org.ua/2010/02/ln-martyn/
  21. http://www.zsl.yp.lviv.ua/?p=404
  22. http://www.jewishheritage.org.ua/ua/1757/janivskyj-cvyntar.html
  23. http://www.lvivcenter.org/uk/lia/description?ci_objectid=1916
  24. http://portal.lviv.ua/news/2017/04/07/u-lvovi-likviduvali-tri-kinoteatri-shho-bude-na-yih-mistsi
  25. http://www.ubgd.lviv.ua/
  26. http://www.uad.lviv.ua/
  27. http://www.lvivacademy.com/
  28. http://www.lviv.e-u.in.ua/
  29. http://www.robota.lviv.ua/navchalni-zaklady.html
  30. http://www.lviv.itstep.org/
  31. http://www.city-adm.lviv.ua/for-citizen/education/schools/5047-shkoli-sihivskogo-rajonu
  32. http://www.astro.franko.lviv.ua/
  33. http://www.Telemed.lviv.ua
  34. http://www.emergency-hospital.lviv.ua/
  35. http://www.lviv-life-rescuer.org.ua
  36. http://www.Mdkl.lviv.ua
  37. http://www.guoz.lviv.ua/
  38. http://www.together.lviv.ua/index.php?id=753
  39. http://www.vgolos.com.ua/economic/163.html
  40. http://www.lvivtrans.net/tram.php
  41. http://www.lvivtrans.net/troll.php
  42. http://www.dlab.com.ua/rubrika/172

Світлини[ред.ред. код]

Парк 700-річчя Львова
Церква святого Миколая
Вигляд із Замкової гори на вулицю Богдана Хмельницького
Панорама Збоїщ
Панорама Замарстинова (висотна забудова). На передньому плані — східна частина району
готель «Львів»
Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
Вигляд на Кортумову горту з проспекту Чорновола