Очікує на перевірку

Шейко Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Шейко
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'яВолодимир Олександрович Шейко
Дата народження11 січня 1962(1962-01-11) (62 роки)
Місце народженняХарків, Українська РСР, СРСР
Громадянство УРСР
Україна Україна
Національністьукраїнець
Професіяоперно-симфонічне диригування,
хорове диригування
ОсвітаКиївська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
ВчителіГанзбург Григорій Ізраїлевич, Турчак Степан Васильович, Венедиктов Лев Миколайович і Fuat Mansurovd
Праця в операхБольшой театр (Москва)
Київський національний академічний театр оперети
Колективисимфонічний оркестр «Україна»,
Заслужений академічний симфонічний оркестр Українського радіо
Нагороди

 

Народний артист України — 2015 Заслужений діяч мистецтв України — 2003 Почесна грамота Верховної Ради України — 2005
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2019
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
[1]
Орден Дружби
Орден Дружби
Почесна відзнака Міністерства культури України
CMNS: Файли у Вікісховищі

Володимир Олекса́ндрович Ше́йко — український диригент, заслужений діяч мистецтв України, народний артист України, лауреат Національної премії України Імені Тараса Шевченка, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, кавалер ордену "За заслуги" ІІІ ступеня, художній керівник та головний диригент Заслуженого академічного симфонічного оркестру Українського радіо, директор Об'єднання художніх колективів «Музика».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Харкові.

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1981 закінчив Полтавське державне музичне училище імені М. В. Лисенка як хормейстер і теоретик музики.

У 1988 закінчив Київську державну консерваторію імені П. І. Чайковського за фахом «оперно-симфонічне диригування» (проф. Стефан Турчак) та «хорове диригування» (проф. Лев Венедиктов).

У 1989—1991 стажувався у Большому театрі опери та балету (Москва), керівник Фуат Мансуров.

Творча діяльність

[ред. | ред. код]
  • З 1988 — диригент-постановник Київського академічного театру оперети.
  • У жовтні 1990-го створив перший в країні недержавний симфонічний оркестр «Україна», з яким з 1991 по 2002 рік вів широку концертну та гастрольну діяльність (Україна, Росія, Італія, Франція, Португалія, Польща, Хорватія, Швейцарія), здійснив численні записи на Українському радіо і телебаченні, видав низку компакт-дисків (Росія, Італія, Велика Британія, Швейцарія), організував міжнародні мистецькі фестивалі «Зустрічі на Великдень» (Київ, Україна — 2000, 2001, 2002) та «Тенораторіо» (Золотурн, Швейцарія — 1999, 2000, 2001), був одним з організаторів та постановником відкриття VERDIANO-2001 (Буссето, Італія — 2001).
  • 1995—2005 головний диригент Київського академічного театру оперети, де здійснив постановки 15 вистав, серед яких: «Поргі і Бесс» Дж. Гершвіна, «Циганський барон» та «Ніч у Венеції» Й.Штрауса, «Маріца» І.Кальмана, «Граф Люксембург» Ф.Легара та багато інших.
  • З 1996 року викладає на кафедрі оперної підготовки та музичної режисури та кафедрі оперно-симфонічного диригування Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського.
  • У серпні 2005 очолив Заслужений академічний симфонічний оркестр Українського радіо. Здійснив низку масштабних творчих проектів, серед яких «Каяття Давида» В. А. Моцарта, «Симфонічне Євангеліє» А.Караманова, «Страта Степана Разіна» Д.Шостаковича, «Реквієм» Дж. Верді, «Стабат Матер» Дж. Россіні, «Карміна Бурана» К.Орфа (власна сценічна версія), «Фантазії у джазових тонах» О. Саратського, створив цикл оригінальних циклічних теле-радіо проектів «Мистецькі історії», «Я-ВІРТУОЗ!», «Symphonic Mainstream», «RadioSymphony_UA, «Концерти без публіки», «Шедеври», «Бенефіс», «Меседж з України».
  • Бере участь у щорічних міжнародних фестивалях «Київ-Музик-Фест» та «Музичні прем'єри сезону» (Київ, Україна).
  • Під орудою Володимира Шейка Симфонічний оркестр Українського радіо записав більше 400 шедеврів світової та української музики до Фонду Національного радіо. Основні записи здійснюють у Будинку звукозапису Українського радіо. Твори корифеїв вітчизняного музичного мистецтва і молодої композиторської генерації, записані Симфонічним оркестром Українського радіо під орудою Володимира Шейка, регулярно звучать у ефірі національних каналів та ефірах каналів Європейської мовної спілки «European Broadcasting Union» 56 країн світу.
  • За останні шість років провів гастрольні турне з оркестром у 17 країнах світу[2], зокрема, в Китайській Народній Республіці, Південній Кореї, Ірані, Алжирі, Тунісі, Об'єднані Арабські Емірати, Іспанії, Італії, Франції, Португалії, Голландії, Люксембурзі, Бельгії, Румунії, Болгарії, Польщі, Білорусі. Диригував на таких всесвітньовідомих сценах як: Зал Капели ім. М. Глінки (Санкт-Петербург, Росія); Концертхаус (Відень, Австрія); Концертгебау (Амстердам, Голандія); Зал Королеви Єлизавети (Антверпен, Бельгія); Арена Сферістеріо (Мачерата, Італія), Театро Карло Феліче (Генуя), Театр Петруцеллі (Барі), Театр Понкієллі (Кремона), Театр Лучано Паваротті (Модена), Театро Романо (Асколі Пічено, Італія), Театр Політеама Гарібальді (Палермо, Італія); Аудиторіо Національ де Музика та Театро Монументаль (Мадрид, Іспанія);   Гран Театре дель Лісеу та Палау де ла Музика (Барселона, Іспанія);  Колісео, Каса да Музика (Порто, Португалія), Колісео дос Рекрейос (Лісабон, Португалія); Колізей (Нім, Франція), Театро Романо (Вьєн, Франція); Театр опери та балету (Бухарест, Румунія),Театр опери та балету (Тімішоара, Румунія); Державна опера (Русе, Болгарія); Національна Опера Алжиру, Національний Театр Алжиру, Палац Муфді Закарія (Алжир), Сіті Холл (Сеул, Південна Корея), Колізей (Ель-Джем, Туніс), Амфітеатр (Картаж, Туніс), Національна Опера (Туніс), Сіті Холл (Гонконг, КНР), Національна філармонія (Пекін, КНР), Національна опера (Дубай, Об'єднані Арабські Емірати).

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Номінації

[ред. | ред. код]
  • Національна премія України імені Тараса Шевченка 2015 року. На номінацію «Концертно-виконавське мистецтво» висунули концертні програми 2009—2014 років: 160 концертів, кожен з яких став помітною духовно-просвітницькою акцією, висвітив активну мистецьку та суспільну позицію митця, отримав широкий позитивний громадський резонанс. Зокрема, одними із наймасштабніших концертних циклів митця стали музичні медіа-проекти «Мистецькі історії» та «RadioSymphony_UA», де Володимир Шейко брав участь як художній керівник, диригент проєкту, розробник проєкту та постановник[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ президента України 491—2020. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 22 березня 2022.
  2. Володимир Шейко: Симфонічний оркестр Українського радіо піднімає рейтинги як суспільного, так і України загалом. stv.detector.media. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019.
  3. Указ Президента України від 21.05.2003 № 424/2003 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій міста Києва». Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 30 липня 2013.
  4. Президент на Тарасовій горі вручив Національні премії України імені Тараса Шевченка. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 11 березня 2019.
  5. Держкомтелерадіо висунув трьох претендентів на здобуття Шевченківської премії. http://ridna.ua/. «Рідна країна». 29 жовтня 2014 о 12:29. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 29 жовтня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]