Шелгунов Микола Васильович
| Шелгунов Микола Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
4 грудня 1824[3] Санкт-Петербург, Російська імперія[3][4] |
| Помер |
24 квітня (6 травня) 1891[1][2][3] (66 років) Санкт-Петербург, Російська імперія[3][4] |
| Поховання | Літераторські мостки |
| Країна |
.svg){kind=small} Російська імперія |
| Діяльність | журналіст, літературний критик, філософ, публіцист |
| Alma mater | Санкт-Петербургський державний лісотехнічний університет |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Санкт-Петербургський державний лісотехнічний університет |
| Родичі | Mikhail Shelgunovd і Nikolay Shelgunovd |
| У шлюбі з | Lyudmila Shelgunovad[1] |
| Діти | Mikhail Shelgunovd[5] |
| |
Шелгунов Микола Васильович (22 листопада [4 грудня] 1824, Санкт-Петербург — 12 [24] квітня 1891, Санкт-Петербург) — російський публіцист і літературний критик, вчений-лісівник, учасник революційно-демократичного руху 1850-1860-х років.
Після смерті батька Миколу віддали в Олександрівський кадетський корпус для малолітніх, де він пробув до десятирічного віку. У 1833 році почав навчатися в Лісовому інституті, куди приймали дітей у віці від 10 до 14 років.
У 1837 році навчальний заклад був перетворений в військово-навчальний. Закінчивши курс по першому розряду з чином підпоручика і званням лісового таксатора, Шелгунов надійшов на службу в лісовий департамент.
У 1849 році був посланий у Симбірську губернію для розбудови лісової дачі і був залишений при губернському управлінні казенними землями в Самарі. Шелгунов зійшовся тут з П. П. Пекарським. У Самарі Шелгунов бував на вечорах, грав в аматорських концертах на скрипці і корнеті, навіть диригував аматорським оркестром і писав легкі музичні п'єси (пристрасть до музики успадкував від батька). В цей же час працював над книгою з історії російського лісового законодавства.
Після Кримської кампанії йому запропонували місце вченого лісничого в Лисинському навчальному лісництві (біля С-Перербургу), і Шелгунов виклопотав собі відрядження за кордон (в 1856 році).
У Емсі Шелгунов познайомився з доктором Ловцовим, який привернув його увагу до творів Герцена.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Шелгунов, Николай Васильевич // Русский биографический словарь — СПб: 1911. — Т. 23. — С. 64–68.
- ↑ а б Щёголев П. Е. Шелгунов, Николай Васильевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1903. — Т. XXXIX. — С. 401–404.
- ↑ а б в г д Есин Б. И. Шелгунов // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1975. — Т. 8. — С. 678–679.
- ↑ а б Шелгунов Николай Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ https://books.google.com/books?id=G6EUY6nXBKoC&pg=PT812
Джерела[ред. | ред. код]
- Г. Зленко. Шелгунов Микола Васильович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 965.
Посилання[ред. | ред. код]
- Шелгунов Микола Васильович [Архівовано 18 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- Шелгунов Микола Васильович [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.](рос.)
|
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |