Шелепін Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Миколайович Шелепін
рос. Александр Николаевич Шелепин


Symbol-hammer-and-sickle.svg депутат Верховної ради СРСР,
член Політбюро ЦК КПРС,
секретар ЦК КПРС,
заступник голови Ради Міністрів СРСР
Попередник: Михайлов Микола Олександрович, Гришин Віктор Васильович, Єнютін Георгій Васильович, Сєров Іван Олександрович
Наступник: Шибаєв Олексій Іванович, Кованов Павло Васильович, Семичасний Володимир Юхимович
 
Партія: КПСС.svg ВКП(б), КПРС
Освіта: Московський інститут філософії, літератури, історії
Народження: 18 серпня 1918(1918-08-18)
Воронеж, Воронізька губернія, РРФСР
Смерть: 24 жовтня 1994(1994-10-24) (76 років)
Москва, РФ
Громадянство: СРСР СРСР
Росія Росія
Нагороди:
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Леніна Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Орден Вітчизняної війни II ступеня
Медаль «За оборону Москви»
Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Олександр Миколайович Шелепін (рос. Шелепин Александр Николаевич; 18 серпня 1918, Воронеж — 24 жовтня 1994, Москва) — радянський державний діяч. Голова КДБ СРСР (19581961). Член компартії з 1940 року, член ЦК КПРС з 1952 року.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у Воронежі в сім'ї залізничного службовця.

У 1936—1941 році вчився в Московському інституті історії, філософії і літератури ім. М. Г. Чернишевського (не закінчив). З 1939 р. також на комсомольській роботі. У 1939—1940 рр. служив у лавах Червоної Армії. У фінську війну був комісаром ескадрону, у Другу світову війну на фронті не був: займався відправкою комсомольців на диверсійні завдання в тилу ворога (зокрема Зої Космодем'янської). З 1943 року секретар ЦК ВЛКСМ, з 1946 року другий секретар. У 1952—1958 рр. 1-й секретар ЦК ВЛКСМ.

Михайло Сергійович Восленський розповідав, як він чисто випадково став свідком «шелепінської зоряної години».

« Він був у справах в кабінеті у першого секретаря ЦК ВЛКСМ Н. А. Михайлова, коли тому подзвонив Сталін і, довідавшись, хто відшукав Зою Космодем'янську, сказав: «Це — добрий працівник. Зверни на нього увагу». У ту хвилину і почалося неспинне піднесення Олександра Шелепіна. »

У 1958 році був призначений завідуючим відділом ЦК КПРС (у ЦК ВЛКСМ його змінив Володимир Семичасний).

У 1958 році був висунутий М. С. Хрущовим на посаду голови КДБ СРСР, яку займав з 25 грудня 1958 р. до 14 листопада 1961 р.. Офіційним завданням Шелепіна було на цій посаді від М. С. Хрущова зробити «перебудову КДБ відповідно до директив XX з'їзду партії». Шелепін сприяв направленню О. М. Яковлєва на стажування в Колумбійський університет.

3 березня 1959 року в цілком таємній доповідній записці «нр. Н-632-Ш» на ім'я Хрущова запропонував знищити 21 857 особових справ розстріляних польських громадян. Пропозиція була затверджена і виконана.

У 1961 році був обраний секретарем ЦК КПРС.

О. Н. Шелепін входив до групи «шелепинців», керував придушенням виступу робітників Новочеркаська в 1962 р.[1]. Народне хвилювання відбулися на ґрунті гострого браку основних продуктів харчування. Виступ було придушено за допомогою зброї.

Після цього знаходився на посаді голови Комітету партійно-державного контролю ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР і заступника голови Ради міністрів СРСР. Брав участь у змові по зміщенню М. С. Хрущова з посади Генерального секретаря ЦК КПРС. Був одним з головних ініціаторів пленуму ЦК КПРС 14 жовтня 1964 року, на якому відбулося зміщення М. С. Хрущова зі всіх постів. У 1964—1975 рр. член Політбюро ЦК КПРС. У 1967—1975 роках голова ВЦРПС.

Похований на Новодівичому кладовищі[2] в Москві.

Примітки[ред.ред. код]

  1. (рос.)«2 июня 1994 г. Главная военная прокуратура подтвердила, что решение о расправе со „смутьянами“ приняли члены Президиума ЦК КПСС Козлов, Микоян, Полянский, Кириленко, Ильичёв, Шелепин, а решение о применении оружия санкционировал Хрущёв» (см. «Московские новости», 28.05.2004)
  2. (рос.)Новодевичье кладбище. Шелепин Александр Николаевич (1918—1994)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]