Шелехес Ілля Савелійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шелехес Ілля Савелійович
Шелехес Ілля Савелійович.jpg
Народився 10 березня 1891(1891-03-10)
Москва, в інших джерелах - Подольськ
Помер 3 вересня 1937(1937-09-03) (46 років)
СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність політик
Членство Центральний виконавчий комітет СРСР
Партія КПРС

Ілля́ Саве́лійович Шелехес (10 березня 1891(18910310), місто Москва або Подольськ, тепер Російська Федерація — розстріляний 3 вересня 1937) — радянський державний і партійний діяч, голова Харківського облвиконкому, 1-й заступник голови Ради Народних Комісарів УСРР. Член ЦК КП(б)У в квітні 1933 — липні 1937 р. Член Оргбюро ЦК КП(б)У в квітні 1933 — квітні 1934 р. Кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У в квітні 1934 — травні 1936 р. Член Політбюро ЦК КП(б)У в травні 1936 — липні 1937 р. Член Центральної Ревізійної Комісії ВКП(б) у липні 1930 — 1937 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у єврейській родині ремісника-годинникаря. Закінчив реальне училище. Трудову діяльність розпочав у 1908 році учнем годинникаря.

Член РСДРП(б) з 1908 року. Проводив революційну роботу в Москві. За революційну діяльність неодноразово був ув'язнений. У травні 1912 року був заарештований і висланий в Тульську губернію на адміністративне поселення. У 1914 році був висланий у місто Шадрінськ Пермської губернії на адміністративне поселення.

Після Лютневої революції 1917 року звільнений, у лютому — липні 1917 року — секретар Московської спілки торгово-промислових службовців.

У липні 1917 — січні 1918 року — в російській армії: голова полкового революційного комітету 193-ї піхотної запасної бригади. У жовтні 1917 — травні 1918 року — член Хамовницького революційного комітету і районного комітету РСДРП(б) міста Москви.

З травня 1918 року — секретар Нижньогородського військово-революційного комітету, заступник голови виконавчого комітету Нижньогородської губернської ради.

У лютому — липні 1919 року — голова виконавчого комітету Курської губернської ради.

З липня 1919 року — в Червоній армії: голова РВР Курського укріпленого району. У грудні 1919 — травні 1920 року — військовий комісар дивізії 13-ї стрілецької дивізії, начальник політичного відділу 8-ї армії.

У червні — листопаді 1920 року — комісар управління Катерининської залізниці в місті Катеринославі. У листопаді 1920 — квітні 1921 року — завідувач відділу матеріально-технічного постачання ВЦРПС. У квітні — липні 1921 року — заступник народного комісара шляхів сполучення Української СРР.

У липні — жовтні 1921 року — голова виконавчого комітету Миколаївської губернської ради. У жовтні 1921 — березні 1922 року — відповідальний секретар Миколаївського губернського комітету КП(б)У.

У червні 1922 — лютому 1924 року — голова виконавчого комітету Ярославської губернської ради. У лютому — листопаді 1924 року — відповідальний секретар Ярославського губернського комітету КП(б)У.

У листопаді 1924 — лютому 1926 року — уповноважений Ради Праці і Оборони СРСР по Середній Азії.

З лютого 1926 року — у ЦК ВКП(б). У травні 1926 — жовтні 1928 року — відповідальний інструктор Організаційно-розподільного відділу ЦК ВКП(б).

У жовтні 1928 — квітні 1929 року — відповідальний секретар Брянського губернського комітету КП(б)У.

У січні — липні 1929 року — голова Організаційного комітету ВЦВК по Західній області. У квітні — липні 1929 року — голова виконавчого комітету Смоленської губернської ради. У липні 1929 — лютому 1933 року — голова виконавчого комітету Західної обласної ради.

4 березня 1933 — 9 травня 1934 року — голова виконавчого комітету Харківської обласної ради та Харківської міської ради.

28 квітня 1934 — липні 1937 року — 1-й заступник Голови Ради Народних Комісарів УСРР.

23 червня 1937 року заарештований органами НКВС та розстріляний. Посмертно реабілітований у 1956 році.

Джерела[ред. | ред. код]