Шелехес Ілля Савелійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шелехес Ілля Савелійович
Шелехес Ілля Савелійович.jpg
Народився 10 березня 1891(1891-03-10)
Москва, в інших джерелах - Подольськ
Помер 3 вересня 1937(1937-09-03) (46 років)
СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність політик
Членство Центральний виконавчий комітет СРСР
Партія ВКП(б)
Автограф Шелехес Ілля Савелійович автограф 1935.png

Ілля́ Саве́лійович Шелехес (10 березня 1891(18910310), місто Москва або Подольськ, тепер Російська Федерація — розстріляний 3 вересня 1937) — радянський державний і партійний діяч, голова Харківського облвиконкому, 1-й заступник голови Ради Народних Комісарів УСРР. Член ЦК КП(б)У в квітні 1933 — липні 1937 р. Член Оргбюро ЦК КП(б)У в квітні 1933 — квітні 1934 р. Кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У в квітні 1934 — травні 1936 р. Член Політбюро ЦК КП(б)У в травні 1936 — липні 1937 р. Член Центральної Ревізійної Комісії ВКП(б) у липні 1930 — 1937 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у єврейській родині ремісника-годинникаря. У 1904 році закінчив три класи чотирьохкласного міського училища в місті Подольську. З травня 1905 по березень 1912 року — учень годинникаря, приказчик у годинникарних майстернях батька і старших братів у Москві.

Член РСДРП(б) з 1908 року.

Проводив революційну роботу в Москві. За революційну діяльність неодноразово був ув'язнений: з квітня по травень 1912 року сидів у Арбатському арештантському домі у Москві. У червні 1912 року був висланий в місто Тулу Тульської губернії на адміністративне поселення, де пробув до червня 1914 року.

У липні 1914 — вересні 1916 року — приказчик мануфактури оптової торгівлі Рубіна у місті Шадрінську Пермської губернії, де відбував адміністративне поселення. У вересні 1916 — лютому 1917 року — на нелегальному становищі у Москві.

З лютого 1917 року — секретар Московської спілки торгово-промислових службовців. У травні — жовтні 1917 року — в російській армії: рядовий, голова полкового революційного комітету 193-го піхотного запасного полку.

У жовтні 1917 — травні 1918 року — член Хамовницького революційного комітету і районного комітету РСДРП(б) міста Москви, інструктор із робітничого контролю.

З травня по жовтень 1918 року — секретар Нижньогородського військово-революційного комітету, заступник голови виконавчого комітету Нижньогородської губернської ради.

У листопаді 1918 — лютому 1919 року — заступник начальника політичного відділу 1-ї армії РСЧА на Східному фронті.

У лютому — липні 1919 року — голова виконавчого комітету Курської губернської ради.

З липня 1919 року — в Червоній армії: голова РВР Курського укріпленого району. У жовтні 1919 — травні 1920 року — військовий комісар 13-ї стрілецької дивізії, начальник політичного відділу 8-ї армії на Південному фронті.

У червні — листопаді 1920 року — комісар управління Катерининської залізниці в місті Катеринославі.

У листопаді 1920 — квітні 1921 року — завідувач відділу матеріально-технічного постачання ВЦРПС у Москві.

У квітні — липні 1921 року — заступник народного комісара шляхів сполучення Української СРР (Південного округу залізниць).

У липні — жовтні 1921 року — голова виконавчого комітету Миколаївської губернської ради. У жовтні 1921 — березні 1922 року — відповідальний секретар Миколаївського губернського комітету КП(б)У.

У червні 1922 — лютому 1924 року — голова виконавчого комітету Ярославської губернської ради. У лютому — листопаді 1924 року — відповідальний секретар Ярославського губернського комітету КП(б)У.

У листопаді 1924 — лютому 1926 року — уповноважений Ради Праці і Оборони СРСР по Середній Азії, член Середньоазіатського бюро в місті Ташкенті.

З лютого 1926 року — у ЦК ВКП(б). У травні 1926 — жовтні 1928 року — відповідальний інструктор Організаційно-розподільного відділу ЦК ВКП(б). У лютому — вересні 1927 року виконував спеціальне доручення ЦК ВКП(б).

У жовтні 1928 — квітні 1929 року — відповідальний секретар Брянського губернського комітету КП(б)У.

У січні — липні 1929 року — голова Організаційного комітету ВЦВК по Західній області. У квітні — липні 1929 року — голова виконавчого комітету Смоленської губернської ради. У липні 1929 — лютому 1933 року — голова виконавчого комітету Західної обласної ради у місті Смоленську.

4 березня 1933 — 9 травня 1934 року — голова виконавчого комітету Харківської обласної ради та Харківської міської ради.

28 квітня 1934 — липні 1937 року — 1-й заступник Голови Ради Народних Комісарів УСРР.

23 червня 1937 року заарештований органами НКВС та розстріляний. Посмертно реабілітований у 1956 році.

Джерела[ред. | ред. код]