Шельфовий льодовик Гетц

	Шельфовий льодовик Гетц
Континент	Антарктида
Адміністративна одиниця	Територія Антарктичного договоруd
Площа	35 472 км²
	Шельфовий льодовик Гетц у Вікісховищі

Координати: 74°15′00″ пд. ш. 125°00′00″ зх. д. / 74.250000000028° пд. ш. 125.000000000028° зх. д.

Шельфовий льодовик Гетц — це найбільший шельфовий льодовик Антарктики вздовж південно-тихоокеанської антарктичної берегової лінії, понад 500 км завдовжки і від 30-100 км завширшки, межує з узбережжям Гоббса та Бакутіса Землі у Марі Берд між висотами Макдональд і півостровом Мартін. Кілька великих островів Грант, Шепард (острів), що частково або повністю врізані в шельфовий льодовик, закріплюючи передню частину льоду.

Опис[ред. | ред. код]

Літні вимірювання температури та солоності з 1994 по 2010 рік показують, що шельф піддається більш мінливому впливу океану, ніж інші шельфи Антарктики. Під холодними поверхневими водами термоклин був на ~200 м мілкішим у 2007 році, ніж у 2000 році, що вказує на зміщення доступу глибокої води до континентального шельфу та основи шельфового льодовика. Розрахована середня базальна швидкість танення становить від 1,1 до 4,1 м льоду на рік, що робить Гетц найбільшим джерелом талої води в Південному океані. ^[2]

Шельфовий льодовик на захід від острова Сіпл був відкритий Антарктичною службою США (USAS) у грудні 1940 року. Частину на схід від острова Сіпл було вперше окреслено за допомогою аерофотознімків, зроблених під час операції ВМС США «Хайджамп» у 1946–47 роках. Геологічна служба Сполучених Штатів зробила карту всього об’єкта з повітряних фотографій ВМС США 1962–65 років. Він був названий USAS (1939–41) на честь Джорджа Ф. Гетца з Чикаго, штат Іллінойс, який допоміг у комплектації гідролітака для експедиції.

У лютому 2021 року повідомлялося, що чотирнадцять льодовиків, які утворюють шельф, прискорилися та втратили 315 гігатонн льоду з 1994 року. Причиною прискорення називають «форсування океану», процес, коли відносно тепла глибоководна вода розтоплює льодовики знизу. ^[3]