Шенбруннський мир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шенбруннський мир
Місце розташування Шенбрунн
Мошонмадяровар
Дата й час 14 жовтня 1809
Учасник(и) Клемент Венцель фон Меттерніх і Jean-Baptiste de Nompère de Champagnyd

Шенбруннська мирна угода була укладена 14 жовтня 1809 року в Шенбруннському палаці у Відні.[1] Її підписали Французька імперія та Австрійська імперія завершивши, тим самим, існування п'ятої коаліції.[2]

За цією угодою Австрія втратила вихід до Адріатичного моря. Також Австрія зобов'язалась передати Франції частину Каринтії й Хорватії. Франція отримала графство Гьорц (Горіца), Істрію з Трієстом, Крайну, Фіуме (сучасна Рієка). У подальшому Наполеон I утворить з них Іллірійські провінції. До герцоґства Варшавського переходила Західна Галіція, Баварії — Тироль та Зальцбурзька область, Росії — Тарнопольський округ (край) (як компенсація за її участь у війні на боці Франції).

Загалом Австрія втратила 3 500 000 населення (з 21 100 000 підданих) та приблизно 100 000 км² своєї території (з первинних 700 000 км²). Австрія зобов'язувалась виплатити Франції 85 млн франків, скоротити свою армію до 150 000 солдат[3] та розірвати відношення з Великою Британією, долучившись до континентальної блокади проти неї. За Шенбруннською мирною угодою Наполеон I гарантував цілісність володінь, що залишились у Австрії. Австрія ж фактично перетворилась на залежну від Франції державу.

Угоду було юридично скасовано рішенням Віденського конгресу (1814—1815 рр.)

Розподіл Галицьких земель[ред. | ред. код]

Делегати Росії не брали участі в підготовці договору, однак договір укладено і від імені Росії, яка значилася серед союзників Франції поряд з малими рейнськими князівствами. За параграфом 5 ст. 3 австрійський імператор віддав Росії «територію у найсхіднішій частині Старої (Східної) Галичини з 400-тисячним населенням», крім м. Броди. С.Голіцин розглядав придбання Росії вигідними у військовому плані — кордони проходять ріками Дністер і Стир (прит. Прип’яті, бас. Дніпра). Проте посол в Парижі князь О.Куракін оцінював їх негативно — «ми не отримали Броди, а це місто, завдяки своїй транзитній торгівлі, одне тільки й могло мати для нас якесь значення в цьому районі, оскільки було безповоротно вирішено, що Львів не може відійти до нас; вся ж інша частина Східної Галичини, котра простягається до Буковини, має лише жалюгідні поселення, бідні та поза участю в (транзитній) торгівлі». Основна частина Галичини, за умовами договору, було приєднано до герцогства Варшавського.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шенбруннський мир 1809. Архів оригіналу за 24 травня 2005. Процитовано 24 травня 2005. 
  2. Війна п'ятої коаліції (1809). Архів оригіналу за 22 березня 2007. Процитовано 22 грудня 2010. 
  3. австрійці не виконали своєї обіцянки щодо скорочення армії

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]