Шень Цзябень
| Шень Цзябень | |
|---|---|
 | |
| Народився |
19 серпня 1840 м. Усін |
| Помер |
9 червня 1913 Пекін |
| Підданство | Династія Цін |
| Діяльність | правник |
| Науковий ступінь | цзіньши[d][1] |
| Знання мов | класична китайська і Old Mandarind |
| Посада | міністр юстиції |
| Термін | 1902–1911 роки |
| Батько | Шень Ін |
Шень Цзябень (*沈家本, 19 серпня 1840 —9 червня 1913) — китайський державний діяч та правник часів династії Цін та перших років Китайської республіки.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з родини науковців. Народився у м. Усін (провінція Чжецзян) у 1840 році. Спочатку здобув класичну освіту. Водночас особливий хист виявив до вивчення законів. У 1865 році успішно здав імператорський іспит у Пекіні, отримавши найвищу ступінь — цзіньші. Після цього працював на посадах у Раді покарань, проте не зробив значної кар'єру.
Ситуація змінилася після сходження у 1875 році на трон Гуансюя. У 1883 році Шень Цзябень стає одним з радників імператора з правничих питань. У 1893 році призначається префектом міста Тяньцзянь. У 1897 році очолює префектуру Баодін. У 1900 році стає суддею департаменту Чжилі. Під час повстання іхетуанів виявив розпорядність та розумність, після його придушення намагався об'єктивно розслідувати провини учасників повстання і не карати невинних.
У 1902 році призначається міністром юстиції. Водночас очолив комісія з переробки цінського зводу законів «Дацин Люйлі». На неї вплинули традиції європейського права. Робота була завершена у 1905 році — було підготовлено проект нового кримінального кодексу. У 1906 році — цивільно-процесуального кодексів. В останньому вперше визнано права адвокатів. Того ж року склав закон «Про неспроможність», який виходив з доктрини банкрутства комерсанта. Того ж року підготовлено торговельний кодекс.
В цей самий час очолив дискусію школи права проти школи ритуалу навколо питання про те, які принципи повинні лежати в основі законотворчої діяльності: принципи, вироблені сучасною на той час юридичною наукою чи принципи, які були наріжним каменем старого китайського законодавства. В цю полеміку, що тривала здо 1911 року, включилися китайські чиновники і вчені, студенти та іноземні фахівці.
У 1910 році Шенєм було завершено роботу над проектом кримінально-процесуального кодексу, в якому було передбачено, що як захисники у процесі допускаються лише адвокати. Згідно з кодексом вони мали право: дізнатися, в чому звинувачується його підзахисний; перевіряти докази, знайомитися з матеріалами кримінальної справи і виписувати відомості з даної справи; мати побачення і вести листування з обвинуваченим. Втім внаслідок протидії консерваторів, прихильників школи ритуалів, кодекс не було впроваджено в дію. У 1911 році під час Сінхайської революції Шень Цзябень пішов у відставку. В подальшому спокійно мешкав у Пекіні до самої смерті у 1913 році.
Правництво[ред. | ред. код]
Задля якісного складання законів займався дослідженням китайського права колишніх часів, зокрема часів династій Мін та Юань. Видав зі своїми коментарями «Встановлення зі священного управління правлячої династія Велика юань» («Юань дянь-чжан»). Водночас користувався перекладами англійського, французького, німецького, російського, голландського, італійського, японського, американського, бельгійського законодавства
Основною працею Шень Цзябеня була «Лідай сінфа као» («Історія права Китаю»). Важливішою частиною є 2 великі розділи з 21 цзюаня, що в свою чергу складають перший том під назвою «Сінфа» («Кримінальний кодекс», інший переклад «Тортури»), де висвітлено історію і конкретний зміст китайського права. У другому тому Шень Цзябень розвинув ідеї правової держави.
Джерела[ред. | ред. код]
- Boorman, Howard L., Richard C. Howard, and Joseph K. H. Cheng, eds. Biographical Dictionary of Republican China. New York: Columbia University Press, 1967.
- ↑ China Biographical Database