Шепель (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Шепель
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Луцький
Рада/громада Шепельська сільська рада
Код КОАТУУ 0722887501
Основні дані
Засноване 1097
Населення 455
Площа 1,16 км²
Густота населення 392,24 осіб/км²
Поштовий індекс 45620
Телефонний код +380 3322
Географічні дані
Географічні координати 50°47′08″ пн. ш. 25°07′24″ сх. д. / 50.78556° пн. ш. 25.12333° сх. д. / 50.78556; 25.12333Координати: 50°47′08″ пн. ш. 25°07′24″ сх. д. / 50.78556° пн. ш. 25.12333° сх. д. / 50.78556; 25.12333
Середня висота
над рівнем моря
208 м
Водойми Серна
Місцева влада
Адреса ради 45620, с. Шепель; тел. 79-80-42
Карта
Шепель is located in Україна
Шепель
Шепель
Шепель is located in Волинська область
Шепель
Шепель

Ше́пель — село в Україні, в Луцькому районі Волинської області. Населення становить 455 осіб.

Археологічні пам'ятки[ред.ред. код]

На території села та його околицях відомі наступні пам'ятки археології:

  • Пам'ятка національного значення городище давньоруського часу ХІ-ХІІІ ст. Розташоване на північній околиці села, в урочищі «Вал», на високому мисі правого берега Серни, над заболоченою низовиною. Городище розміром 140×160 м, укріплене валом висотою 5-6 м і ровом глибиною 6 м і шириною 22 м. Незважаючи на мисовую схему організації оборони, городище це за планом ідентичне таким пам'ятникам, як Острожець, Посників, Одеради. Майданчик має з двох сторін прямолінійні контури (з північного сходу і південного сходу), а з останніх — округлий контур. В'їзд розташований з північного сходу і є проривом у валу, а перед ним — земляну перемичку впоперек рову. Культурний шар на городищі відноситься до XI–XIII ст. Контрольні шурфи і зачистка торців валу П. О. Раппопортовим показали, що вал був насипаний на чистому материковому ґрунті і відноситься, таким чином, до часу створення поселення, тобто до XI ст. Поруч — давньоруське селище. Обстеження городища і селища в кінці XIX ст. провів В. Б. Антонович, в 1933 р. — О. М. Цинкаловський, в 1955 р. — Є. І. Тимофеєв, в 1960 р. — Павло Раппопорт. Шурфи були закладені М. М. Кучінком в 1975 р. У 2006 р. розвідкою О. Є. Златогорського на селищі були виявлені фрагменти скляного шлаку.
  • Поселення стжижівської культури епохи бронзи. Розташоване на південний захід від села, на схилі лівого берега Серни площею близько 100×200 м
  • Стоянка доби фінального палеоліту. Розташована на північній околиці села, поблизу городища. Виявлена М. М. Кучінком у 1975 р., який зібрав крем'яні відщепи та зуб мамонта.
  • Поселення давньоруського часу. Розташоване на північній околиці села, поблизу городища.
  • Курган епохи бронзи тщинецько-комарівської культури. Розташований поблизу села, в урочищі «Корчунок». Розкопаний. Під ним були два скорчені кістяки з бронзовими прикрасами.
  • Курган давньоруського часу під назвою «Могила Переляниці». Розташований за 0,3 км на північний захід від городища, на правому березі Серни. Висотою 2,8 м, діаметром 12 м. Розкопаний в 1975 р. М. М. Кучінком. Під ним було виявлено перепалені кістки, вуглики та дрібні фрагменти гончарної кераміки.
  • Двошарове поселення тщинецько-комарівської культури епохи бронзи і давньоруського часу. Розташоване за 2,5 км на південний захід від села, в урочищі «Замістя», на західному схилі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни, в місці впадіння в неї безіменного потічка.
  • Багатошарове поселення епохи бронзи (стжижівської, тщинецько-комарівської культури) і давньоруського часу. Розташоване за 2 км на захід від села, на рівній ділянці мису лівого берега першої надзаплавної тераси Серни, за 0,5 км на південь від польової дороги та за 0,7 км на південний захід від мосту через річку.
  • Поселення стжижівської культури епохи бронзи. Розташоване за 1,5 км на південний захід від села, на правому високому березі Серни, відкрите у 1965 р. М. А. Пелещишиним.

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Свято-Успенська церква, 1780
  • Свято-Успенська церква, побудована у 1780 році. Дерев'яна, трьохдільна, з барабаном над центральним об'ємом, посадженим на низькому восьмерику і увінчаним ліхтарем з банею. У XIX ст. до бабинця був прибудований нартекс, а до нього поперечний прямокутний об'єм, над яким влаштована висока шатрова дзвіниця, що подавила масивну приземисту центральну баню. Входи до церкви влаштовані з півдня та півночі. З південного боку до апсиди прибудоване квадратне у плані приміщення з входом зі сходу. Первісно типова для півдня Волині трьохдільна церква після перебудов XIX ст. набрала вигляду, характерного для офіційного напрямку в культовій архітектурі з типовими за композицією розташування дзвіниці з західної боку та луковичною формою бань. В інтер'єрі пам'ятки зберігся живопис XVII ст., різьблене оздоблення XVIII ст.

Історія[ред.ред. код]

Вперше Шепель в літописі згадується під 1097 р. В 1541 р. князь луцький Лев Свидригайло надав Шепель Бернатові Ольгердові. В 1836 р. власником Шепеля був Божидар-Підгородецький, фільварок якого розташовувався на городищі. Під час першої світової війни поблизу церкви розташовувався бліндаж генерала О. Брусилова, а за радянські часи на території городища розмістили тракторну бригаду.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Гуртовий Г. Шеполь — град землі Волинської // Минуле і сучасне Волині: Літописні міста і середньовічна культура. Матеріали VIII Волинської обласної історико-краєзнавчої конференції. — Луцьк, 1998. — С.59-61.
  • Кучинко М. М., Матиюк Н. Г. Работы на Волыни // Археологические открытия 1975 года. — М., 1976. — С.350.
  • Раппопорт П. А. Военное зодчество западнорусских земель X–XIV вв. // Сборник: Материалы и исследования по археологии СССР, № 140, под ред. Н. Н. Воронина, Л., 1967. — С.54, 55, 122, 180, 188, 189, 198, 225.
  • Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник. — Вінніпег, 1986. — Т.2. — С.536-537.

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.