Шепетівський ґебіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Kreisgebiet Schepetowka
Шепетівський ґебіт
Держава Німецька імперія
Райхскомісаріат Україна
Генеральна округа Волинь-Поділля
Центр Шепетівка
Уряд
 - Ґебітскомісар д-р Ворбс (нім. Dr. Worbs)[1]
Площа
 - Повна 2818 км²
Населення (1943)
 - Усього 170 259
 - Густота 60,4/км²
Джерело: territorial.de
Джерело даних про площу[2]

Шепеті́вський ґебі́т (нім. Kreisgebiet Schepetowka «Шепетівська округа») — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна з центром у Шепетівці.

Історія[ред. | ред. код]

Округу утворено опівдні 20 жовтня 1941 року[3] на території Берездівського, Полонського, Славутського і Шепетівського районів Кам'янець-Подільської області. Упродовж усього існування Шепетівський ґебіт поділявся на 4 райони: район Берездів (нім. Rayon Beresdow)[4], район Полонне (нім. Rayon Polonne), район Славута (нім. Rayon Slawuta) і район Шепетівка (нім. Rayon Schepetowka)[3] — які збігалися межами з чотирма довоєнними радянськими районами: Берездівським, Полонським, Славутським і Шепетівським.

1 лютого 1943 частина району Полонне (село Майдан-Лабунь)[5] увійшла до складу району Шепетівка. 1 березня 1943 відбулося перейменування деяких населених пунктів округи: німецьку колонію Дерманка[6] було перейменовано на Дермансдорф (нім. Dermannsdorf), село Рисовата — на Райхенау (нім. Reichenau), Заморочення — на Ерленгрунд (нім. Erlengrund). При цьому частину населеного пункту Майдан-Вила (нім. Majdan Wila) було включено в село Ерленгрунд, решту ж приєднано до села Райхенау. 1 липня 1943 німецьке[3] село Хмелівка було перейменовано на Пфеферкорн (нім. Pfefferkorn) на честь командира опорного пункту Гуго Пфеферкорна, загиблого 31 березня 1943 у бою з повстанцями (яких загарбники у своїх зведеннях називали бандами), а село Цмівка дістало назву Гільпертсдорф (нім. Hilpertsdorf) за прізвищем крайсляндвірта (районного господарського управителя) Фрідріха Гільперта, вбитого теж 31 березня 1943 у бою з повстанцями.

З 4 січня 1942 року почав виходити орган Шепетівського гебітскомісаріату «Нова Шепетівщина». У Шепетівці також друкувався «Листок школяра», який видавав Сергій Рябчинський. Газети займали пронімецьку позицію, але друкували й деякі суто українські матеріали, очевидно, щоб прихилити на свій бік населення.[7][8]

11 лютого 1944 року радянські війська в ході Рівненсько-Луцької наступальної операції відвоювали Шепетівку у нацистів.[9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Олійник та Завальнюк, 2012, с. 260.
  2. Дані про площу і населення гебітів та районів на території сучасної Хмельниччини станом на 1 січня 1943 р. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 13 січня 2017.
  3. а б в Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945. (нім.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2012. Процитовано 17 лютого 2014. Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945. (нім.)
  4. Verein für Computergenealogie [Архівовано 25 лютого 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. Verein für Computergenealogie [Архівовано 25 лютого 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
  6. Німецька колонізація Волині. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  7. Нетішин під час війни. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  8. Періодичні видання на окупованій території України в 1941-1944 роках. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 лютого 2014.
  9. Визволення Шепетівки 63 роки тому стало завершальним етапом Рівненсько-Луцької наступальної операції. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]