Шепетівський ґебіт
| Kreisgebiet Schepetowka Шепетівський ґебіт |
|
|---|---|
| Держава | .svg){kind=small} Німецька імперія
|
| Райхскомісаріат | Україна |
| Генеральна округа | Волинь-Поділля |
| Центр | Шепетівка |
| Уряд | |
| - Ґебітскомісар | д-р Ворбс (нім. Dr. Worbs)[1] |
| Площа | |
| - Повна | 2818 км² |
| Населення (1943) | |
| - Усього | 170 259 |
| - Густота | 60,4/км² |
| Джерело: territorial.de | |
| Джерело даних про площу[2] | |
Шепеті́вський ґебі́т (нім. Kreisgebiet Schepetowka «Шепетівська округа») — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна з центром у Шепетівці.
Історія[ред. | ред. код]
Округу утворено опівдні 20 жовтня 1941 року[3] на території Берездівського, Полонського, Славутського і Шепетівського районів Кам'янець-Подільської області. Упродовж усього існування Шепетівський ґебіт поділявся на 4 райони: район Берездів (нім. Rayon Beresdow)[4], район Полонне (нім. Rayon Polonne), район Славута (нім. Rayon Slawuta) і район Шепетівка (нім. Rayon Schepetowka)[3] — які збігалися межами з чотирма довоєнними радянськими районами: Берездівським, Полонським, Славутським і Шепетівським.
1 лютого 1943 частина району Полонне (село Майдан-Лабунь)[5] увійшла до складу району Шепетівка. 1 березня 1943 відбулося перейменування деяких населених пунктів округи: німецьку колонію Дерманка[6] було перейменовано на Дермансдорф (нім. Dermannsdorf), село Рисовата — на Райхенау (нім. Reichenau), Заморочення — на Ерленгрунд (нім. Erlengrund). При цьому частину населеного пункту Майдан-Вила (нім. Majdan Wila) було включено в село Ерленгрунд, решту ж приєднано до села Райхенау. 1 липня 1943 німецьке[3] село Хмелівка було перейменовано на Пфеферкорн (нім. Pfefferkorn) на честь командира опорного пункту Гуго Пфеферкорна, загиблого 31 березня 1943 у бою з повстанцями (яких загарбники у своїх зведеннях називали бандами), а село Цмівка дістало назву Гільпертсдорф (нім. Hilpertsdorf) за прізвищем крайсляндвірта (районного господарського управителя) Фрідріха Гільперта, вбитого теж 31 березня 1943 у бою з повстанцями.
З 4 січня 1942 року почав виходити орган Шепетівського гебітскомісаріату «Нова Шепетівщина». У Шепетівці також друкувався «Листок школяра», який видавав Сергій Рябчинський. Газети займали пронімецьку позицію, але друкували й деякі суто українські матеріали, очевидно, щоб прихилити на свій бік населення.[7][8]
11 лютого 1944 року радянські війська в ході Рівненсько-Луцької наступальної операції відвоювали Шепетівку у нацистів.[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Олійник та Завальнюк, 2012, с. 260.
- ↑ Дані про площу і населення гебітів та районів на території сучасної Хмельниччини станом на 1 січня 1943 р. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 13 січня 2017.
- ↑ а б в Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945. (нім.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2012. Процитовано 17 лютого 2014. Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945. (нім.)
- ↑ Verein für Computergenealogie [Архівовано 25 лютого 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Verein für Computergenealogie [Архівовано 25 лютого 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Німецька колонізація Волині. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
- ↑ Нетішин під час війни. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
- ↑ Періодичні видання на окупованій території України в 1941-1944 роках. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 лютого 2014.
- ↑ Визволення Шепетівки 63 роки тому стало завершальним етапом Рівненсько-Луцької наступальної операції. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
- Verein für Computergenealogie. GOV: Kreisgebiet Schepetowka [Архівовано 25 лютого 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Олійник Ю. В., Завальнюк О. М. Нацистський окупаційний режим в генеральній окрузі "Волинь-Поділля" (1941–1944 рр.) / Міжнародна громадська організація "Міжнародний фонд "Взаєморозуміння і толерантність"; Державний архів Хмельницької області; Кам янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. — Хмельницький : Поліграфіст-2, 2012. — 320 с.