Шепілов Дмитро Трофимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Шепілов Дмитро Трофімович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Dmitri Shepilov 1955b.jpg

Дмитро Трохимович Шепілов (рос. Дми́трий Трофи́мович Шепи́лов; 23 жовтня (5 листопада) 1905, Асгабат, Російська імперія18 серпня 1995, Москва, Росія) — радянський державний і партійний діяч, економіст. Член ЦК КПРС (1952-1957), кандидат в члени Президії ЦК КПРС (1956-1957), секретар ЦК КПРС (1955-1956, 1957). Депутат Верховної Ради СРСР 3-4 скликань[1], Міністр іноземних справ СРСР (1956-1957).

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї робітника залізничних майстерень. Після переїзду сім'ї в Ташкент навчався спочатку в гімназії, потім у середній школі.

У 1926 закінчив юридичний факультет Московського державного університету імені М.В. Ломоносова і аграрний факультет московського Інституту червоної професури. З 1926 до 1928 працював прокурором в Якутії.

З 1929 року — на науковій роботі. У 1933-1935 роках працював в політвідділі одного з сибірських радгоспів. Після публікації ряду помітних статей був запрошений в Інститут економіки Академії наук СРСР.

На партійній роботі[ред. | ред. код]

З 1935 року — в апараті ЦК ВКП(б) (Відділ науки).

З 1938 року — вчений секретар Інституту економіки АН СРСР.

Під час німецько-радянської війни добровольцем пішов на фронт, хоча мав законні підстави уникнути призову як науковий робітник.

У лютому-серпні 1946 року — заступник начальника Управління пропаганди і агітації Головного політичного управління Збройних Сил СРСР. З серпня 1946 року — редактор газети «Правда» по відділу пропаганди.

1947 у газеті «Правда» опублікував статтю «Радянський патріотизм», яка стала початком кампанії зі звинувачення діячів культури у космополітизмі.

З 18 вересня 1947 року перший заступник начальника Управління пропаганди і агітації ЦК ВКП(б), який очолював М.А. Суслов.

У 1948 очолив Відділ пропаганди і агітації ЦК ВКП (б), утворений на базі скасованого Управління пропаганди і агітації.

В 1949 в липні знятий з посади зав. Відділом пропаганди ЦК ВКП(б). Чи не мав роботи до 31 січня 1950 року, коли Г.М. Маленков запропонував йому посаду інспектора ЦК, а фактично свого неофіційного помічника, який допомагав в теоретичному обґрунтуванні промов. Надалі за пропозицією І. В. Сталіна призначений керівником авторського колективу зі створення першого в СРСР підручника політекономії соціалізму.

З 20 жовтня 1952 року — голова постійної комісії ЦК КПРС з ідеологічних питань.

З листопада 1952 до 1956 — головний редактор газети «Правда».

У 1953 році обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР.

У липні 1955 — лютому 1956 років. і лютому-червні 1957 — секретар ЦК КПРС. Допомагав Хрущову готувати доповідь ХХ з'їзду «Про культ особи та його наслідки».

У 1956-1957 рр. — кандидат в члени Президії ЦК КПРС.

Міністр іноземних справ СРСР[ред. | ред. код]

2 червня 1956 указом Президії Верховної Ради СРСР був призначений міністром закордонних справ СРСР, змінивши на цій посаді В.M. Молотова.

У червні 1956 як міністр іноземних справ СРСР вперше в історії здійснив турне по Близькому Сходу, відвідавши Єгипет, Сирію, Ліван, а також Грецію. Під час переговорів у Єгипті з президентом Насером в червні 1956 року дав секретну згоду СРСР спонсорувати будівництво Асуанської греблі. Переконав Хрущова в форсуванні налагодження відносин з арабськими країнами Близького Сходу на противагу нормалізації відносин з Ізраїлем.

У своєму виступі на ХХ з'їзді КПРС закликав до насильницького експорту соціалізму за межі СРСР. У той же час брав участь в підготовці доповіді Хрущова «Про культ особи і його наслідки», однак підготовлений варіант доповіді був істотно змінений.

В опозиції до Хрущова[ред. | ред. код]

В червні 1957 в результаті поразки угруповання Молотова В.М., Маленкова Г.М., Кагановича Л.М. на Пленумі ЦК КПРС 22 червня 1957 року народилася формулювання «антипартійна група Молотова, Маленкова, Кагановича, Булганіна і, що долучився до них, Шепілова». Був позбавлений звання члена-кореспондента АН СРСР 26 березня 1959, відновлений в 1991, виключений з КПРС 21 лютого 1962, відновлений 18 лютого 1976 року.

З 1960 працював в Головному архівному управлінні при Раді Міністрів СРСР.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Шепилов Дмитрий Трофимович (министр иностранных дел СССР 1956—1957): к 200-летию МИД России // Дипломатический вестник. № 8, 2002. С.138-141.