Шеремет Микола Спиридонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Микола Спиридонович Шеремет
Шеремет Микола Спиридонович.JPG
Народження 10 (23) грудня 1906(1906-12-23)
  Могильов, Flag of Russia.svg Російська імперія
Смерть 28 жовтня 1986(1986-10-28) (79 років)
  Київ, Українська РСР, СРСР СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Рід діяльності письменник, поет
Член Спілка письменників СРСР
Член політичної партії Комуністична партія Радянського Союзу
Дружина Єніна Віра Михайлівна
Діти Шеремет Олександр Миколайович
Нагороди та премії
Орден Червоного Прапора
Могила Миколи Шеремета

Шеремет Микола Спиридонович (10 (23) грудня 1906(19061223), Могильов — 28 жовтня 1986, Київ) — поет і прозаїк, член спілки письменників СРСР1934 року), чоловік письменниці Віри Єніної, батько художника Олександра Шеремета.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в місті Могильові (нині Білорусь). У 1929 році закінчив Київський інститут народної освіти, того ж року почав друкуватися (збірка «У похід»), належав до літературної організації «Молодняк». Член ВКП(б) з 1940 року. Учасник німецько-радянської війни. У 19421943 роках перебував у партизанському з'єднанні Олексія Федорова. У роки війни друкував статті, нариси, вірші в газетах «Известия», «Комсомольська правда», «Комуніст», «Советская Украина».

Був серед довірених людей колишнього партизанського генерала Олексія Федорова, які рецензували партизанські спогади, документальні і художні твори письменників про партизанів і підпільників, перш ніж бути виданими. Від авторів вимагалося приводити їхні твори у відповідність з точкою зору Федорова.[1]

Жив у Києві. На початку 1960-х років гостро виступав з офіціційних партійних позицій проти шестидесятників.

Нагороджений орденом Червоного Прапора, медалями.

Помер 28 жовтня 1986 року. Похований на Байковому кладовищі поруч з дружиною.

Творчість[ред.ред. код]

Автор великої кількости збірок поезій — усі в офіційному дусі. Того ж спрямування і книги нарисів «В районі суцільної» (1930), «Кров їх не пройшла даремно» (1938); зокрема з партизанської тематики: «В лісах України» (1944), «В партизанських загонах» (1947), «Молоді месники» (1949), «З глибин пам'яті» (1977); роман «Вартові миру» (1936).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]